Основні положення клітинної теорії були коротко сформульовані в XIX столітті. Вони послужили базою для аналізу закономірностей розвитку живого світу, будови організмів і розуміння основи еволюційного вчення. Внесок у розвиток розглянутого закону біології внесло чимало вчених. Солідарні вони були в тому, що клітина — важлива одиниця структури всіх живих організмів.
Історія створення
Робота над формулюванням постулату почалася в 1665 році. В цей час фізик Р.Гук в «мікрографії» пояснив будову пробки.
На її зрізах автор знайшов правильно розташовані порожнечі, названі ним порами. А також варто перерахувати наступні проведені дослідження:
- У 1670 італійський медик м.Мальлінги в своїй науковій праці спробував описати пристрій рослин.
- Кілька років по тому відомий голландський мікроскопіст А. Левенчук вказав на одноклітинність інфузорій.
- Що стосується XVIII століття, воно ознаменувалося прагненням вчених спробувати не тільки роз’яснити, а й зіставити мікроструктуру рослин і тварин. Наприклад, Вольф став основоположником теорії про розвиток зародка з безструктурного речовини.
Чимале значення в розробці цього Закону біології зіграла наука цитологія, яка дозволила змінити уявлення про клітинному складі. З’ясувалося, що в нього входить цитоплазма, ядро і оболонка.
Основні положення
Сутність подібного постулату виклав Теодор Шванн. Згідно з його версією:
- Клітина – біологічно елементарна одиниця організму. Її можна розглядати як індивідуальність нижчого підряду. Відрізняється вона і тотіпотентністю, тобто володінням генетичним потенцією всіх компонентів організму.
- Одним з універсальних принципів розмноження є клітиноутворення.
- Життя повинна бути зведена до сумарного періоду існування організмових структур.
Рудольф Вірхов в 1858 році вперше застосував перераховані гіпотези на практиці в медицині. Набуті в результаті досвіду знання допомогли йому прийти до висновку про зв’язок хворобливих змін з патологічними процесами.
А також вчений стверджував, що всі організмові елементи тісно взаємопов’язані один з одним. Говорив біолог і про гомологічність досліджуваних складових (вони відповідають один одному).
На його думку, прокаріоти і еукаріоти відрізняються рівнем складності структури. Зіставити їх повністю практично неможливо.
Не можна не згадати про школу Пуркіньє. Її засновнику разом з учнями вдалося виявити мікроскопічну будову тканин. Схожі частинки аналізованих рослин порівнювалися з аналогічними у досліджуваних тварин.
Вивчав тканинний пристрій і Шванн. Описуючи хорду, він сказав про однаковий розвиток хордових складових.
Його колега Сібольд вважав правильним поширення описуваної теорії на найпростіших. Вони називалися їм вільно живуть.
Неоднозначний вплив на розробку головного біологічного Закону справила праця Вірхова. Гіпотеза поширювалася і на область патології, завдяки чому підтвердилася універсальність вчення. Подальше вдосконалення пішло шляхом механічної трактування.
Сучасна теорія
Формулювання аналізованого постулату, використовувана в цей час, виходить з властивості клітинного типу пристрою всім організмам, крім вірусів. Крім цього, коли формулювалася оновлена версія, були переглянуті деякі догми:
- Біологи перестали вважати простісти гомологічними. З такого питання йшли дискусії, адже деякі їх складно влаштовані багатоядерні частини можна віднести до надклітинних.
- Дослідники стверджували про неприпустимість ігнорування або визнання неживими неклітинних форм. Вони пояснювали свою точку зору наявністю в людському організмі симпласт з декількома ядрами і без’ядерним речовиною, що забезпечує метаболізм.
Фахівці з біології пропонували відмовитися від розгляду рослин і тварин як суми органів, з яких складається досліджуваний об’єкт. Оскільки подібним чином ігнорується цілісність структури.
Розглянута теорія розвивалася протягом тривалого часу. Вчені, які зробили внесок у неї, солідарні в тому, що клітина — важлива одиниця живого.
