Лишайники — загальна характеристика і значення в природі

Приклад лишайника Біологія

Лишайники – це живі організми, утворені симбіозом грибів, водоростей або ціанобактерій. У світі знайдено понад 26 тисяч видів цих організмів. Вони є в кожному регіоні планети, включаючи Антарктиду.

Люди широко використовують лишайники як:

  • корм для худоби;
  • в їжу;
  • лікарський засіб;
  • барвник для тканин.

Перші дослідження лишайника були проведені тільки в середині XIX століття. Цей вид організмів існує на планеті дуже давно – найдавніші види були виявлені в Англії, їх вік становить приблизно 415 мільйонів років.

Опис лишайнику

Особлива будова і структура лишайників не дозволяє однозначно віднести їх до певного царства тваринного світу.

Частина характеристик схожа з рослинами, а частина – з грибами.

Лишайники є органічним з’єднанням грибів з:

  • водоростями (синьо-зеленими або зеленими);
  • водоростями та ціанобактеріями;
  • ціанобактеріями.

У цих організмах переплетення клітин різних видів дуже тісне – разом вони створюють єдину цілісну систему.

Важливо! У тілі лишайника переплетені гіфи гриба (мікобіонт), а між ними знаходяться клітини ціанобактерій і/або водоростей (фотобіонт). Вони можуть існувати поодиноко або групами.

Це створює унікальну структуру. Відносини мікобіонта і фотобіонта можна назвати паразитизмом з боку гриба.

Контакт між ними може мати різний характер:

  • без прямого з’єднання;
  • через поверхні;
  • проникнення гриба в тіло водорості за допомогою гаусторій.

Харчування гриба проходить гетеротрофно – готовими органічними сполуками у воді, а друга частина лишайника може проводити фотосинтез і самостійно утворювати органічні речовини.

Баланс між цими системами дуже тонкий. Гриб отримує від фотобіонта поживні речовини, створені шляхом фотосинтезу, при цьому створює йому ідеальні умови для існування. Водорості підживлюють організм багатоатомними спиртами, які легко засвоює мікобіонт. Ціанобактерії постачають глюкозу та азотовмісні сполуки.

Будова лишайника

Тіло лишайника називається “слань”. Воно може бути різним за будовою, габаритами, формою і кольором. Більшість лишайників невеликі за розмірами – досягають лише декількох сантиметрів, але бувають і види в метр довжиною.

По виду слані виділяють 3 типи лишайників:

  • Накипні – нагадують кірку, прикріплену до поверхні.
  • Листуваті – як пластини, які чіпляються до поверхні невеликою товстою ніжкою.
  • Кущисті – нагадують кущ, який може підійматися над поверхнею або звисати з неї.

За кольором лишайники можуть мати різний відтінок від біло-жовтого до бурого і сірого. Ростуть лишайники вкрай повільно, але існують дуже довго – вони можуть залишатися живими до сотень або навіть тисяч років. Внутрішня будова цих організмів також різниться на 2 типи:

  • гомеомерні – клітини фотобіонта розміщені по всій товщині гриба хаотично;
  • гетеромерні – частини симбіозу утворюють чіткі шари.

Більшість симбіозів має будову другого типу:

  • Верхній шар в них корковий і складається з гіфів гриба. Він має захисну функцію.
  • Наступний шар називають гонідіальним або альгальним – тут розташовується фотобіонт.
  • Центр організму називають серцевиною, яка також представлена грибом. Вона служить для запасу вологи та є опорою для всього лишайника.
  • У нижній частині росте Нижня кора, вирости з якої формують ніжку, що служить для опори на поверхні.

Не у всіх лишайників є всі ці шари.

Фізіологія лишайників

Лишайники як унікальні за структурою організми мають свої особливості. Вони формують унікальні речовини, яких немає більше ніде в природі. Наприклад, це уснинова та мевалонова кислоти.

Ці організми не можуть регулювати баланс води, вони можуть тільки утримувати вологу на поверхні на короткий проміжок часу.

Залежно від умов, лишайники ростуть по-різному. У вологих сприятливих для них умовах зростання складає тільки пару сантиметрів на рік. Якщо район посушливий, він може проіснувати роками у висушеному стані, а, отримавши знову вологу, почне рости.

Розмноження

Для цих організмів є три способи розмноження:

  • вегетативне;
  • безстатеве;
  • статеве.

Мікобіонт використовує всі три способи, а фотобіонт або взагалі не розмножується, або робить це вегетативним способом.

Кущисті та листуваті лишайники створюють для цього особливі структури: ізидії та сорендії, які переносяться вітром, дощем або тваринами.

Місце існування

Унікальна будова робить лишайники надзвичайно живучими. Вони можуть підтримувати життєдіяльність в дуже різних умовах, навіть якщо вони зовсім не пристосовані для життя.

Лишайники ростуть на:

  • скелях;
  • будівлях;
  • в суворій тундрі;
  • в посушливій пустелі;
  • в лісах і т. д.

Єдине, що вони переносять дуже погано – це забруднене повітря, оскільки від нього вони швидко гинуть.

Роль в житті природи

Лишайники виконують безліч функцій і є незамінною частиною різних екосистем:

  • У кам’янистих районах вони повільно розчиняють субстрат, впливаючи на руйнування гірських порід. Відмираючи, вони впливають на склад ґрунту.
  • Певні лишайники служать їжею для тварин. Наприклад, ягель – основна їжа північних оленів. Також їх часто їдять лосі. Для деяких метеликів, комах, равликів, безхребетних, кліщів вони є найчастіше єдиним способом прожитку.
  • Деякі тварини використовують лишайники для маскування та укриття від небезпеки.
  • Птахи часто в’ють в них свої гнізда.
  • Деякі види може їсти і людина. Також певні лишайники мають протимікробну дію, що дозволяє використовувати їх в медицині.
  • Ще їх використовують для моніторингу умов навколишнього середовища – цей метод називається ліхеноіндикацією.

Такий моніторинг проводять різними методами:

  • порівняння лишайників одного типу на однаковій основі в одному положенні;
  • складання “карти чистоти” по тому, як часто зустрічаються і наскільки поширені вони на певній території з урахуванням інструментальних проб повітря;
  • виділення зон на території за видовою різноманітністю.

За допомогою лишайників визначають вік порід – цей метод називається ліхенометрією. Він не може бути названий абсолютно точним, але часто буває корисним в будівництві та археології.

Лишайники являють собою унікальні організми, будова і форма яких дозволяють їм існувати практично в будь-яких умовах протягом століть. Вони приносять багато користі та широко використовуються людиною в різних цілях.

Оцініть статтю
( 1 оцінка, середнє 1 з 5 )