Залозистий епітелій являє собою тканину, яка утворює внутрішні і зовнішні покриви у всьому організмі людини. Також з неї сформовано велику кількість залоз.
Залозистий епітелій володіє рядом особливостей, має кілька різновидів і виконує найважливіші функції. Вивчення його будови починається ще зі шкільних курсів біології, а більш детально триває на лекціях медичних вишів.
Будова і структурні особливості
Розглядаючи залозистий епітелій під мікроскопом, можна побачити, що утворений він особливими секреторними клітинами — гландулоцитами. Їх місцезнаходження – на поверхні базальної мембрани.
Форма постійно змінюється і залежить від відповідної фази секреції. У цитоплазмі добре проглядається ендоплазматичний ретикулум гранулярного типу, якщо відбувається вироблення білкового секрету, і цитоплазматична мережа агранулярного типу, якщо виробляється комплекс небілкових сполук:
- стероїди;
- вуглеводи;
- ліпіди.
Існують характерні особливості, які властиві всім видам залозистого епітелію:
- він являє собою пласт, утворений численними клітинами: завдяки цьому він надійно захищає тканини, що знаходяться під ним, від небезпечного зовнішнього впливу і пошкодження, а також забезпечує обмінні процеси між внутрішнім і зовнішнім середовищем;
- порушення цілісності клітинного пласта може привести до проникнення інфекції і подальшого запального процесу;
- розташовується на тканині сполучного типу: з неї ж надходить комплекс поживних речовин;
- швидко відновлюється;
- у мінімальних кількостях містить міжклітинну речовину (або воно відсутня зовсім).
Для епітеліальних клітин характерна полярність. Це означає, що для клітин, розташованих ближче щодо базальної мембрани, характерно одна будова, а для протилежної частини (апікальні) — інша. При цьому в кожній з частин знаходяться різні компоненти.
Існує кілька видів епітелію. Наприклад, шкірний утворюється з ектодерми та розташовується в ротовій порожнині, на рогівці і в стравоході. Кишковий вид формується з ендодерми та розташований в товстій кишці і шлунку (екзокриноцити).
Вентральна мезодерма утворює целомічний тип епітелію: він вистилає серозні оболонки. З нервової трубки утворюється епендімогліальний тип, який розташовані в головному мозку. У кровоносних і лімфовузлах знаходиться ангіодермальна тканина, а в ниркових канальцях, відповідно, ниркова.
Складові компоненти і види тканини
Найважливішими структурними елементами епітеліальної тканини вважаються епітеліоцити. Вони знаходяться у відповідних пластах і між собою щільно з’єднані міжклітинними контактами:
- щільними або простими;
- десмосомами або нексусами (щілиноподібними).
До поверхні базальної мембрани, товщина якої становить не більше 1 мкм, клітини кріпляться напівдесмосом. Згідно з прийнятою класифікацією, виділяють 3 основних види епітеліальної тканини:
- поверхнева – має найбільш щільну структуру, оскільки є бар’єром від зовнішнього впливу на організм;
- залозиста – в ній протоки є екзогенними, тобто виходять назовні (наприклад, потові залози, слізні, сальні, молочні);
- секреторна – реагує на дратівливі фактори, як хімічні, так і механічні, і передає відповідний сигнал організму.
Різновиди епітелію формують складну систему, яка представлена одношаровим і багатошаровим видами.
В одношаровому виді клітини розташовуються тільки одним рядом і знаходяться в безпосередньому контакті з базальною мембраною. Для багатошарового характерне розташування клітин в кілька шарів, тому з мембраною контактують тільки найглибші частини.
Крім того, в залежності від особливостей будови, залозистий епітелій буває одноклітинним і багатоклітинним. За способом відведення секреції виділяють екзокринні (з відкритим вивідним протокою) і ендокринні залози (без каналів, з виділенням гормонів в лімфоток і кров).
