Нервова система людини — будова і функції



Нервова система (НС) людини являє собою сукупність нервових структур, які взаємопов’язані один з одним. Її завданням є об’єднання і регулювання роботи всіх систем в організмі, а також забезпечення реакції на зовнішні і внутрішні подразники.

Як влаштована нервова система

Головна структурна і фізіологічна одиниця НС – нейрон. Це – нервова клітина, яка має тіло, відростки і аксон (головний відросток). Відростки або дендрити дуже розгалужені і формують велику кількість синапсів (контактів).

Повна схема нервової системи людини
Повна схема нервової системи людини

Синапсом називають простір між двома нейронами, в якому проводиться передача імпульсу на хімічному рівні. На одному нейроні може бути до 1800 синапсів. Кожен нейрон має 3 функції:

  • приймає нервовий імпульс;
  • створює свій імпульс;
  • проводить збудження далі.

Нейрони бувають трьох видів:

  • Чутливі – від рецепторів передають сигнали в ЦНС. Вони є в нервових вузлах за межами ЦНС.
  • Рухові – передають імпульси від ЦНС до м’язової тканини і органам.
  • Змішані – працюють у двох напрямках.

У деяких місцях утворюються великі скупчення нервових клітин різних типів, які називають сплетеннями. Одне з найвідоміших – сонячне сплетіння.

Одне із завдань нервової системи – це сприйняття. Реагувати на подразники внутрішнього і зовнішнього середовища можуть всі клітини, але тільки нейрони можуть моментально передати дані іншим клітинам, що відповідають за регуляторні дії, і викликати певну реакцію організму.

Те, що з’явився подразник, вловлюють особливі сенсорні рецептори. Причиною їх реакції може бути що завгодно: звуки, холод, вібрація, а також складні сигнали – слово, колір і т. д.

Важливо! Унікальна форма роботи нервової системи дозволяє нам адекватно взаємодіяти зі світом не тільки відповідними діями, але і через особисті психічні реакції (мотивації, емоції).

Функції нервової системи людини

Будова і функції

Нервову систему ділять на 2 великі системи:

  • центральну (ЦНС);
  • периферичну (ПНС).

Вони поділяються на ряд своїх систем:

ЦНС включає:

  • головний мозок;
  • спинний мозок.

ПНС ділиться на:

  • соматичну нервову систему;
  • вегетативну (автономну) нервову систему.

Вегетативна нервова система, своєю чергою, ділиться на 2 відділи:

  • симпатична;
  • парасимпатична.

Види нейронів3

Функції відділів нервової системи

ЦНС – це основа всієї системи. Її завдання полягає в реалізації відбивних реакцій або “рефлексів”. У ЦНС виділяють три відділи – вищий (кора півкуль), середній і нижчий (спинний, довгастий, середній, проміжний мозок і мозочок).

Вищий – працює над зв’язком з навколишнім світом, а середній і нижчий – відповідають за гармонійну роботу всього організму і зв’язок всередині нього.

Кора півкуль – це головна частина НС. Вона обробляє всю інформацію, що надходить і контролює всі рухи м’язів.

Спинний мозок надійно укритий в хребетному каналі. Це трубка довжиною приблизно в 45 см і діаметром в 1 см.

ПНС виділяється умовно як частина нервової системи, розташована за межами ЦНС. ПНС існує для зв’язку мозку з органами. Вона може бути пошкоджена при зовнішніх впливах, оскільки не має такого надійного захисту, як ЦНС.

Периферична НС включає дві підсистеми:

Соматичну – це комплекс нервових волокон, рухових і чутливих, які відповідають за збудження м’язової тканини, епідермісу і зчленувань. Від неї залежить координація рухів, а також отримання стимулів ззовні. Вона відповідає за реалізацію усвідомлених дій.

Типи нейроглії

Вегетативну – вона забезпечує передачу сигналів з внутрішнього середовища тіла, контролює роботу серця та інших органів, гладкої мускулатури, залоз.

Вона ділиться на дві системи:

  • симпатичну – дає відповідну реакцію на стрес, також може викликати прискорене серцебиття, підвищити тиск, порушити органи чуття, збільшуючи рівень адреналіну.
  • парасимпатичну – відповідає за стан спокою, в зону її дії входять скорочення зіниць, уповільнення ритму биття серця, стимуляція системи травлення і сечостатевої системи.

Нервова система – одна з найважливіших в організмі людини. Саме вона об’єднує структури організму в одне ціле, регулює їх роботу, забезпечує зв’язок із зовнішнім середовищем і дозволяє пристосовуватися до її умов, створює умови для психічної діяльності, яка відрізняє людину від тварин (вміння говорити, думати, будувати соціальні відносини).

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *