Гуморальна регуляція фізіологічних функцій

Гуморальна регуляція Анатомія

У людському організмі за гуморальну регуляцію фізіологічних процесів відповідають органи ендокринної системи. Різні залози виробляють гормони, завдяки яким всі елементи працюють як єдине ціле.

Нормальне функціонування можливе тільки в тому випадку, коли механізм регулювання працює без збоїв на всіх рівнях, починаючи від клітин і закінчуючи системами життєдіяльності.

Поняття регуляції функцій

Людський організм – це вершина перетворень, що відбувалися в процесі еволюції. Всі системи і органи мають складну будову, і природа передбачила 2 способи регулювання функцій і процесів.

Їх особливості і суть вивчає біологія. У школі цю тему проходять в 9-му класі. В рамках програми вчитель розповідає про характеристики регуляторів, наводить їх класифікацію, а потім просить учнів провести порівняння і заповнити таблицю.

Види регуляції:

  • Нервова. Контроль здійснюється однойменною системою за допомогою імпульсів. Це швидкі механізм.
  • Гуморальна. Деякі послідовники навколонаукових теорій висловлюють думку, що нервова система бере участь і в цьому виді контролю процесів життєдіяльності, проте думати так — помилка. Гуморальна регуляція в організмі здійснюється за допомогою гормонів, що виробляються залозами внутрішньої секреції. Спеціальні речовини регулюють діяльність серця та інших органів, потрапляючи в кров і лімфу.

Вивчивши визначення, види і роль гуморальної регуляції фізіологічних функцій, можна зрозуміти, чим вона відрізняється від нервової, у якій також є особливості. Знати їх потрібно, щоб розрізняти цих два механізми.

Нервова система ділиться на центральну і периферичну.

Волокна розподілені по всьому організму і пов’язують її в єдине ціле. Завдяки цьому в мозок миттєво надходять сигнали про те, якому саме впливу піддається людина.

Порівняльна характеристика нервової і гуморальної регуляції

Так, якщо доторкнутися до гарячого або холодного предмета, по нервових волокнах моментально поширюється так звана хвиля збудження, після чого наступить реакція: людина відсмикне руку. Швидкість цих процесів має вирішальне значення для виживання та адаптації до мінливих умов навколишнього середовища.

Вроджені і набуті рефлекси обумовлені діяльністю нервової системи.

До перших відносяться:

  • миготливий;
  • смоктальний;
  • дихальний і деякі інші.

У міру зростання і розвитку дитини формуються придбані рефлекси. Всі вони характеризуються високою швидкістю і виникають у відповідь на певні подразники.

Особливість гуморальної регуляції в тому, що в її основі лежить діяльність органів, що утворюють ендокринну систему. По-іншому їх називають залозами. Кожна з них виділяє гормони — біологічно активні речовини, що мають органічну природу. Це гуморальні фактори (агенти), що контролюють фізіологічні процеси.

Зрозуміти, що являє собою фізіологія гуморальної регуляції, можна на прикладі гіпофіза — залози, розташованої в основі головного мозку. Цей орган виробляє гормон росту, завдяки якому розміри тіла збільшуються приблизно до 20 років. При нестачі речовини людина повільніше росте, а у важких випадках розвивається карликовість.

Будова і функціонування залоз

Крім гіпофіза, в організмі є багато інших залоз, які взаємодіють між собою. У сукупності вони забезпечують біологічний гомеостаз.

Таким чином, організм здорової людини функціонує як саморегулююча система, для якої характерна наявність зворотного зв’язку.

Наприклад, один з найважливіших показників, що впливає на самопочуття і роботу внутрішніх органів, — рівень цукру в крові. Він регулюється двома гормонами – інсуліном і глюкагоном, причому перший є антагоністом другого. Одна речовина відповідає за те, щоб показники не перевищували верхньої межі, інше не допускає надмірного зниження.

Для забезпечення регуляції необхідно, щоб гормони не тільки вироблялися в потрібній кількості, але і засвоювалися організмом.

Залежно від виду секреції, всі залози діляться на 3 групи:

  • зовнішні (печінка, залози шлунка та кишечника);
  • внутрішні (епіфіз, гіпофіз, наднирники, вилочкова, щитоподібна);
  • змішані (нирки, підшлункова, статеві).

До органів екзокринної секреції відносяться слізні, сальні і слинні. У залоз цієї групи є вивідні протоки, через які біологічно активні речовини потрапляють в порожнини організму або на поверхню шкірного покриву.

Органи внутрішньої (ендокринної) секреції виробляють гормони, що надходять безпосередньо в кров. У цих залоз немає вивідних проток, єдиний спосіб здійснення регуляції – через рідинні середовища.

Лімфотік і кровотік сприяють тому, що гормони рівномірно розносяться по організму, досягаючи кожної клітини.

Дані речовини регулюють швидкість протікання основних процесів, включаючи такі:

  • метаболізм (обмін речовин);
  • статеве дозрівання;
  • зростання;
  • фізичний і розумовий розвиток;
  • діяльність мозку;
  • функціонування печінки, нирок, серцево-судинної та інших систем.

