Рослинна клітина – основа будь-якого організму. Перші відкриття про її існування зробили ще вчені XVII ст. Сьогодні будь-яка людина, навіть далека від поглиблених знань біології, і яка не має під рукою мікроскопа, може побачити рослинну клітину на прикладі звичних харчових продуктів.
Найяскравішим в цьому плані є апельсин, м’якоть якого має дуже чітке клітинну будову. Але це не найдрібніша частина рослин. Вона також має свій склад, який включає величезну кількість органел. Кожна з них виконує свою функцію і забезпечує життя рослині.
Будова рослинної клітини
Рослинна клітина має у своєму складі наступні органели:
- Ядро;
- Ядерце;
- Комплекс Ґольджі;
- Мікротрубочки;
- Пластиди;
- Лізосоми;
- Хлоропласт;
- Лейкопласт;
- Хромопласти;
- Мітохондрія;
- Рибосоми;
- Вакуоля;
- Ендоплазматичний ретикулум.
Чим рослинна клітина відрізняється від тваринної?
Основний будівельний елемент рослин та інших живих організмів має свої відмінності. Головні з них полягають в наступному:
- У складі рослинної базової комірки є вакуоль.
- Відрізняється склад клітинних стінок – у рослин він включає пектинові речовини, целюлозу, лігнін.
У рослинних організмах функцію сполучного елемента між клітинами виконує плазмодесма, або пори стінок. - Тільки в складі рослин є пластиди, а ось центріолі відсутні.
Органели клітини
Більш зрозуміло буде будова клітини і складність цього базового компонента, якщо детально розібратися у всіх елементах її структури.
Ядро
Ядро – це найзначніша частина зелених організмів. Саме на нього покладається вся відповідальність за будь-які процеси, що відбуваються всередині осередку. Унікальна роль цієї органели в тому, що за допомогою неї передається спадкова інформація.
Звично одна комірка має тільки одне ядро, хоча були зафіксовані і клітини, в яких налічувалося кілька ядер. Діаметр цього компонента варіюється в межах 5-20 мкм. За формою центральний елемент може бути сферичним, дисковидним, подовженим.
Зовнішня поверхня розкрита ядерною оболонкою, яка відмежовує цю органелу від інших. Її хімічний склад включає полісахариди, целюлозу, пектин, лігнін і білки. Немає стабільності й щодо розташування ядра всередині.
У молодій клітині ця органела знаходиться ближче до центру. У міру дорослішання зміщується до стінок, і ядро заміщається вакуоллю. Хімічна основа ядра – комбінація білків і нуклеїнових кислот.
Обмін речовин здійснюється за допомогою тонопласта – тонкої плівкової мембрани. Решта внутрішнього простору клітини навколо ядра заповнений цитоплазмою – безбарвною речовиною високого ступеня в’язкості. У ній же містяться й інші органели.
Ядерце
Ядерце, по суті, є нічим іншим, як похідним органоїдом від хромосоми. Головна функція цього компонента – організація одиниць рибосом.
Разом з цим ядро втрачає можливість поділу.
Комплекс Ґольджі
Комплекс Ґольджі бере участь в процесі накопичення і виведення непотрібних речовин. Форма його може бути різною – паличкової, дискової або у вигляді зернятка.
Лізосоми
Лізосоми – це органели, які не є самостійними компонентами клітин. Вони продукуються в процесі функціонування комплексу Ґольджі та ендоплазматичного ретикулуму. Під мікроскопом їх можна легко впізнати, оскільки це – бульбашки, відмінності між якими полягають тільки в розмірах. Усередині бульбашок можуть бути присутніми різні компоненти:
- ліпази;
- нуклеази;
- протеази.
Головна функція цих клітинних включень – розщеплення і перетворення надійшли в осередок поживних елементів і їх виведення. Таким чином, можна відзначити схожість характеристики з основним призначенням самостійної органели – комплексу Ґольджі.
Мікротрубочки
Мікротрубочки – це білкові утворення фібрилярної структури прямолінійної форми, діаметром близько 24 нм і з товщиною стінок не більше 5 нм. За своїм призначенням вони мають схожість з мембраною, але розміри їх менше, і вони можуть формувати досить складні утворення, наприклад, веретено поділу осередку для репродуктивної діяльності.
Присутні мікротрубочки й у складі складних органоїдах – центріолях і базальних тільцях, а також з них складається структура війок і джгутиків.
Вакуоля
Вакуоль – це внутрішня порожнина клітини, наповнена соком. Її розміри збільшуються в міру розвитку рослини, і, відповідно, зростання клітини. Основу хімічного складу вакуолі представляють:
- мінеральні солі;
- органічні речовини;
- цукор;
- білки;
- ферменти;
- пігменти.
Пластиди
Пластиди – це дрібні елементи клітини. Розрізняють безбарвні пластиди й ті, що мають у своєму хімічному складі різні пігменти. Найбільш впізнавані – зелені, які беруть безпосередню участь в процесі фотосинтезу.
Хлоропласт
Ці компоненти клітини мають дуже високу чутливість до світла за рахунок пігментів хлорофілів. Якраз на них і припадає реакція фотосинтезу.
Лейкопласт
У лейкопластах відбувається накопичення поживних компонентів-жирів, крохмалю, білків, що забезпечує можливість життєдіяльності клітини, її розвитку, поділу.
Хромопласти
У складі хромопластів присутні металеві солі та пігменти. Завдяки саме цим органелам листя рослин, їх суцвіття і плоди мають ту чи іншу забарвлення.
Мітохондрія
Завдяки мітохондріям клітини, а відповідно і рослини, здатні дихати і розвиватися. Ці органели також беруть активну участь в обміні речовин і утворенні АТФ.
Рибосоми
У рибосомах, які присутні в ядрі, цитоплазмі, пластидах і мітохондріях, відбувається синтез білка.
Ендоплазматичний ретикулум (ЕПР)
Вперше цей органоїд був виявлений в 1945 р., коли К. Портер проводив свої дослідження клітин за допомогою електронного мікроскопа. Це – повноцінна система порожнин і канальців з добре розвиненим розгалуженням.
Внаслідок наявності такого комплексу у багато разів збільшується корисна внутрішня поверхня клітини, що забезпечує стабільному протіканню всіх процесів, необхідних для життя рослини.
Також до основного призначення ЕПС відносять такі функції:
- синтезування білкових сполук;
- транспортування білків;
- синтез полісахаридів і жирів.
Попри свої дрібні розміри, рослинна клітина являє собою досить складний організм. І саме вона і є базовою основою всіх біологічних організмів, забезпечуючи їх зростання за рахунок свого поділу.
