Молюски – це одні з найдавніших представників тваринного світу, які мають унікальну будову тіла. В цілому вченим відомо до 200 000 видів м’якотілих, які, переважно, мешкають у воді або у вологому середовищі.
У більшості м’якотілих лімфа не тільки циркулює по тілу, але і надходить у порожнини в тканинах, що відкриваються.
Будова тіла молюсків
Особливістю будови молюсків є наявність у більшості видів раковини, для будівництва якої необхідний кальцій, який тварини одержують з води або їжі. Тіло складається з ноги, тулуба і голови. На голові у більшості видів розташовуються очі та органи чуття — спеціальні щупальця.
Поширені головоногі молюски, у яких тулуб, нога і голова об’єднані в один великий орган. Класичним прикладом є равлики, які проживають у воді і у вологих лісах.
Основні види:
- черевоногі;
- двостулковий;
- головоногі.
Внутрішня будова у молюсків характеризується відсутністю шкірно-м’язового покриву, а до раковини тіло кріпиться численними пучками м’язів.
Окремі види молюсків за своїм описом і характеристиками не мають захисної раковини, при цьому їх тіло більш жорстке і пристосоване до постійного перебування в прісній або солоній воді.
Особливості травлення
Травна система у молюсків незамкнутого типу, що складається з задньої, середньої та передньої кишок. Спереду кишка починається глоткою, яка поступово розширюється в стравохід.
У більшості молюсків в пащі є спеціальний орган-терка, що складається з вертикальних зубчиків, призначених для подрібнення їжі. Отримана кашка очищається і за рахунок скорочення м’язів просувається далі в середню кишку.
Основна її функція – це синтез різних травних ферментів, а надалі цим органом зв’язуються і всмоктуються всі корисні компоненти з їжі.
Встановлено, що печінка молюсків також має невеликий відділ, в якому відкладається глікоген. Це паливні запаси тварини, надалі витрачаються в міру потреби.
Дихальна система істотно різниться, в залежності від сфери проживання такої тварини. У первинноводних видів вона представлена зябрами, а наземні і вторинноводні класи використовують для дихання легені.
Останні мають вигляд кишень в мантії, густо пронизаних найдрібнішими кровоносними судинами. Серце, прокачуючи кров, насичується киснем, при цьому тварині досить навіть мінімального вмісту повітря, що дозволяє з легкістю перебувати тваринам під водою протягом тривалого часу.
Скупчення таких нервових клітин знаходиться зовні і всередині іннервуємих органів, з’єднуючись між собою спеціальними стовбурами — нейронами.
Проведені дослідження показали, що органи чуття у молюсків розвинені на високому рівні, є дотик, органи зору, можливості хімічного нюху навіть на значній відстані. Досліди дозволили встановити, що якщо помістити молюска в незнайому середу він зможе знайти дорогу до води за багато кілометрів.
Кровоносна система
Особливістю кровоносної системи молюсків є її незамкнутість, при якій кров постійно змішується в порожнинах тіла зі спеціальною рідиною. Найпростіше серце складається з одного шлуночка і двох передсердь. Цей орган активно перекачує кров по численних артеріях і судинах, відповідаючи за забезпечення м’язів і внутрішніх органів необхідним киснем.
У черевоногих система кровопостачання може замкнути коло, в якому лімфа рухається виключно по судинах, в певних місцях виливаючись в спеціальні порожнини. Між внутрішніми органами і пазухами знаходяться так звані синуси і венозні лакуни, в яких збирається свіжа насичена киснем лімфа.
Встановлено, що кров молюсків називається так виключно формально. У цих м’якотілих тварин по тілу циркулює Гемолімфа, яка складається з неорганічних солей, органічних сполук і води. Кров у молюсків безбарвна, але при контакті з киснем внаслідок вмісту в ній пігменту гемоціаніну стає насичено-синього кольору. Це цікава особливість, яка властива виключно для молюсків.
Міститися такий пігмент може в різній кількості, особливо його багато у морських видів, маса тіла яких не надто висока.
До складу гемолімфи входять:
- вуглеводи;
- жири;
- білки;
- кальцій;
- магній;
- хлор;
- натрій.
Всі ці сполуки та мікроелементи молюски отримують з їжі, насичуючи кров органікою і неорганічними солями. Причому в залежності від клімату в регіоні, а також наявної кормової бази хімічний склад артеріальної гемолімфи і її фізичні властивості можуть істотно змінюватися.
Коротко склад крові та інформація про те, як здійснюється кровообіг у молюсків, вказується в численних таблицях і схемах в інтернеті, що дозволяє отримати відповідь на будь-яке питання.
Серце і судини
Будова внутрішніх органів, в тому числі серця і судин з артеріями, залежить від класу молюсків і типу їх кровоносної системи. Також потрібно враховувати вік тварини, особливості тіла якого будуть істотно змінюватися в міру розвитку.
Будова серця у них класичне з одним шлуночком і з одним або двома передсердями. А ось у головоногих може бути вже 4 передсердя, також присутні зяброві розширення судин, які дозволяють проганяти венозну кров, насичуючи її киснем.
У черевоногих видів від серця відходять великі потужні судини, які поступово стоншуються і закінчуються венозними лакунами. У головоногих артерії переходять в капіляри та в дрібні вени, які відповідають за кровопостачання м’язів і внутрішніх органів.
При кровообігу гемолімфа проникає в наявні порожнини та міжклітинний простір, насичуючи тканини киснем, після чого через судини надходить в зябра і далі перекачується серцем.
Способи розмноження
Розмноження відбувається виключно статевим шляхом. Більшість видів роздільностатеві, але є також класи гермафродитів. Розвиток відбувається зі стадією планктонної личинки і її подальшим метаморфозом або ж у окремих видів прямим способом з виходом з ікринки маленької тварини.
Ці тварини вкрай критичні до екологічної чистоти навколишнього їх природи та в поганих умовах популяція істотно зменшується, аж до повної загибелі м’якотілих.
У поганих умовах, в тому числі при нестачі кормової бази, розмноження відбувається вкрай повільно, що істотно ускладнює відновлення популяції рідкісних видів.
Значення в екосистемі
Молюски – це різноманітна і численна група представників тваринного світу, які пристосувалися до проживання навіть в найнесприятливіших і важких умовах. Ці тварини можуть вести різний спосіб життя, виступати як в якості паразитів, так і хижаків і фільтраторів.
Їх значення в екосистемі велике, особливо це належить до підтримки правильної життєдіяльності дрібних морських лагун.
Молюски є найважливішою ланкою в ланцюзі живлення різних наземних і водних екосистем.
Встановлено властивість цих тварин накопичувати у своєму тілі важкі метали, очищаючи від цих небезпечних елементів річки, озера, моря та океани.
