Залозистий епітелій — будова, види і функції

Залозистий епітелій Анатомія

Залозистий епітелій являє собою тканину, яка утворює внутрішні і зовнішні покриви у всьому організмі людини. Також з неї сформовано велику кількість залоз.

Залозистий епітелій володіє рядом особливостей, має кілька різновидів і виконує найважливіші функції. Вивчення його будови починається ще зі шкільних курсів біології, а більш детально триває на лекціях медичних вишів.

Будова і структурні особливості

Розглядаючи залозистий епітелій під мікроскопом, можна побачити, що утворений він особливими секреторними клітинами — гландулоцитами. Їх місцезнаходження – на поверхні базальної мембрани.

Форма постійно змінюється і залежить від відповідної фази секреції. У цитоплазмі добре проглядається ендоплазматичний ретикулум гранулярного типу, якщо відбувається вироблення білкового секрету, і цитоплазматична мережа агранулярного типу, якщо виробляється комплекс небілкових сполук:

  • стероїди;
  • вуглеводи;
  • ліпіди.

Епітеліальна тканина покриває тіло на поверхні, а також утворюється всередині порожнини тіла і практично всіх внутрішніх органів. Вона формує велику кількість залоз, що функціонують в організмі.

Існують характерні особливості, які властиві всім видам залозистого епітелію:

  • він являє собою пласт, утворений численними клітинами: завдяки цьому він надійно захищає тканини, що знаходяться під ним, від небезпечного зовнішнього впливу і пошкодження, а також забезпечує обмінні процеси між внутрішнім і зовнішнім середовищем;
  • порушення цілісності клітинного пласта може привести до проникнення інфекції і подальшого запального процесу;
  • розташовується на тканині сполучного типу: з неї ж надходить комплекс поживних речовин;
  • швидко відновлюється;
  • у мінімальних кількостях містить міжклітинну речовину (або воно відсутня зовсім).

Для епітеліальних клітин характерна полярність. Це означає, що для клітин, розташованих ближче щодо базальної мембрани, характерно одна будова, а для протилежної частини (апікальні) — інша. При цьому в кожній з частин знаходяться різні компоненти.

Процес утворення епітеліальної тканини – це щільне з’єднання клітин-епітеліоцитів.

Існує кілька видів епітелію. Наприклад, шкірний утворюється з ектодерми та розташовується в ротовій порожнині, на рогівці і в стравоході. Кишковий вид формується з ендодерми та розташований в товстій кишці і шлунку (екзокриноцити).

Вентральна мезодерма утворює целомічний тип епітелію: він вистилає серозні оболонки. З нервової трубки утворюється епендімогліальний тип, який розташовані в головному мозку. У кровоносних і лімфовузлах знаходиться ангіодермальна тканина, а в ниркових канальцях, відповідно, ниркова.

Складові компоненти і види тканини

Найважливішими структурними елементами епітеліальної тканини вважаються епітеліоцити. Вони знаходяться у відповідних пластах і між собою щільно з’єднані міжклітинними контактами:

  • щільними або простими;
  • десмосомами або нексусами (щілиноподібними).

До поверхні базальної мембрани, товщина якої становить не більше 1 мкм, клітини кріпляться напівдесмосом. Згідно з прийнятою класифікацією, виділяють 3 основних види епітеліальної тканини:

  • поверхнева – має найбільш щільну структуру, оскільки є бар’єром від зовнішнього впливу на організм;
  • залозиста – в ній протоки є екзогенними, тобто виходять назовні (наприклад, потові залози, слізні, сальні, молочні);
  • секреторна – реагує на дратівливі фактори, як хімічні, так і механічні, і передає відповідний сигнал організму.

Різновиди епітелію формують складну систему, яка представлена одношаровим і багатошаровим видами.

В одношаровому виді клітини розташовуються тільки одним рядом і знаходяться в безпосередньому контакті з базальною мембраною. Для багатошарового характерне розташування клітин в кілька шарів, тому з мембраною контактують тільки найглибші частини.

Крім того, в залежності від особливостей будови, залозистий епітелій буває одноклітинним і багатоклітинним. За способом відведення секреції виділяють екзокринні (з відкритим вивідним протокою) і ендокринні залози (без каналів, з виділенням гормонів в лімфоток і кров).

