Нервова система ссавців — будова, характеристика, функції

При вивченні будови нервової системи ссавців основним принципом є поділ її на 2 відділи — центральний і периферичний. Ця особливість організму вважається рисою, що об’єднує їх з іншими хребетними тваринами.

Ссавці відносяться до представників фауни з сегментарним типом нервової системи.

Відділи нервової системи

З урахуванням особливостей розташування органів нервової системи дослідники розділили її на центральну і периферичну. До центральної відносяться:

• Головний мозок. В процесі еволюції у ссавців його структури отримали значний розвиток. Це дозволило йому взяти на себе складні функції з регуляції роботи всіх органів і систем.
• Спинний мозок. Основна його функція-здійснення безумовних рухових рефлексів.

Існує також класифікація, заснована на функціональних особливостях.

За цими критеріями нервову систему поділяють на 2 види:

• Соматичну, завданням якої є іннервація скелетної (рухової) мускулатури та органів чуття.
• Вегетативну, яка іннервує внутрішні органи, кровоносні та лімфатичні судини, залози внутрішньої та зовнішньої секреції. Цю частину називають також Автономної, гангліонарної або вісцеральної. Всі ці назви відображають особливості вегетативного відділу: він постачає нервовими волокнами внутрішні органи та не залежить від свідомості та волі людини.

Вегетативний відділ підрозділяється на:

• симпатичний;
• парасимпатичний;
• метасимпатичний.

Перші два підкоряються корі великих півкуль головного мозку і гіпоталамусу. Метасимпатична система являє собою сукупність дрібних нервових вузлів і сплетінь, які розташовані в стінках внутрішніх органів:

• сечового міхура;
• шлунка;
• кишечника;
• серця.

Імпульси по волокнах вісцеральної системи рухаються в обох напрямках – від периферії до центру (аферентні) і назад (еферентні).

На симпатичний і парасимпатичний відділи підрозділяється еферентна частина вісцеральної системи.

Крім функціональних є і анатомічні відмінності. Зокрема, рухові нейрони в соматичній нервовій системі розташовуються в спинному мозку, а в вегетативній — за його межами (у вегетативних нервових вузлах).

Анатомія і фізіологія

В процесі онтогенезу нервова тканина ссавців розвивається з ектодермального листка. Вона складається з нейронів (нервових клітин) і нейрогліальних клітин, що несуть допоміжну функцію.

Нейрони мають безліч відростків, функція яких полягає в проведенні нервових імпульсів, що генеруються в клітині.

Відростки нервових клітин утворюють між собою численні контакти (синапси). Завдяки їм імпульс передається в потрібному напрямку.

Ці відростки в сукупності з нейрогліальнимі клітинами утворюють білу речовину мозку. Нейрони зосереджені в головному і спинному мозку.

Нервові волокна (нерви) являють собою сукупність відростків нейронів, покритих мієліновою оболонкою.

Головний та спинний мозок

Серед представників тваринного світу саме у ссавців головний мозок найбільш розвинений. Це структуру можна розділити на наступні основні відділи:

• Передній (кінцевий) мозок. Найбільш розвиненою частиною цього відділу є кора великих півкуль, що складається з сірої речовини, що містить нейрони, згруповані в Вищі асоціативні центри. Який з центрів мозку розвинути більшою мірою, природі підказують особливості способу життя конкретного тваринного виду. Кора великих півкуль утворює на поверхні складний малюнок борозен і звивин — ця особливість відрізняє вищих представників класу ссавців від нижчих, у яких поверхня кори півкуль гладка. Півкулі пов’язані між собою так званим мозолистим тілом, що складається з білої речовини.

Головний мозок ссавців характеризується найвищим розвитком кори півкуль переднього мозку, в результаті чого вони істотно виділяються серед інших тварин за рівнем інтелекту.

• Середній. Тут зосереджені зорові та слухові центри, в які по аферентним волокнам надходить інформація від відповідних аналізаторів (органів чуття), а також так зване червоне ядро — руховий центр.
• Проміжний. У його структурі виділяють епіфіз, гіпофіз і гіпоталамус — нейроендокринні органи, що відповідають за регуляцію функції залоз внутрішньої секреції.
• Мозочок. Функція цього органу – координація всіх рухів організму, в тому числі й характеризуються високим ступенем складності неусвідомлених рухових реакцій. Його поверхня складається з сірої речовини та утворює безліч складок.
• Довгастий мозок, який містить в собі життєво важливі центри, що відповідають за регуляцію дихання і серцебиття. Він межує внизу зі спинним мозком.

У спинному мозку сіра речовина розподілена нерівномірно. На поперечному зрізі воно утворює фігуру, віддалено нагадує силует метелика.

На такому зрізі добре видно розвинені висхідні шляхи, утворені аферентними доцентровими волокнами, що передають в головний мозок чутливі імпульси. Також тут є спадні шляхи, сформовані руховими відцентровими волокнами, що несуть імпульси від мозку до мускулатури. Товщина цього органу неоднакова.

На рівні плечового пояса і поперекової області він утворює потовщення, вираженість яких залежить від ступеня розвитку відповідних кінцівок. У кажанів, наприклад, більше розвинене плечове, а у кенгуру — поперекове.

Периферичні нерви

Периферична нервова система ссавців утворена черепними (12 пар) і спинномозковими нервами. У людини їх 31 пара (скільки їх у інших ссавців, залежить від конкретного виду).

Кожна з них іннервує відповідний сегмент тіла. У навчальних посібниках з анатомії ця інформація, як правило, коротко викладається у вигляді схеми або таблиці, де видно, який корінець відповідає кожному сегменту.

Останні дві пари черепних нервів відносяться до соматичної нервової системи, відповідаючи в тому числі і за координацію.

Ця система добре розвинена у ссавців, що пояснює високу швидкість рефлексів.