Мохоподібними називають древній клас вищих рослин, що розрізняються за своєю зовнішньою будовою, місцем зростання і способу розмноження. У природі відомі більш ніж 25 тис. видів цієї групи.
Для швидкого розростання мохів необхідна вологе середовище, що сприяє здійсненню статевого процесу. З цієї причини оптимальним місцем їх проживання служать приземні, найбільш вологі шари атмосфери. Це пояснює їх існування на певній території рослинного покриву Землі.
Будова
Для мохоподібних характерне багаторічне зростання. Їх можна розпізнати за такими відмітними ознаками:
- Майже всі представники даного класу низькорослі, зазвичай їх висота коливається від 2 мм до 18 см.
- Активно ростуть і розмножуються тільки на вологому ґрунті.
- Гаметофіт (так називається тіло лишайників) складається зі стебла (стеблевидної осі) і листя (філоїди). Найчастіше листя має спіральне розташування.
- У рослини немає судин і добре розвиненою механічної структури.
- Тіло деяких мохоподібних має листоподібну слань.
- Ці рослини не мають коренів, які часто плутають з ризоїдами (безбарвними утвореннями).
Класифікація мохоподібних
Всі типи мохоподібних класифікують на 2 великі групи.
Печіночники
Їх тіло являє собою розгалуженк, трохи сплющенк слань. Вони вважаються найдавнішими представниками лишайників і широко поширені в тропічних широтах.
Він має листоподібне сланке тіло, прикріплене ризоїдами до місця свого зростання.
Слань представлена двома сполучними тканинами:
- основною (займає нижню частину моху);
- фотосинтезуючою (займає верхню частину моху).
До маршанцевого виду біологи відносять річію водну, широко використовувану в акваріумістиці.
Листостеблові
На таких мохах чітко видно стебла з малопомітним листям і невеликі відростки. Клас листостеблових мохів грає більш значну роль в заселенні рослинного покриву, ніж печіночники.
Найвідомішим представником листостеблових лишайників є зозулин льон, друга назва якого – політрихум звичайний. Місцем його зростання може бути хвойний ліс поблизу сфагнової водойми або ж будь-яка сира місцевість.
Зозулин льон – це багаторічна рослина, її довжина варіюється між 9-18 см. Він росте групою, покриваючи своїм “килимом” значні лісові площі та тундру.
Відмітна ознака листостеблових мохів – поглинання вологи здійснюється нижньою частиною стеблової осі або ж всім тілом рослини (притаманне сфагновим мохам).
Важливо! Обидва класи мохоподібних мають ризоїди, що поглинають воду з землі та фіксують рослину.
Розмноження мохоподібних
Мохам притаманні такі способи розмноження:
Безстатевий. Розмноження лишайників відбувається спорами (з цієї причини мохи відносять до спорових представників) і вегетативним шляхом (стеблами, листям, таломом).
Статевий. Розподіл клітин здійснюється гаметами. У період розмноження мохи розвивають спеціальні органи для утворення в них гамет: чоловічий орган представлений сперматозоїдом, а жіночий – яйцеклітиною.
Етапи статевого розмноження:
- Потрапляючи у водне середовище, найактивніші сперматозоїди рухаються до жіночого статевого органу за допомогою джгутиків, а потім запліднюють його. Варто відзначити, що без участі води сперматозоїди не здатні досягти яйцеклітини.
- В результаті успішного запліднення виходить зигота, що розвиває особливу частину тіла – коробочку. Саме в ній формуються органи для розмноження і поширення класу мохоподібних.
- Далі зі спори утворюється протонема – ниткове утворення зеленого кольору. В результаті сформованих бруньок створюються пластинчасті пагони без листя, які називаються таломи.
Важливо! Зозулин льон в період свого статевого розмноження утворює зиготу з коробочкою, що містить кришечку, накриту ковпаком. У період дозрівання спори відбувається відкриття кришечки коробочки, з якої згодом і випадають спори. Потрапляючи в сприятливі для життєдіяльності умови, запліднені клітини проростають, створюють нові протонеми, після чого цикл знову повторюється.
Цікаві факти
- Якщо на ґрунті з’явився зозулин льон, то це вважається сигналом про можливе забруднення ґрунту. Ця рослина здатна створювати значний і щільний покрив Землі, який накопичує велику кількість води.
- Будучи потужним вологим накопичувачем, зозулин льон здатний утворювати болота. З цієї причини в місці зростання листостеблового представника може утворитися шар сфагнуму.
- Товсті прошарки даного різновиду моху є одним зі складових природного торфу – цінного палива і добрива. Щорічно верхня частина сфагнуму збільшується на 3-5 см у висоту, коли нижня частина паростка поступово відмирає, але не зникає повністю.
- Рослина має бактерицидний ефект (містить речовину сфагнол), тому зникла частина сфагнової квітки майже не розкладається. Завдяки такій здатності, на сфагнумі утворюються потужні відкладення відмерлих бруньок, в яких збирається і зберігається вода.
- Мох є одним з тих рослин, які можуть пристосовуватися навіть до найсуворіших умов. Головне – щоб була в доступі в необхідній кількості вода. Саме мохи складають основну частину флори Антарктиди та Арктики, а ось в пустелях і напівпустелях їх немає.
- Деякі види мохів раніше використовували як антисептик, прикладаючи до ран. Також ним перекладали колоди зрубів для захисту від бактеріальних уражень деревини.
- Клас мохів не такий вже й одноманітний, як здається на перший погляд. Насправді, ці зовсім непримітні рослини мають величезний вплив на формування боліт, утворення корисних копалин, забезпечення суші вологою.