В екзокринних залозах є кінцеві (секреторні) відділи, які утворюють форму альвеол, трубочок. Якщо протоки відкриті тільки в один кінець, тоді залоза називається простою, нерозгалуженою. При наявності декількох кінцевих частин – розгалужена проста. Якщо основний вивідний канал має відхідні канальці, в такому випадку мова йде про складну залозу.

Секреторний цикл всіх клітин залозистого епітелію проходить в кілька фаз:

  • вбирання первинних продуктів, необхідних для утворення секрету;
  • накопичення і вироблення секреції;
  • виділення;
  • процес відновлення клітини.

При цьому відомо кілька способів зовнішнього виведення речовин:

  • мерокринний протікає зі збереженням структури;
  • при апокриновому відбувається часткове руйнування;
  • голокриновий спосіб тягне за собою повне зникнення цілісності з подальшою регенерацією.

Морфологічна класифікація

Відповідно до загальноприйнятого поділу покривних тканин, виділяється кілька типів епітелію. Кожен з них володіє набором індивідуальних характеристик, має особливу будову і виконує властиві йому функції.

У морфологічній класифікації прийнято розділяти одношаровий і багатошаровий епітелій.

У першому випадку він складається з однакових за розміром і формою клітин і вважається однорядним. Однак, якщо його структура утворена різними по виду клітинами, тоді він є багаторядним.

В однорядному епітелії виділяють наступні клітинні структури:

  • кубічні;
  • плоскоклітинні;
  • призматичні.

Для багатошарового епітелію характерний поділ на кілька типів:

  • плоский орогіваючий;
  • неорогіваючий;
  • перехідний.

Перший вистилає поверхню шкіри на тілі людини і називається епідермісом. У міру розвитку клітини тут перетворюються в рогові лусочки і залишаються на поверхні. Поступово вони відлущуються, поступаючись місцем молодим клітинам.

Неорогіваючий епітеліальний шар знаходиться на рогівці слизової ротової порожнини, в стравоході. Для структури характерне багатошарове розташування і трубчаста форма клітин.

Найбільш глибокий – базальний шар, що складається з базальних клітин. У цій частині від мембрани відходять довгі цервікальні канали, які проникають в дерму. Це забезпечує міцний зв’язок з нижчерозташованими тканинами. Саме тут знаходяться стовбурові клітини і меланоцити, що у великій кількості містяться гранули меланіну.

Перехідний багатошаровий епітелій названий так через те, що може змінювати структуру.

Він є покривним в наступних органах:

  • ниркові балії;
  • оболонка сечоводів;
  • інші сечовивідні органи.

Головною характеристикою цих клітин є кубічна форма і більший розмір. Стан змінюється у зв’язку зі зміною об’єму мембрани, але при цьому зберігається з’єднання з нею клітинних канальців.

Мазок на цитологію

У зв’язку з безпосередніми здійснюваними функціями залозистий епітелій нерідко виявляється при взятті мазка на гістологію. Найчастіше він зустрічається при обстеженнях:

  • піхви,
  • уретри,
  • цервікального каналу
  • носової порожнини.

Зі скаргами до лікаря звертаються представники обох статей, розповідаючи про проблеми з сечовипусканням та іншими пов’язаними з цим хворобливими відчуттями.

Поява метаплазованого епітелію в аналізі у жінок говорить про явне патологічне порушення, що спровоковане ендокринними або гормональними факторами. Причинами також можуть бути:

  • цервіцит (запалення шийки матки);
  • кольпіт;
  • ерозія;
  • дисплазія.

У чоловіків дослідження можуть показати хронічний запальний процес в сечівнику або в окремих випадках лейкоплакію уретри. Епітелій в мазках з носової порожнини говорить про запалення.

Визначена загальноприйнята допустима норма епітеліальних клітин в мазках в ході цитології:

  • у чоловіків до 10 одиниць;
  • у жінок – не більше 15, в залежності від фази місячного циклу;
  • у вагітних пацієнток – до 10.

Результати аналізів повинні бути перевірені і уточнені подальшою біопсією. Це необхідно, щоб виключити ймовірний розвиток онкологічних захворювань.

Спеціального препарату для зменшення підвищеної норми епітелію в мазках не існує.

Лікування передбачає безпосередньо усунення першопричини, наприклад, гінекологічні свічки, антибіотики, а для носової порожнини — протизапальні та протиалергічні засоби.

Оцініть статтю
( Поки що оцінок немає )