Плацентарні ссавці – одна з найбільших груп тварин, до якої, в тому числі, відноситься людина. Вважається, що ці види досягли найбільшого розвитку в процесі еволюції, маючи ряд певних прогресивних рис.
Знаючи основні особливості плацентарних ссавців, можна з легкістю підготуватися до уроку з біології, склавши коротко доповідь або розповідь, вказавши, які характерні риси мають ці тварини.
Основне поняття
До плацентарних ссавців відносяться види, які мають спеціальний орган — плаценту. Саме через неї в утробі матері спочатку яйцеклітина, а потім і формується плід отримують всі необхідні поживні речовини.
При цьому на світ з’являються вже сформовані дитинчата, які швидко розвиваються і ростуть.
У систематиці всіх видів ссавців прийнято виділяти 2 основних підкласи, до яких відносяться першозвірі та справжні звірі.
Перша категорія – однопрохідні тварини, в тому числі єхидна і качконіс. Вчені відзначають, що це перехідний тип від найпростіших видів до складних високоорганізованих ссавців.
Для справжніх звірів характерно живонародження і внутрішньоутробний розвиток. У цій великій групі прийнято розрізняти нижчі та плацентарні види. До перших відносяться сумчасті, у яких вагітність проходить вкрай швидко, а дитинча народжується недорозвиненим.
Основні ознаки плацентарних тварин:
- наявність трьох видів зубів;
- формування навколо плоду плаценти;
- постійна висока температура тіла;
- розвинені півкулі переднього мозку;
- відсутність сумчастих кісток.
Саме наявність вираженого переднього мозку і відрізняє плацентарних тварин від інших видів. Кора півкуль може складатися з багатьох шарів клітин з чітко вираженими центрами вищої нервової активності.
Температура тіла у плацентарних видів коливається від 36,5 до 38 градусів, тоді як у сумчастих цей показник становить 34-35 градусів, у перщозвірів від 25 до 30 градусів тепла.
Більшість народжує вже повністю сформованих дитинчат, а у окремих представників вони практично відразу мають часткову самостійність.
Це дає можливість народжувати вже повністю сформованих великих малюків, які незабаром стають на ноги та швидко розвиваються, отримуючи разом з материнським молоком велику кількість легкозасвоюваного поживного білка.
Еволюційний розвиток
Після зникнення динозаврів, які в кінці крейдяного періоду домінували на планеті, для невеликих за своїм розміром ссавців відкрилися нові екологічні ніші і життєві простори. В цей час вже відокремилися континенти, тому формування видів відбувалося в певній ізоляції один від одного.
Відомо, що в Австралії та Південній Америці домінували сумчасті, а на інших материках почали широко поширюватися різні плацентарні тварини.
Вважається, що найдавнішим тваринам, у яких виникла плацентарність, можна назвати юрамайю, скам’янілості якої були знайдені в китайській провінції Ляонін у відкладеннях, що належать до юрського періоду.
Саме в проміжок від 140 до 170 мільйонів років тому з’явився поділ ссавців. Багато видів, у яких розвиток плода відбувалося всередині утроби з використанням плаценти, отримали можливість швидко розмножуватися і домінувати на планеті.
Протягом найближчих 50-70 мільйонів років з’явилися різноманітні види плацентарних ссавців, які мали спільне історичне походження і відрізнялися своїми окремими генами. Залежно від клімату такі тварини були як невеликими за розміром, так і величезними гігантами, в тому числі:
- слонами;
- гіпопотамами;
- носорогами;
- жирафами.
В окрему групу відносять людиноподібних мавп і Homo Sapiens, які завдяки розвиненій мозковій діяльності не тільки навчилися створювати соціум, а й мігрували в інші, більш придатні для життя місця.
Класифікація тварин
На сьогодні плацентарні види є найрізноманітнішою і поширеною серед усіх ссавців. Вчені біологи виділяють 4 основних надзагони, які відрізняються від плазунів зовнішністю, особливостями будови та наявними генами. Характерною особливістю ссавців є живонародження і їх особливий онтогенез.
Це високоорганізовані види, що відрізняються збільшеним розміром мозку, до них також відноситься людина, здатна жити в соціумі та має розвинене мислення.
Класифікація плацентарних тварин:
- афротерії;
- неповнозубі;
- бореозутерії;
- плацентарні гризуни.
До афротерій відноситься нечисленна група ссавців, що мешкають в Африці та на Аравійському півострові. Представниками цього великого сімейства є дамани, трубкозуби, хоботові ссавці й сирени. Неповнозубі включають 2 загону і 29 видів, до них відносяться тварини, що мешкають в Південній, Північній і Центральній Америці.
Бореозутерії – вид ссавців, що проживають в тропіках. До них відносяться таксони та інші невеликі види. Ця група була виділена в результаті проведених молекулярних досліджень тварин, що і дозволило визначити їх унікальність.
Також виділяють різноманітних плацентарних гризунів, до яких відносяться зайцеподібні, шерстокрили та ряд інших родів.
Функції плаценти
Відмінною особливістю таких тварин є наявність у них тимчасового органу — плаценти, яка існує лише в період вагітності. Вона утворюється зі спеціальних клітин дитячого і материнського організму, будучи перехідною ділянкою і містком, по якому виконується внутрішньоутробне харчування плода.
Основні функції плаценти:
- транспортування поживних речовин від матері до зародка;
- забезпечення правильного газообміну кров’яних систем матері і дитини;
- вироблення спеціальних гормонів, які регулюють ріст плода.
Відразу після пологів плацента разом з дитинчам виходить в зовнішнє середовище, після чого перегризається тваринами або мимовільно рветься.
Останні дослідження дозволили встановити, що сумчасті тварини також мають зародкову плаценту, проте вона розчиняється в перші тижні або місяці вагітності в залежності від конкретного роду. Саме тому дитинчата у них народжуються недорозвиненими, що істотно ускладнює відтворення цих видів.
У багатьох плацентарних тварин дитинчата можуть з’являтися на світ з різним ступенем розвиненості. Наприклад, зайці та кролики належать до одного загону і народжують як зрячих дитинчат, так і голих і сліпих.
Водні види плацентарних
До плацентарних тварин відносяться не тільки наземні ссавці, а й Китоподібні з ластоногими. Останні включають понад 30 видів моржів, котиків і тюленів, які більшу частину свого життя проводять у воді, вибираючись на сушу і лід лише під час линьки та розмноження.
Ластоногі є об’єктами промислу, вони дають пушніну, м’ясо, шкіру і жир.
Це великорозмірні тварини, що мають характерну рибоподібну форму тіла. Передні кінцівки у них в процесі еволюції перетворилися в ласти, такі тварини не мають вушних раковин і вовняного покриву, але при цьому шар підшкірного жиру може досягати у них 30 сантиметрів і більше. До цього загону відносяться не тільки різноманітні кити, а й:
- кашалоти;
- дельфіни;
- косатки.
