Автономна нервова система

Автономна (вегетативна) нервова система — структура та функції



Не менш важливою, ніж центральна, в організмі людини є автономна (вегетативна) нервова система. Вона виконує безліч функцій, від яких залежить злагоджена робота всього організму і здоров’я різних систем органів.

Знання особливостей її будови важливе не тільки для лікарів або для звичайної людини, яка стежить за своїм самопочуттям. Розуміння того, з чого складається автономна нервова система і як працює, — необхідна умова розвитку персональних тренерів.

Вегетативна (автономна) нервова система

Будова і фізіологія

Вегетативна нервова система має й інші назви: вісцеральна або автономна. Вона являє собою невід’ємну частину всієї нервової системи та виступає агрегатором периферичних і центральних формувань. Вони, своєю чергою, є регуляторами функціональної роботи всього організму, що забезпечує його реакції на появу зовнішніх подразників.

Автономна нервова система (далі АНС):

  • відповідає за роботу практично всіх систем внутрішніх органів;
  • регулює залози внутрішньої та зовнішньої секреції;
  • грає величезну роль в підтримці нормального стану лімфатичних і кровоносних судин.

Це орган, без якого неможливі процеси правильного відновлення та адаптації організму, а також перебіг гомеостазу.

Людина ніяк не може контролювати роботу автономної НС. Це означає, що вона не може будь-якими зусиллями або діями вплинути на функціонування серцевого м’яза або травного тракту.

Однак сучасна комп’ютерна техніка дозволяє домогтися усвідомленого впливу на ті параметри та процеси, які контролюються з боку АНС. Зробити це можна за допомогою спеціально підібраних фізіологічних і лікувальних, а також профілактичних процедур із застосуванням спеціального обладнання.

АНС

Будова АНС вважається досить складною, тому для кращого сприйняття її анатомію заведено ділити на відділи.

Найважливішими з них є:

  • центральний – утворений ядрами пар черепно-мозкових нервів, що пролягають в тканинах спинного і головного мозку;
  • периферичний – складається з закінчень, нервів і сплетінь (передають імпульс до конкретної ділянки тіла або органу), а також парасимпатичних гангліїв і симпатичного стовбура.

Від симпатичних ядер, розташованих в спинному мозку, відгалужуються численні нервові волокна (рецептори), від яких, своєю чергою, йде з’єднання з органами. У довгастому і середньому мозку, а також в області крижів знаходяться парасимпатичні ядра, які відводять нервові закінчення до органів виділення і кишечнику.

Третю частину – метасимпатичну – утворюють сплетення і найдрібніші ганглії, розташовані в:

  • стінках травних органів;
  • сечовому міхурі;
  • серцевому м’язі;
  • деяких інших органах.

Автономна система (прегангліонарний відділ) не відповідає за роботу скелетних м’язів, ними управляє соматична НС.

Види автономної нервової системи

Особливості роботи та функції

Автономна (вегетативна) нервова система виконує ряд життєзабезпечуючих функцій, найважливішою з яких є прояв адекватної реакції організму на вплив зовнішніх подразників.

Вона є учасником відповідних реакцій (як психічного, так і фізіологічного характеру), що протікають під управлінням відділів головного мозку. Симпатична НС активується при наявності будь-яких стресових ситуацій, що проявляється в глобальному впливі на весь організм в цілому.

При парасимпатичній регуляції може відбуватися або гальмівна, або збудлива реакція.

Зокрема, функціональний вплив симпатичного відділу проявляється на кожен конкретний орган:

  • зіниці та артерії – розширююча дія;
  • слинні залози – пригнічене слиновиділення;
  • серце – почастішання скорочень і ритму;
  • сечовий міхур – послаблююча дія;
  • кишечник – пригнічення перистальтики;
  • бронхи та інші органи дихання — розширення легенів, поліпшення їх вентиляції.

Під впливом симпатики відбувається збільшення вироблення гормонів, ферментів, що призводить до прискорення обмінних процесів (енергозабезпечення і синтез білка).

При парасимпатичному впливі метаболізм значно сповільнюється, в печінці синтезується у великій кількості глікоген, а вміст глюкози різко падає. Скорочується і вироблення гормонів.

Дія парасимпатичного відділу є повністю протилежною щодо кожної системи: з одного боку — збудження, з іншого — пригнічення.

Схема будови автономної системи

Усередині кожного органу, в більшості випадків, мають місце базові, найпростіші рефлекси, наприклад, в порожнині шлунка. Комплексні та складні реакції передаються через вегетативні центри за допомогою спинного мозку. Регулятором таких центрів виступає гіпоталамус (скупчення парних ядер, робота яких пов’язана з регуляцією температурою тіла та осморегуляцією).