В екзокринних залозах є кінцеві (секреторні) відділи, які утворюють форму альвеол, трубочок. Якщо протоки відкриті тільки в один кінець, тоді залоза називається простою, нерозгалуженою. При наявності декількох кінцевих частин – розгалужена проста. Якщо основний вивідний канал має відхідні канальці, в такому випадку мова йде про складну залозу.
Секреторний цикл всіх клітин залозистого епітелію проходить в кілька фаз:
- вбирання первинних продуктів, необхідних для утворення секрету;
- накопичення і вироблення секреції;
- виділення;
- процес відновлення клітини.
При цьому відомо кілька способів зовнішнього виведення речовин:
- мерокринний протікає зі збереженням структури;
- при апокриновому відбувається часткове руйнування;
- голокриновий спосіб тягне за собою повне зникнення цілісності з подальшою регенерацією.
Морфологічна класифікація
Відповідно до загальноприйнятого поділу покривних тканин, виділяється кілька типів епітелію. Кожен з них володіє набором індивідуальних характеристик, має особливу будову і виконує властиві йому функції.
У першому випадку він складається з однакових за розміром і формою клітин і вважається однорядним. Однак, якщо його структура утворена різними по виду клітинами, тоді він є багаторядним.
В однорядному епітелії виділяють наступні клітинні структури:
- кубічні;
- плоскоклітинні;
- призматичні.
Для багатошарового епітелію характерний поділ на кілька типів:
- плоский орогіваючий;
- неорогіваючий;
- перехідний.
Перший вистилає поверхню шкіри на тілі людини і називається епідермісом. У міру розвитку клітини тут перетворюються в рогові лусочки і залишаються на поверхні. Поступово вони відлущуються, поступаючись місцем молодим клітинам.
Неорогіваючий епітеліальний шар знаходиться на рогівці слизової ротової порожнини, в стравоході. Для структури характерне багатошарове розташування і трубчаста форма клітин.
Найбільш глибокий – базальний шар, що складається з базальних клітин. У цій частині від мембрани відходять довгі цервікальні канали, які проникають в дерму. Це забезпечує міцний зв’язок з нижчерозташованими тканинами. Саме тут знаходяться стовбурові клітини і меланоцити, що у великій кількості містяться гранули меланіну.
Він є покривним в наступних органах:
- ниркові балії;
- оболонка сечоводів;
- інші сечовивідні органи.
Головною характеристикою цих клітин є кубічна форма і більший розмір. Стан змінюється у зв’язку зі зміною об’єму мембрани, але при цьому зберігається з’єднання з нею клітинних канальців.
Мазок на цитологію
У зв’язку з безпосередніми здійснюваними функціями залозистий епітелій нерідко виявляється при взятті мазка на гістологію. Найчастіше він зустрічається при обстеженнях:
- піхви,
- уретри,
- цервікального каналу
- носової порожнини.
Зі скаргами до лікаря звертаються представники обох статей, розповідаючи про проблеми з сечовипусканням та іншими пов’язаними з цим хворобливими відчуттями.
Поява метаплазованого епітелію в аналізі у жінок говорить про явне патологічне порушення, що спровоковане ендокринними або гормональними факторами. Причинами також можуть бути:
- цервіцит (запалення шийки матки);
- кольпіт;
- ерозія;
- дисплазія.
У чоловіків дослідження можуть показати хронічний запальний процес в сечівнику або в окремих випадках лейкоплакію уретри. Епітелій в мазках з носової порожнини говорить про запалення.
Визначена загальноприйнята допустима норма епітеліальних клітин в мазках в ході цитології:
- у чоловіків до 10 одиниць;
- у жінок – не більше 15, в залежності від фази місячного циклу;
- у вагітних пацієнток – до 10.
Результати аналізів повинні бути перевірені і уточнені подальшою біопсією. Це необхідно, щоб виключити ймовірний розвиток онкологічних захворювань.
Лікування передбачає безпосередньо усунення першопричини, наприклад, гінекологічні свічки, антибіотики, а для носової порожнини — протизапальні та протиалергічні засоби.