В організмі людини нирки виконують важливу функцію – вони очищають кров від токсинів і шкідливих речовин та сприяють виділенню урини. Якщо вони не справляються зі своєю роботою, то починають розвиватися захворювання і серйозні патології сечостатевої системи.
Для підтримки їх в нормальному стані потрібно щодня пити чисту воду і стежити за своїм здоров’ям.
Анатомія нирок
Нирки знаходяться по праву і ліву сторону від хребта на рівні попереку. Їх положення легко визначити: досить скласти долоні на поясі та підняти великі пальці. Розміри органу дорослої людини можуть відрізнятися, але зазвичай по ширині вони досягають 5-6 см, довжині — 11,5—13 см, товщині — 3-4 см. Середня маса нирки становить 150-200 г.
Правий орган трохи обмежує печінку, яка не дає йому рухатися вгору і рости. І тому розмір правої нирки завжди не дотягує до лівої.
Увігнута частина відрізняється наявністю “воріт”, які приховують внутрішні елементи органу:
- великі та малі чаші;
- пазуху;
- судини;
- сечовід;
- нервові закінчення;
- жировий прошарок.
На малюнку будови нирки людини з підписами орган завжди зображують в поздовжньому розрізі. На ньому можна побачити наступні складові:
- кіркова речовина;
- капсула;
- верхній полюс;
- нирковий сосочок;
- мозкова речовина;
- мальпігієві піраміди;
- нижній полюс.
Верхівки з’єднані в сосочки з дрібними отворами, через які виходить сеча. Система збору рідини являє собою 6-12 малих чашок, що об’єднуються у 2-4 великі. Вони утворюють балій і з’єднують її з сечоводом.
Структура нирок
Під мікроскопом можна розглянути нефрони, з яких складаються нирки. З ними пов’язані окремі судини та вся система кровопостачання. Кожен орган містить близько мільйона таких клітин, тому функціональна поверхня розростається для утворення урини до величезних розмірів.
Структура нефрона складається з декількох елементів:
- петлі Генле;
- капсули Шумлянського-Боумеа;
- звивистого дистального і проксимального канальців.
Фізіологія нефронів
Фізіологія нефронів дозволяє воді швидко просочуватися крізь тонкі стінки. Капсула Шумлянського-Боумеа знаходиться в кірковому шарі, а її внутрішня сполучна тканина складається з подоцитів. Так називаються великі епітеліоцити в формі зірочки, вони розміщені навколо ниркового клубочка. Педикули – це їх відгалуження, які створюють ґратчасту діафрагму.
Каналець першого порядку утворює петлю Генгле, вона проходить через мозковий шар і повертається в корковий. Далі формується канал другого порядку, він з’єднується зі збірною трубкою. Кілька елементів збираються у великі протоки та доходять до пірамідальних вершин.
Кровопостачання забезпечується нирковими капсулами та капілярними клубочками. За ним рідина доходить до стандартних артеріол, а витікає через вузькі вивідні судини.
Через різницю в діаметрі трубок в клубку утворюється високий тиск. Під його дією частина плазми випливає в капсулу, так утворюється первинна сеча. У фільтраті немає білків, але є:
- креатин;
- сечовина;
- глюкоза;
- амінокислоти.
Нефрони ділять на кілька видів, в залежності від їх розташування:
- субкапсулярні;
- кіркові;
- юкстамедулярні.
Ці клітини не можуть відновлюватися після руйнування. Далі, через несприятливі фактори, починає розвиватися ниркова недостатність. Так називають захворювання, при якому видільна функція внутрішніх органів порушена. Це призводить до патологій гомеостазу в організмі.
Основні функції нирок
Від роботи нирок залежить стан видільної системи. При неповноцінному розвитку або набутих проблемах вони не можуть забезпечувати нормальне функціонування організму. Основні функції нирок:
- видільна;
- осморегулююча;
- іонорегулююча;
- ендокринна;
- метаболічна.
Головна роль нирок полягає у виведенні з організму надлишків рідини та продуктів, утворених після розпаду поживних речовин.
Природним шляхом виходять всі перероблені речовини. Нирки відповідають за стабілізацію в крові кількості осмотично-активних речовин.