Порушення процесів секреції

Коли діяльність залоз внутрішньої секреції протікає з порушеннями, лікарі діагностують гіпо- або гіперфункцію. В такому випадку пацієнту потрібне лікування. Який саме орган працює неправильно, з’ясовують за допомогою ряду обстежень.

Прикладом може служити гіпофіз. Крім карликовості, що виникає в результаті гіпофункції, є ще одне захворювання, обумовлене неправильним функціонуванням цієї залози. Коли гіпофіз синтезує більше гормону росту, ніж потрібно, розвивається гігантизм. Як і карликовість, це відхилення від норми.

Ще один приклад – щитоподібна залоза, яка грає дуже важливу роль. Ось перелік гормонів, що виробляються цим органом:

  • трийодтиронін;
  • кальцитонін;
  • тироксин.

Якщо в дитячому віці гормонів виробляється менше, ніж потрібно для нормального розвитку, лікарі діагностують кретинізм.

Основний симптом цього захворювання – це затримка розумового розвитку. У зрілому віці теж може спостерігатися гіпофункція щитоподібної залози. Дане захворювання відоме як гіпотиреоз.

Ознаки патології:

  • підвищена стомлюваність;
  • сонливість;
  • набряк слизової;
  • сухість шкіри;
  • збільшення ваги;
  • зниження рівня гемоглобіну;
  • ламкість нігтів і волосся.

Можлива і зворотна ситуація, коли гормонів виробляється більше, ніж потрібно для нормального функціонування всіх систем і органів. При цьому у людини розвивається базедова хвороба.

Для неї характерні такі симптоми:

  • головний біль;
  • загальне нездужання;
  • утомлюваність;
  • збудливість;
  • тривожність;
  • безсоння;
  • тремор (тремтіння) кінцівок;
  • посилене потовиділення;
  • еритема;
  • підйом верхньої повіки і опущення нижнього;
  • тиреоїдна акропахія;
  • різка втрата ваги на тлі відмінного апетиту;
  • підвищений артеріальний тиск;
  • кон’юнктивіт та інші явища.

Інші залози ендокринної секреції – вилочкова, паращитоподібна і наднирники. Останні виділяють два важливих гормони – адреналін і норадреналін.

Ці речовини відповідають за здатність виживати в екстремальних ситуаціях. Коли відбувається викид адреналіну в кров, прискорюється обмін речовин. В результаті м’язи отримують енергію, необхідну для того, щоб витримати підвищене навантаження.

Норадреналін – це гормон зворотної дії. Він захищає організм від перевантажень і передчасного зношування. У сукупності обидві речовини підтримують вироблення енергії на нормальному рівні. Проблеми починаються, коли баланс порушений протягом тривалого часу.

Інсулін, глюкагон і статеві гормони

Статеві і підшлункова належать до залоз внутрішньої секреції. Кожна з них виробляє не один, а відразу 2 види гормонів.

У підшлунковій залозі синтезуються глюкагон і інсулін. Коли людина здорова, ці процеси протікають непомітно і без будь-якого втручання. Але як тільки механізм регуляції дає збій, розвивається діабет.

Основний симптом діабету – це порушення рівня глюкози в крові.

Якщо хвороба протікає в легкій формі, людині буде достатньо просто дотримуватися дієти. Коли розвивається інсулінозалежний діабет, хворий потребує постійного приймання медикаментів або ін’єкціях інсуліну. При цій формі хворобі теж потрібне особливе харчування.

Крім інсуліну і глюкагону, підшлункова залоза виробляє речовину, що розщеплює складні полімери до простих. Це з’єднання називається травним соком. Виділяючись з підшлункової залози, секрет потрапляє у дванадцятипалу кишку, де і відбувається розщеплення ліпідів і білків на складові частини.

У статевих залозах також виділяються гормони:

  • естроген (жіночий);
  • тестостерон (чоловічий).

Вироблення цих речовин починається в той час, коли організм знаходиться в стадії ембріона. У період формування плоду функція гормонів полягає у формуванні статевих ознак.

Крім естрогена і тестостерону, залози формують гамети — репродуктивні клітини, що мають одинарний (гаплоїдний) набір хромосом і беруть участь в статевому розмноженні.

У чоловіків і жінок органи, які беруть участь в зачатті, мають однакову схему будови, проте виглядають по-різному. Жіноча статева система представлена яєчниками, їх протоками і яйцеклітинами. У чоловіків вона складається з вивідних канальців, насінників і сперматозоїдів. Статеві залози поряд з іншими беруть участь в гуморальної регуляції.

Всі процеси в організмі взаємопов’язані і протікають як єдине ціле. Гуморальна регуляція – частина цього механізму. В процесі еволюції вона виникла раніше, ніж нервова.

Гуморальна регуляція має довгострокову дію, поширюється на весь організм і здійснюється за участю ендокринних органів.

Оцініть статтю