Найважливішою особливістю людини є її вміння вимовляти звуки, чому сприяє будова мовного апарату. Він необхідний для того, щоб люди могли обмінюватися думками та спілкуватися між собою.
Мовленнєвий апарат – це дуже складний механізм, для успішного функціонування якого необхідна злагоджена робота кожного компонента.
Структура апарату представлена двома відділами:
- центральним (людський мозок);
- периферичним або виконавчим.
Визначення та призначення
Під мовленнєвим апаратом в науці прийнято розуміти сукупність людських органів, призначених для утворення мови. Центральний відділ, представлений мозком і окремими утвореннями центральної нервової системи, виконує регулюючу функцію.
Основне призначення:
- Щоб сформувати усне мовлення, необхідні лобові звивини центру Брока, які утворюють рухову область.
- Мова співрозмовника люди сприймають завдяки мовнослуховій області, в яку входять скроневі звивини центру Верніке.
- За розуміння відповідальна тім’яна частка.
- Засвоєння слів при сприйнятті писемного мовлення відбувається завдяки зоровій зоні, розташованій в потиличній частці.
Особливості виконавчого відділу
Він включає в себе три найважливіших структурних підрозділи.
Перший – дихальний відділ. Його діяльність, що представляє собою послідовність входів, видихів і пауз між ними, регулює ЦНС. Основним робочим “інструментом” є діафрагма, яка розширюється і скорочується, внаслідок чого легені змінюють обсяг і виробляють вдихи і видихи. При цьому відбувається утворення повітряного струменя, який важливий для утворення голосу. Від його інтенсивності залежить чіткість вимови звуків мови.
Крім того, до складу дихального відділу входять:
- грудна клітка;
- легені;
- міжреберні м’язи.
Функції повітряного струменя – голосоутворююча та артикуляційна. Звук утворюється при видиху, а вдих при розмові стає глибше і коротше. Кількість дихальних рухів, що здійснюються в процесі мови, набагато більше, ніж безпосередньо при фізіологічному диханні.
Об’єм вдихуваного і видихуваного повітря під час розмов в три рази більше, ніж при звичайному здійсненні вдихів і видихів.
Утворення голосу
У будові і функціонуванні мовного апарату найважливішу роль відіграє голосовий відділ, адже саме він відповідальний за утворення голосу і його характеристики — тембр, силу, висоту. У нього входять гортань і голосові зв’язки, які, вібруючи під впливом повітряного струменя, народжують звуки.
У тому місці, де гортань з’єднується з глоткою, розташовується надгортанник, що служить своєрідним клапаном при ковтанні: опускаючись, він не дає потрапляти в неї шматочках їжі і слині.
Особливості органу:
- Гортань у чоловіків більше, голосові зв’язки довші (до 2-2,4 см). У жінок довжина зв’язок – 1,8-2 см.
- Розмір органу у дітей до періоду статевого дозрівання однаковий незалежно від статі.
- Гортань росте нерівномірно протягом життя людини. Виділяють періоди її активного збільшення в розмірах: 5-7 років, 12-13 (дівчатка) і 13-15 (хлопчики). У останніх формується кадик.
- Змінює форму: у дітей у вигляді воронки, у дорослих — циліндрична.
Крім того, на специфіку впливають і резонатори, до числа яких відносяться глотка, ротова і носова порожнина. Вони змінюють свій обсяг, тобто резонують, внаслідок чого звуки набувають силу та обертонове забарвлення.
Вимова звуків
За цей найважливіший процес відповідає артикуляційний відділ, в який входять язик і губи, щелепи, альвеоли, піднебіння (тверде і м’яке). У науці є їх класифікація на активні (рухливі) і пасивні (нерухомі).
До першої групи належать мова, губи, м’яке небо і нижня щелепа, всі інші належать до категорії пасивних. Профіль артикуляційного апарату допоможе побачити наочно, як вони виглядають.
Найважливішим органом мовного апарату є язик, що бере участь в утворенні практично всіх звуків мови за винятком губних. При артикуляції органи наближаються один до одного, при цьому утворюються смички або щілини, що стає причиною утворення голосу.
У надставній трубці знаходяться резонатори, які відповідальні за виразність і гучність мови. Ця трубка має специфічну будову, що дозволяє їй змінювати форму і обсяг. Основних функцій у неї дві – шумовий вібратор і резонатор.
Виконувати першу дозволяють голосові зв’язки, щілини між губами, а також між язиком та твердим небом, язиком і губами, язиком і альвеолами, губами і зубами. Особливості утворення різних звуків:
- Шумовий вібратор бере участь в утворенні глухих приголосних.
- Тоновий вібратор дозволяє вимовляти сонорні і дзвінкі фонеми.
- Носова порожнина бере участь в утворенні м, н і їх м’яких варіантів.
Такі основні структурні компоненти мови і мови.
Етапи формування мови
Дихальний відділ голосового апарату відповідальний за подачу повітря, голосовий утворює голос, функція артикуляційного — створення резонансу, необхідного для виразного звучання і гучності.
Наступні стадії:
- Реалізація підготовленої програми у виконавчому відділі голосового апарату. Участь беруть органи дихання і резонаторна система. Саме вони допомагають вимовляти певні фонеми.
- Щоб не виникало помилок при промові, необхідний кінестетичний контроль, який дозволяє зробити правку до моменту проголошення фонеми.
- У момент звучання звуку здійснюється слуховий контроль, що дозволяє людині зрозуміти допущену помилку і виправити її.
Провідні шляхи утворюють провідниковий відділ. Нервові шляхи поділяються на два види:
- відцентрові (передають інформацію від ЦНС до м’язів, зв’язок і сухожиль)
- доцентрові (інформація рухається у зворотному напрямку — від м’язів, сухожиль і зв’язок до ЦНС).
У другому випадку шляхи називають також чутливими.
Реалізація мовленнєвої функції
За звучання мови відповідальні два центри – сенсорної і моторної мови. Перший допомагає сприймати фонеми, розрізняти їх між собою, другий же необхідний для відтворення звуків, слів і речень.
У психології прийнято виділяти два різновиди мови:
- імпресивна, тобто розуміння чужого усного та писемного мовлення;
- експресивна, вимова вголос з певною інтонацією, ритмом, темпом.
Надалі все залежить від того, якою мовою спілкуються в його родині.
Етапи формування мови
Щоб навчитися грамотно говорити, кожна людина повинна розуміти, які підсистеми є в українській мові.
До них відносяться:
- Фонетика. Наука про звуки мови – фонеми, правила їх артикуляції з позиції фізіології.
- Семантика. Допомагає у розумінні значень кожного лексичного елемента.
- Синтаксис. Дозволяє розібратися в тому, як відбувається формування речень з окремих слів.
- Лексика. Вивчає словникове багатство мови.
Звуки мови в українській мові поділяються на приголосні (являють собою шуми) і голосні (тони). Перші діляться на глухі і дзвінкі, тверді і м’які, а другі — на наголошені і ненаголошені.
В українській мові 38 фонем, з яких 32 приголосних і 6 голосних.
Можливі проблеми мовленнєвого апарату людини
Устрій голосового апарату, а також функціональні особливості кожного з його відділів, допоможуть працювати в тому, які проблеми можуть виникнути.
У логопедії заведено виділяти кілька типів порушень:
- Неправильне використання мовних органів.
- Порушення структури органів або тканин.
- Проблеми з боку відділів нервової системи, функція яких – забезпечення проголошення фонем.
Крім того, у дітей може спостерігатися затримка мовного розвитку (ЗМР), суть якої полягає в невмінні вимовляти певні звуки, нездатність до експресії (вираження емоцій), неволодіння інтонацією.
Також до ЗМР відносяться недорозвиненість словникового запасу, відсутність у 2 роки фразової мови, а у трьохліток — зв’язного мовлення.
Мовленнєвий апарат виступає найважливішою частиною людського тіла, він допомагає людям спілкуватися між собою і знаходити своє місце в соціумі. З цієї причини будь-яка проблема, виявлена в ранньому дитинстві, повинна бути негайно вирішена.
