Розмова

Будова мовленнєвого апарату — відділи, органи, функції



Найважливішою особливістю людини є її вміння вимовляти звуки, чому сприяє будова мовного апарату. Він необхідний для того, щоб люди могли обмінюватися думками та спілкуватися між собою.

Мовленнєвий апарат – це дуже складний механізм, для успішного функціонування якого необхідна злагоджена робота кожного компонента.

Структура апарату представлена двома відділами:

  • центральним (людський мозок);
  • периферичним або виконавчим.

Мовленнєві органи людини

Визначення та призначення

Під мовленнєвим апаратом в науці прийнято розуміти сукупність людських органів, призначених для утворення мови. Центральний відділ, представлений мозком і окремими утвореннями центральної нервової системи, виконує регулюючу функцію.

Основне призначення:

  • Щоб сформувати усне мовлення, необхідні лобові звивини центру Брока, які утворюють рухову область.
  • Мова співрозмовника люди сприймають завдяки мовнослуховій області, в яку входять скроневі звивини центру Верніке.
  • За розуміння відповідальна тім’яна частка.
  • Засвоєння слів при сприйнятті писемного мовлення відбувається завдяки зоровій зоні, розташованій в потиличній частці.

Крім того, схема мовленнєвого апарату людини охоплює периферичний або виконавчий відділ, який складається з нервів, кісток і м’язів.

Органи дихання і мовленнєвий апарат

Особливості виконавчого відділу

Він включає в себе три найважливіших структурних підрозділи.

Перший – дихальний відділ. Його діяльність, що представляє собою послідовність входів, видихів і пауз між ними, регулює ЦНС. Основним робочим “інструментом” є діафрагма, яка розширюється і скорочується, внаслідок чого легені змінюють обсяг і виробляють вдихи і видихи. При цьому відбувається утворення повітряного струменя, який важливий для утворення голосу. Від його інтенсивності залежить чіткість вимови звуків мови.

Крім того, до складу дихального відділу входять:

  • грудна клітка;
  • легені;
  • міжреберні м’язи.

Функції повітряного струменя – голосоутворююча та артикуляційна. Звук утворюється при видиху, а вдих при розмові стає глибше і коротше. Кількість дихальних рухів, що здійснюються в процесі мови, набагато більше, ніж безпосередньо при фізіологічному диханні.

Об’єм вдихуваного і видихуваного повітря під час розмов в три рази більше, ніж при звичайному здійсненні вдихів і видихів.

Процес утворення голосу

Утворення голосу

У будові і функціонуванні мовного апарату найважливішу роль відіграє голосовий відділ, адже саме він відповідальний за утворення голосу і його характеристики — тембр, силу, висоту. У нього входять гортань і голосові зв’язки, які, вібруючи під впливом повітряного струменя, народжують звуки.

Гортань являє собою трубку, що складається з м’яких тканин і хрящів, у верхній своїй частині вона переходить в глотку, в нижній — в трахею.

У тому місці, де гортань з’єднується з глоткою, розташовується надгортанник, що служить своєрідним клапаном при ковтанні: опускаючись, він не дає потрапляти в неї шматочках їжі і слині.

Особливості органу:

  • Гортань у чоловіків більше, голосові зв’язки довші (до 2-2,4 см). У жінок довжина зв’язок – 1,8-2 см.
  • Розмір органу у дітей до періоду статевого дозрівання однаковий незалежно від статі.
  • Гортань росте нерівномірно протягом життя людини. Виділяють періоди її активного збільшення в розмірах: 5-7 років, 12-13 (дівчатка) і 13-15 (хлопчики). У останніх формується кадик.
  • Змінює форму: у дітей у вигляді воронки, у дорослих — циліндрична.

Потужність повітряного середовища обумовлює силу звучання, а висота і тембр голосу залежать від розмірів зв’язок, їх пружності і ступеня натягу.

Крім того, на специфіку впливають і резонатори, до числа яких відносяться глотка, ротова і носова порожнина. Вони змінюють свій обсяг, тобто резонують, внаслідок чого звуки набувають силу та обертонове забарвлення.

Кадик у чоловіків
Кадик у чоловіків

Вимова звуків

За цей найважливіший процес відповідає артикуляційний відділ, в який входять язик і губи, щелепи, альвеоли, піднебіння (тверде і м’яке). У науці є їх класифікація на активні (рухливі) і пасивні (нерухомі).

До першої групи належать мова, губи, м’яке небо і нижня щелепа, всі інші належать до категорії пасивних. Профіль артикуляційного апарату допоможе побачити наочно, як вони виглядають.

Найважливішим органом мовного апарату є язик, що бере участь в утворенні практично всіх звуків мови за винятком губних. При артикуляції органи наближаються один до одного, при цьому утворюються смички або щілини, що стає причиною утворення голосу.