При відчутті спраги починають виділяти концентровану урину, а при надлишку води — гіпотонічну рідину.
До функцій органів відноситься та іонорегулюючу, за допомогою якої вони поза клітинами тканин забезпечують кислотно-лужний і водно-сольовий баланси рідин. Для цього нирки синтезують активні речовини.
Особливість ендокринної функції полягає в синтезі гормонів:
- простагландину;
- еритропоетину;
- реніну.
Вони необхідні для регулювання рівня артеріального тиску та об’єму крові в судинах.
Метаболізм також залежить від роботи нирок. Вони допомагають організму досягти рівноваги між вуглеводами, жирами та білками в рідинах, перетворюють вітаміни В відповідні для засвоєння форми.
Органи підтримують кількість кров’яних тілець в нормі. Вони здатні утворити еритропоетин, який сприяє виробленню еритроцитів і кровотворенню.
Кровопостачання організму
Кожну добу нирки перекачують від 1500 літрів крові. Жоден інший внутрішній орган не пропускає через себе стільки рідини. У кожної нирки є система, що стабілізує тиск. Тиск не буде змінюватися навіть в тому випадку, якщо артеріальний підвищиться або знизиться.
Перший складається з вивідних судин. Вони знаходяться за клубочками, де утворюють капілярну схематичну мережу, яка живить і обплітає стінки канальців. Артеріальні капіляри тут перетворюються в венозні та утворюють вивідну систему організму. Кров, практично позбавлена кисню, з коркової речовини надходить дугові, міждолеві та зірчасті вени. Вони об’єднуються в ниркову судину, по якій рідина виходить за ворота органу.
Велике коло живить коркову структуру нирок. Спочатку велика артерія відходить від аорти та ділиться на більш дрібні судини біля воріт органу. Мережа покриває всю поверхню нирки від центру до полюсів.
Міждолеві артерії проходять між пірамідками до області коркової та мозкової речовини, де об’єднуються з дуговими. Вони пронизують товщу органу паралельно його поверхні.
У них підвищується тиск, що дозволяє плазмі переходити в ниркові канали. У цьому місці проходить перша стадія утворення сечі.
Діагностика стану
Дослідження стану нирок проводяться за допомогою інструментальних і лабораторних методів. Останні дозволяють виявити патології за показниками сечі:
- підвищеного вмісту лейкоцитів і еритроцитів;
- випадання осаду;
- поява циліндрів;
- утворення білка.
Інструментальні методи дозволяють доктору побачити топографію нирки.
До таких відносять:
- УЗД.
- МРТ.
- КТ.
- Рентген.
Найбезпечнішим методом вважається УЗД. Його проводять спеціальним обладнанням для дослідження нирок у дітей. Датчик видає ультразвук різної частоти, хвилі відштовхуються від тканин і переносять зображення на екран.
Але рентген дає набагато більше інформації про нирки та надниркові залози. Його проводять з використанням медикаменту, який забарвлює органи, процедура в цьому випадку називається екскреторною. Інкреторний варіант не передбачає застосування такої речовини.
Судини лімфатичної та кровоносної системи вивчаються за допомогою:
- дуплексного сканування;
- ангіографії;
- ренографії;
- УЗД з доплерографією.
Більш детальну інформацію про зовнішній вигляд і будову нирки можна отримати після комп’ютерної або магнітно-резонансної томографії. Під час процедури лікар робить знімки поздовжнього і поперечного перерізу органу.
Можливі захворювання
Якщо виявляються відхилення від норми, то пацієнт здає додаткові аналізи. Лікар визначає тип патології та призначає курс лікування. Якщо в нирках утворилися конкременти, то це говорить про розвиток сечокам’яної хвороби.
Поразки канальців і клубочка — провісники утворення гломерулонефриту. Якщо нирки стиснулися і порушилася робота інших внутрішніх органів, то це ниркова недостатність.
Розширення чашково-мискової системи та повільна атрофія тканин призводять до гідронефротичної трансформації.
Нирки відповідальні за роботу сечовидільної системи та всього організму в цілому. У них складна анатомічна будова і структура. Виявити будь-які патології можна тільки за допомогою спеціальних досліджень.