Найбільш високоорганізованою вважається кора головного мозку, яка виступає сполучною ланкою між АНС і іншими системами.

Слід розуміти, що устрій дитячої автономної нервової системи відрізняється від дорослої, попри те що системи органів функціонують практично однаково.

У дітей вона повністю формується тільки до 12-13 років, тому в ранньому віці людині не властива висока опірність стресовим та іншим навантаженням.

Симпатична та парасимпатична нервова системи

Відмінності від соматичної нервової системи

Соматична нервова система, на відміну від АНС, є самостійною і довільною. Її діяльність може бути керованою свідомістю людини. Це орган, що відповідає за скоротливу функцію поперечно-смугастого м’яза, тобто регулює руху опорно-м’язового апарату.

Крім того, вона:

  • регулює і забезпечує реакцію шкіри на зовнішні подразники;
  • забезпечуючи зв’язок всього організму з навколишнім середовищем.

Відмінності спостерігаються і в будові. Якщо скласти порівняльну таблицю, можна побачити, що головні особливості відносяться до рефлекторних дуг і точок відгалуження нервових волокон. Сама дуга утворена трьома частинами: чутливою, виконавчою та вставною.

У АНС виконавча ланка розташована поза межами, ближче до цільового органу, а в СНС  закінчення дуги знаходиться в сірій речовині спинного мозку.

За схемою відмінних рис можна побачити, що біологічно активна речовина в СНС — тільки ацетилхолін, який відповідає за передачу імпульсів, що надходять. У вегетативній системі медіаторів набагато більше:

  • норадреналін;
  • адреналін;
  • гістамін;
  • серотонін;
  • ацетилхолін;
  • аденозинтрифосфорна кислота.

Нервові волокна відрізняються в більшу сторону за розміром, їх повністю покриває мієлінова оболонка. Важливою їх характеристикою є висока швидкість проведення електричних імпульсів, тому досить найменшого дратівного фактора.

На відміну від автономної, соматична збирає інформацію, що надходить з навколишнього середовища, і змушує організм миттєво реагувати. Це проявляється, наприклад, в різкому відсмикуванні руки від гарячої поверхні.

АНС працює набагато повільніше, але вона виконує зовсім інші функції.

Дія автономної нервової системи

Класифікація та причини порушень

Практично кожна людина в сучасному світі піддається впливу факторів, що провокують стрес. При постійному його впливі та регулярних критичних навантаженнях нервова система втрачає здатність адекватно виконувати свої функції та регулювати процеси, що протікають в організмі.

Відповідно, загальний стан здоров’я поступово погіршується.

Головними причинами можливих дисфункцій є:

  • хронічні стреси та втома;
  • спадкова схильність;
  • гормональний дисбаланс, вікові зміни;
  • відсутність активного способу життя;
  • шкідливі звички, пристрасть до алкоголю і сигарет;
  • травми, поранення, хірургічні втручання;
  • інтоксикація клітин крові на тлі запальних процесів;
  • схильність до алергії.

Найбільш поширеним розладом визнається вегетативна дисфункція, або синдром вегетосудинної дистонії.

В першу чергу, порушення проявляється розладом з боку травної системи, потім змінюються показники артеріального тиску (значення можуть і підвищуватися, і знижуватися).

Згодом внаслідок дихання, що почастішало, посилюється вентиляція легенів або, навпаки, з’являється відчуття нестачі кисню.

Парасимпатична нервова система

Поведінка людини, у якої спостерігаються розлади АНС, різко змінюється, так само, як і світогляд, сприйняття оточуючих і звичних речей. У більшості людей, які страждають ВСД, відзначаються також апатія і недовірливість.

УВАГА! Вегетосудинна дистонія – це не захворювання. Його немає в міжнародному переліку хвороб. Вегетосудинна дистонія – це синдром, який свідчить про наявність більш серйозних захворювань, тому для повної картини треба проводити додаткові обстеження.

Великою проблемою в діагностиці є те, що багато проявів дисфункції АНС схожі з симптомами інших захворювань:

  • шлунково-кишкового тракту;
  • серцево-судинної системи;
  • щитовидної залози.

Ще одним поширеним порушенням є ураження підкіркових структур. Воно проявляється після отриманих травм головного мозку, супроводжується:

  • напівнепритомними станами;
  • різким падінням артеріального тиску;
  • постійною діареєю.

Слід пам’ятати, що перші тривожні дзвіночки можуть з’являтися вже у віці 25-35 років. Ігнорувати симптоми не можна, щоб не допустити запущеної форми розладк, що вже практично не піддається лікуванню.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *