У світі постійно з’являється більш вдосконалена техніка, впроваджуються на практиці нові винаходи, але деякі старовинні речі актуальні і тепер. Предмети старовини у вигляді автомобілів, одягу, меблів знаходять своїх шанувальників. До цієї категорії можна віднести і астролябію. Прилад оповитий таємничістю, мало хто зараз вміє ним користуватися, а в вчені називають його древнім комп’ютером.
Коротка інформація і призначення
Астролябія являє собою прилад для визначення горизонтальних кутів. З її допомогою відбувається вимірювання довготи і широти небесних тіл. Це найстаріший астрономічний інструмент, який могла придумати людина.
З сучасних приладів прототипом вимірювального агрегату є планісфера. Це своєрідна карта зоряного неба, яка знаходить застосування в навчальних закладах.
Історія появи
Перша астролябія була знайдена на території Стародавньої Греції. Про неї розповів Вітрувій у роботі “Десять книг про архітектуру”, називаючи астролябію непізнаним павуком. Вчений називав пристрій незвичайним. Люди, які бачили її своїми очима, відгукувалися про неї як про божественний артефакт. Першими авторами, які створили трактати про устрій приладу, були відомі філософи:
- Север Себохт;
- Синезія;
- Іоанн Філопон.
Конструктивно прилад дуже складний і незрозумілий та зараз викликає масу питань у фахівців. Перші його варіації мали круглу форму і складалися з безлічі пазів із трибками та дрібними деталями. У центральній частині розташовувався великий барабан, на ньому детально розписувалося все зодіакальне коло. З альтернативної версії Клавдія Птолемея випливає, що виріб мав схожість з армілярною сферою.
Після значного періоду існування модель піддалася перетворенню, над нею попрацював математик з Греції Теон Олександрійський. Це відбулося приблизно в IV столітті н. е. У той час інструмент називався «малий астролабон».
Удосконалення пристрою
Протягом багатьох століть над вимірювальним пристроєм працювали видатні математики Сходу. В результаті застосованих на практиці нововведень астролябія змогла точно встановлювати час доби та тривалість дня і ночі. Можливим стало рішення простих обчислень при додаванні астрологічного прогнозу. Про прилад залишили свої описи ал-Хорезмі і Насір ад-Діна ат-Тусі.
З плином часу інтерес до компаса тільки підвищився. Про нього стало відомо на просторах Західної Європи. На цих землях активно застосовувалися Арабські інструменти і астролябія не стала винятком.
Європейські умільці прагнули відтворити подібні пристрої, для чого використовували креслення, отримані у арабських майстрів. Поступово вони почали конструювати власні моделі на основі тих же документів. Їх дії детально викладені в наукових працях Джеффі Чосера і Никифора Грігори.
Зміна дизайну і модернізація
В епоху Відродження відзначається максимальна популярність астролябії. Вона активно застосовувалася під час викладання астрономії в університетах, а здобути освіту в галузі цієї науки було престижно в ті часи. Студенти детально вивчали інструмент. Вони були зобов’язані знати всі тонкощі його використання на практиці та вміти робити всі необхідні виміри.
Європейські майстри багато часу проводили над художнім оформленням приладу. Незабаром він став прирівнюватися до дорогого антикваріату, талісману. Успішні і багаті люди прагнули роздобути пристрої в особисті колекції, виготовляли їх за індивідуальними замовленнями. Так вони демонстрували високе становище в суспільстві і прекрасний смак.
З відомих вчених, які допрацьовували астролябію, виділяється фламандський умілець Гуалтерус Арсеніус. Вироби, які він створював своїми руками, вражали максимальною точністю та витонченим зовнішнім виглядом. Клієнтам майстра не було рахунку, серед них був і Альбрехт фон Валленштейн. Його колекційна унікальна астролябія сьогодні виставлена в музеї ім. Ломоносова.
Структурні елементи
Основна округла деталь доповнена кільцями, за допомогою яких позначаються лінії горизонту, є також одним високим бортом. Проста назва елемента звучить як “тарілка”. Усередині кола присутня шкала, оцифрована по градусах і годинах. Подібні позначки знаходяться по всьому колу.
Всередину тарілки поміщається плоский диск, що відрізняється меншим діаметром, він називається тимпан. На ньому присутні наступні позначки:
- точки і лінії небесної сфери;
- шкала;
- насічка.
Всі ці деталі добре проглядаються в стереографічній проєкції. У центральній частині диска зображені полюси світу, по краях позначена небесна сфера, вірніше, її велике коло. Також присутні точки, що визначають північні і південні тропіки, які виступають умовними межами до другого диску.
Зверху на тимпані розміщується ажурна невелика сітка під назвою «павук». Вона доповнюється точками, які збігаються з найяскравішими небесними тілами. При бажанні їх можна також побачити в стереографічної проєкції. Решітка оснащується зодіакальним колом і спеціальною шкалою.
Інструмент доповнюється декількома функціональними дисками, візирною лінійкою (алідадою). Також в астролябії обов’язково присутні стрілки з поворотним ключем, який приводить пристрій в дію. Всі елементи кріпляться на основному диску за допомогою центральної тонкої осі.
Особливості застосування астролябії
Інформація, отримана за допомогою астролябії, використовувалася у фізиці, математиці та астрономії, а також при створенні точних гороскопів. Окремі варіації в результаті модернізації і перетворення стали точним компасом для моряків.
Про стереографічну проєкцію вперше згадав Клавдій Птолемей. Подібний процес був їм описаний у праці “Планісферій”. Це об’ємне зображення з виколотою точкою, що переноситься на сферу, якою виступає підходяща площина.
За бажанням можна дістати вимірювальний прилад в сувенірних магазинах або на аукціонах та побачити на музейних виставках. Самостійно його складно спорудити, оскільки потрібні глибокі знання і навички в математиці. Не обійтися і без умінь креслення, оскільки доведеться виконувати виміри. Правильність результату безпосередньо залежить від початково заданих точних параметрів.
Перед роботою прилад береться в руки. Він допомагає визначати висоту будь-якої яскравої зорі і Сонця. Стандартно результат позначається лінійкою (алідадою). Далі слід провернути сітку “павук”. Після цього повинні збігтися екліптичні точки на приладі із зображенням альмукантарата (найменшого кола в небесній сфері).
Якщо всі маніпуляції проведені правильно, на лицьовій частині інструменту з’явиться стереографічна картинка неба. Далі вже не нескладно знайти час і отримати дані для створення актуального гороскопа.
Основні види
Астролябія представлена декількома варіаціями, які користувалися популярністю в той чи інший період.
Заведено виділяти наступні найбільш поширені типи інструментів:
- досконалий;
- човноподібні;
- сферичний;
- універсальний;
- морський;
- лінійний;
- спостережний.
Відмінна риса човноподібного приладу полягає в наявності середнього і центрального диска. На колі, що йде другим за розміром, присутні зоряні значення і екліптичні позначки. У рухомій зоні є точка горизонту з альмукантаратом.
Цікавим виявився пристрій, створений ал-Ходжанді. За точку відліку була взята центральна зона рівноваги. Сферична гарнітура нагадувала сферу. Лінійна астролябія стала результатом праць Шарафа ад-Дін ат-Тусі. Зовні такий інструмент схожий на стрижень, на якому присутні візирні нитки і шкала.
Астролябія є складним і хитромудрим приладом. Над її створенням і вдосконаленням протягом століть працювали найкращі майстри. Зараз астролябію можна спокійно використовувати на практиці, адже зі своїми функціям вона відмінно справляється. й досі.