У надставній трубці знаходяться резонатори, які відповідальні за виразність і гучність мови. Ця трубка має специфічну будову, що дозволяє їй змінювати форму і обсяг. Основних функцій у неї дві – шумовий вібратор і резонатор.

Виконувати першу дозволяють голосові зв’язки, щілини між губами, а також між язиком та твердим небом, язиком і губами, язиком і альвеолами, губами і зубами. Особливості утворення різних звуків:

  • Шумовий вібратор бере участь в утворенні глухих приголосних.
  • Тоновий вібратор дозволяє вимовляти сонорні і дзвінкі фонеми.
  • Носова порожнина бере участь в утворенні м, н і їх м’яких варіантів.

Такі основні структурні компоненти мови і мови.

Етапи формування мови

Етапи формування мови

Дихальний відділ голосового апарату відповідальний за подачу повітря, голосовий утворює голос, функція артикуляційного — створення резонансу, необхідного для виразного звучання і гучності.

Проголошення слова складається з декількох етапів. Спочатку відбувається відбір команд в корі головного мозку, тобто формування певної артикуляційної програми.

Наступні стадії:

  • Реалізація підготовленої програми у виконавчому відділі голосового апарату. Участь беруть органи дихання і резонаторна система. Саме вони допомагають вимовляти певні фонеми.
  • Щоб не виникало помилок при промові, необхідний кінестетичний контроль, який дозволяє зробити правку до моменту проголошення фонеми.
  • У момент звучання звуку здійснюється слуховий контроль, що дозволяє людині зрозуміти допущену помилку і виправити її.

Провідні шляхи утворюють провідниковий відділ. Нервові шляхи поділяються на два види:

  • відцентрові (передають інформацію від ЦНС до м’язів, зв’язок і сухожиль)
  • доцентрові (інформація рухається у зворотному напрямку — від м’язів, сухожиль і зв’язок до ЦНС).

У другому випадку шляхи називають також чутливими.

Мова

Реалізація мовленнєвої функції

За звучання мови відповідальні два центри – сенсорної і моторної мови. Перший допомагає сприймати фонеми, розрізняти їх між собою, другий же необхідний для відтворення звуків, слів і речень.

У психології прийнято виділяти два різновиди мови:

  • імпресивна, тобто розуміння чужого усного та писемного мовлення;
  • експресивна, вимова вголос з певною інтонацією, ритмом, темпом.

Цікаво, що здорове немовля в перший рік свого життя може відтворювати до 75 найкоротших звуків, тобто на фізіологічному рівні воно здатне до вивчення будь-якої мови світу.

Надалі все залежить від того, якою мовою спілкуються в його родині.

Етапи формування мови

Щоб навчитися грамотно говорити, кожна людина повинна розуміти, які підсистеми є в українській мові.

До них відносяться:

  • Фонетика. Наука про звуки мови – фонеми, правила їх артикуляції з позиції фізіології.
  • Семантика. Допомагає у розумінні значень кожного лексичного елемента.
  • Синтаксис. Дозволяє розібратися в тому, як відбувається формування речень з окремих слів.
  • Лексика. Вивчає словникове багатство мови.

Звуки мови в українській мові поділяються на приголосні (являють собою шуми) і голосні (тони). Перші діляться на глухі і дзвінкі, тверді і м’які, а другі — на наголошені і ненаголошені.

В українській мові 38 фонем, з яких 32 приголосних і 6 голосних.

Проблеми з розвитком мови

Можливі проблеми мовленнєвого апарату людини

Устрій голосового апарату, а також функціональні особливості кожного з його відділів, допоможуть працювати в тому, які проблеми можуть виникнути.

У логопедії заведено виділяти кілька типів порушень:

  • Неправильне використання мовних органів.
  • Порушення структури органів або тканин.
  • Проблеми з боку відділів нервової системи, функція яких – забезпечення проголошення фонем.

Крім того, у дітей може спостерігатися затримка мовного розвитку (ЗМР), суть якої полягає в невмінні вимовляти певні звуки, нездатність до експресії (вираження емоцій), неволодіння інтонацією.

Також до ЗМР відносяться недорозвиненість словникового запасу, відсутність у 2 роки фразової мови, а у трьохліток — зв’язного мовлення.

Ці дефекти слід якомога швидше усувати шляхом звернення до логопедів, в іншому випадку вони можуть стати причиною того, що дитина не зможе нормально навчитися писати і читати.

Мовленнєвий апарат виступає найважливішою частиною людського тіла, він допомагає людям спілкуватися між собою і знаходити своє місце в соціумі. З цієї причини будь-яка проблема, виявлена в ранньому дитинстві, повинна бути негайно вирішена.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *