На Землі присутня величезна різноманітність живих організмів. Одноклітинні – це організми або високоорганізовані тварини. В біології всі вони мають систематику спорідненості. За такою систематикою можна простежити, як систематичні древа найрізноманітніших видів можуть в результаті вказати на загального прабатька. Надалі це допомагає досліджувати спільного предка і причини, які призвели до розбіжності.
Класифікація видоутворення
Для всіх видів розбіжностей на різні види існує своя класифікація. Вчені проробляють величезну роботу, складаючи послідовності спорідненості, користуючись найрізноманітнішими даними, отриманими різними способами: як за допомогою палеонтології, так і за допомогою сучасних методів генетичних досліджень.
Все різноманіття живих організмів на Землі забезпечується процесом видоутворення, який безперервно протікає і донині. Кожна розбіжність характеризується своїми особливостями і має значні відмінності від інших.
Перед тим як приступити до розгляду більш вузької спрямованості, необхідно охарактеризувати всі механізми основних шляхів видоутворення. При утворенні нових видів прийнято розрізняти три форми, які необхідно перерахувати:
- дивергентне — або істинне – являє собою розбіжність вже існуючого виду на два або більше нових;
- філетичне – перехід у часі одного виду в інший;
- гібридогенне – схрещування видів на перетині їх місць проживання (ареалів).
Існує два типи дивергентного розбіжності: симпатричне (екологічне) і алопатричне (географічне). Останній тип буде розглянуто більш детально.
Визначення та основні риси
Географічним (або алопатричним, від грец. allos-інший і patris — Батьківщина) видоутворенням називають розбіжність одного виду на кілька внаслідок географічної ізоляції між популяціями, або внаслідок значних відмінностей навколишнього середовища всередині самого виду. Можливими причинами таких відмінностей може служити, наприклад, вимушене розселення при стихійних лихах, поділ популяції при зміні русла річки і так далі. Основними характеристиками алопатричного видоутворення є:
- міграція;
- ізоляція або розширення ареалу;
- накопичення мутацій, гено – і фенотипових відмінностей між ізольованими популяціями;
- природний відбір, що залишає тільки корисні ознаки;
- репродуктивна ізоляція.
При підготовці до складання іспитів потрібно вміти визначити характерні етапи географічного видоутворення і встановити правильну послідовність. Тому загальну схему необхідно відобразити в зведеній таблиці.
Формування географічного видоутворення
Таблиця етапів формування нових гілок при алопатричній формі видоутворення:
Розширення ареалу | Внаслідок сприятливих умов (пора року, велика кількість корму), чисельність популяції розростається і починає виходити за межі своєї території |
Розселення на нових територіях | На нових територіях популяція починає розростатися і освоювати нову територію |
Географічна ізоляція | Шляхом, обумовленим природою, виникає поділ загального ареалу на частини |
Відбір в нових умовах | На утворених територіях також можуть відбуватися зміни навколишнього середовища, які ініціюють початок відбору особин з найбільш підходящими ознаками. |
Біологічна ізоляція | Особини нових ареалів не схрещуються між собою, тому у кожної популяції кожного ареалу виникають і накопичуються свої ознаки |
Виникнення підвидів | Накопичення ознак і їх закріплення дозволяє сформуватися новим подвигам |
Виникнення нових видів | Результатом тривалої ізоляції є те, що відмінності на генному рівні стають занадто значними, і підвиди вже не можуть схрещуватися між собою і стають видами, тобто вони вже не здатні давати потомство між собою. |
Сучасній науці відомо близько дев’яти мільйонів видів. Ця скарбничка щороку поповнюється сотнями і тисячами нових. Це може означати не тільки те, що відкриваються нові невідомі раніше території з невідомими живими організмами, а й те, що природа не стоїть на місці і в ній все змінюється. Внаслідок постійних змін відбувається і регулярне видоутворення.