Рослинна клітина

Рослинна клітина — будова і функції органоїдів



Рослинна клітина – основа будь-якого  організму. Перші відкриття про її існування зробили ще вчені XVII ст. Сьогодні будь-яка людина, навіть далека від поглиблених знань біології, і яка не має під рукою мікроскопа, може побачити рослинну клітину на прикладі звичних харчових продуктів.

Найяскравішим в цьому плані є апельсин, м’якоть якого має дуже чітке клітинну будову. Але це не найдрібніша частина рослин. Вона також має свій склад, який включає величезну кількість органел. Кожна з них виконує свою функцію і забезпечує життя рослині.

Будова рослинної клітини

Рослинна клітина має у своєму складі наступні  органели:

  • Ядро;
  • Ядерце;
  • Комплекс Ґольджі;
  • Мікротрубочки;
  • Пластиди;
  • Лізосоми;
  • Хлоропласт;
  • Лейкопласт;
  • Хромопласти;
  • Мітохондрія;
  • Рибосоми;
  • Вакуоля;
  • Ендоплазматичний ретикулум.

Відмінні ознаки рослинної і тваринної клітини

Чим рослинна клітина відрізняється від тваринної?

Основний будівельний елемент рослин та інших живих організмів має свої відмінності. Головні з них полягають в наступному:

  • У складі рослинної базової комірки є вакуоль.
  • Відрізняється склад клітинних стінок – у рослин він включає пектинові речовини, целюлозу, лігнін.
    У рослинних організмах функцію сполучного елемента між клітинами виконує плазмодесма, або пори стінок.
  • Тільки в складі рослин є пластиди, а ось центріолі відсутні.
Будова рослинної клітини
Будова рослинної клітини

Органели клітини

Більш зрозуміло буде будова клітини і складність цього базового компонента, якщо детально розібратися у всіх елементах її структури.

Ядро

Ядро – це найзначніша частина зелених організмів. Саме на нього покладається вся відповідальність за будь-які процеси, що відбуваються всередині осередку. Унікальна роль цієї органели в тому, що за допомогою неї передається спадкова інформація.

Важливо! Є також і інший спосіб генетичної спадковості – цитоплазматичний, але він відрізняється меншими обсягами “зберігання пам’яті”.

Звично одна комірка має тільки одне ядро, хоча були зафіксовані і клітини, в яких налічувалося кілька ядер. Діаметр цього компонента варіюється в межах 5-20 мкм. За формою центральний елемент може бути сферичним, дисковидним, подовженим.

Зовнішня поверхня розкрита ядерною оболонкою, яка відмежовує цю органелу від інших. Її хімічний склад включає полісахариди, целюлозу, пектин, лігнін і білки. Немає стабільності й щодо розташування ядра всередині.

У молодій клітині ця органела знаходиться ближче до центру. У міру дорослішання зміщується до стінок, і ядро заміщається вакуоллю. Хімічна основа ядра – комбінація білків і нуклеїнових кислот.

Обмін речовин здійснюється за допомогою тонопласта – тонкої плівкової мембрани. Решта внутрішнього простору клітини навколо ядра заповнений цитоплазмою – безбарвною речовиною високого ступеня в’язкості. У ній же містяться й інші органели.

Ядерце

Ядерце, по суті, є нічим іншим, як похідним органоїдом від хромосоми. Головна функція цього компонента – організація одиниць рибосом.

Важливо! Якщо на рослину потрапляє надмірно велика кількість сонячного світла або ультрафіолету з іншого джерела, то під його впливом ядерце руйнується.

Разом з цим ядро втрачає можливість поділу.

Комплекс Ґольджі2
Комплекс Ґольджі

Комплекс Ґольджі

Комплекс Ґольджі бере участь в процесі накопичення і виведення непотрібних речовин. Форма його може бути різною – паличкової, дискової або у вигляді зернятка.

Лізосоми

Лізосоми – це органели, які не є самостійними компонентами клітин. Вони продукуються в процесі функціонування комплексу Ґольджі та ендоплазматичного ретикулуму. Під мікроскопом їх можна легко впізнати, оскільки це – бульбашки, відмінності між якими полягають тільки в розмірах. Усередині бульбашок можуть бути присутніми різні компоненти:

  • ліпази;
  • нуклеази;
  • протеази.

Головна функція цих клітинних включень – розщеплення і перетворення надійшли в осередок поживних елементів і їх виведення. Таким чином, можна відзначити схожість характеристики з основним призначенням самостійної органели – комплексу Ґольджі.

Мікротрубочки

Мікротрубочки – це білкові утворення фібрилярної структури прямолінійної форми, діаметром близько 24 нм і з товщиною стінок не більше 5 нм. За своїм призначенням вони мають схожість з мембраною, але розміри їх менше, і вони можуть формувати досить складні утворення, наприклад, веретено поділу осередку для репродуктивної діяльності.

Присутні мікротрубочки й у складі складних органоїдах – центріолях і базальних тільцях, а також з них складається структура війок і джгутиків.

Вакуоля

Вакуоля

Вакуоль – це внутрішня порожнина клітини, наповнена соком. Її розміри збільшуються в міру розвитку рослини, і, відповідно, зростання клітини. Основу хімічного складу вакуолі представляють:

  • мінеральні солі;
  • органічні речовини;
  • цукор;
  • білки;
  • ферменти;
  • пігменти.

Пластиди

Пластиди – це дрібні елементи клітини. Розрізняють безбарвні пластиди й ті, що мають у своєму хімічному складі різні пігменти. Найбільш впізнавані – зелені, які беруть безпосередню участь в процесі фотосинтезу.

Хлоропласт

Ці компоненти клітини мають дуже високу чутливість до світла за рахунок пігментів хлорофілів. Якраз на них і припадає реакція фотосинтезу.

Лейкопласт

У лейкопластах відбувається накопичення поживних компонентів-жирів, крохмалю, білків, що забезпечує можливість життєдіяльності клітини, її розвитку, поділу.

Хромопласти

У складі хромопластів присутні металеві солі та пігменти. Завдяки саме цим органелам листя рослин, їх суцвіття і плоди мають ту чи іншу забарвлення.

Мітохондрія - схема

Мітохондрія

Завдяки мітохондріям клітини, а відповідно і рослини, здатні дихати і розвиватися. Ці органели також беруть активну участь в обміні речовин і утворенні АТФ.

Рибосоми

У рибосомах, які присутні в ядрі, цитоплазмі, пластидах і мітохондріях, відбувається синтез білка.

Ендоплазматичний ретикулум (ЕПР)

Вперше цей органоїд був виявлений в 1945 р., коли К. Портер проводив свої дослідження клітин за допомогою електронного мікроскопа. Це – повноцінна система порожнин і канальців з добре розвиненим розгалуженням.

Внаслідок наявності такого комплексу у багато разів збільшується корисна внутрішня поверхня клітини, що забезпечує стабільному протіканню всіх процесів, необхідних для життя рослини.

Також до основного призначення ЕПС відносять такі функції:

  • синтезування білкових сполук;
  • транспортування білків;
  • синтез полісахаридів і жирів.

Попри свої дрібні розміри, рослинна клітина являє собою досить складний організм. І саме вона і є базовою основою всіх біологічних організмів, забезпечуючи їх зростання за рахунок свого поділу.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *