Залози зовнішньої секреції — класифікація, функції

Анатомія людини - малюнок Біологія

Організм людини є складною саморегульованою системою. Всі фізико-хімічні процеси в ньому чітко регулюються за допомогою ендокринної системи.

У неї входять залози внутрішньої та зовнішньої секреції, а також органи змішаного типу. Перші відрізняються тим, що їх секрет виробляється безпосередньо в кров’яне русло. Залози зовнішньої секреції – це особливі органи, які виводять рідину, що продукується в організмі людини в порожнини або на поверхню тіла.

Загальна характеристика

У біології існує визначення, які залози називаються екзокринними. Це секреторні органи залозистої структури, що виділяють біологічно активні рідини через вивідні протоки на поверхню тіла або в порожнині організму.

До залоз зовнішньої секреції відносяться:

  • слинні;
  • молочні;
  • сальні;
  • потові;
  • залози шлунка і кишківника;
  • церумінозні;
  • бартолінові;
  • бульбоуретральні;
  • передміхурова залоза
  • печінка.

Кожна з них виробляє свій секрет, який має унікальний склад і виконує в організмі певні функції

Екзокринні органи можуть складатися з трубочок або бульбашок альвеол, але бувають і змішані, що складаються з того й іншого.

Вони мають два відділи – секреторний, де безпосередньо відбувається секреція, і вивідний проток, який може бути прямим або розгалуженим.

Основна класифікація

Всі екзокринні залози розрізняються не тільки за морфологічними ознаками та будовою протоки. Вони діляться за типом виділення і хімічним складом секрету, а також по локалізації щодо епітеліальної тканини.

За Особливості виділення секрету розрізняють такі види залоз:

  • Мерокринові – після секреції біологічно активної рідини клітини залишаються незмінними, як при виділенні слини.
  • Апокринові – після викиду секретуємої рідини клітини органу частково руйнуються. Так відбувається при годуванні груддю, коли під час лактації частина клітинної цитоплазми розпадається.
  • Голокринові – після викиду секрету знищуються секреторні клітини, як у випадку з сальними залозами.

Хімічний склад біологічно активних рідин багатий і різноманітний.

За основними складовими секрету розрізняють такі залози:

  • серозні – виділяють рідини білкової природи;
  • слизові – секретують слизу зі складними вуглеводами в складі;
  • змішані – виробляють рідини, що мають серед складових протеїни та слизу;
  • сальні – виділяють в якості секрету ліпіди.

Функції секреторних органів

Слинні залози розташовуються в роті і поділяються на малі та великі. Малі містяться в слизових мови, губ, неба і щік. До великих відносяться під’язикові та привушні, а також підщелепна залоза.

Секретом є слина, до складу якої входять травні ферменти, що руйнують крохмаль, і антибактеріальний компонент лізоцим. Крім травної та бактерицидної функції слина виконує змочуючу дію і допомагає формувати харчову грудку.

Молочні залози – це парні екзосекреторні органи, які є частиною жіночої репродуктивної системи. Знаходяться на передній поверхні грудного відділу хребта. Вони виділяють в якості секрету грудне молоко – живильну рідину, за своїм складом відповідну всім вимогам, що пред’являються до харчування немовлят, що грає важливу роль в регуляції росту дитини та створює імунний захист незміцнілого дитячого організму.

Потові залози знаходяться на поверхні шкіри, за формою є простими нерозгалуженими трубками. В якості секрету виділяють піт, який виконує дві основні функції:

  • терморегуляційну;
  • видільну.

З його допомогою організм охолоджується при перегріванні, а також відбувається виділення різних продуктів обміну, солей, лікарських препаратів.

Сальні залози являють собою альвеолярні органи з розгалуженими протоками голокринового типу. Деякі з них пов’язані з волосяними фолікулами, інші існують незалежно. Протоки відкриваються на поверхні шкіри, наприклад, на повіках, губах, сосках, в зовнішньому слуховому проході.

Сальні залози відсутні тільки на долонях і ступнях.

Їх клітини містять везикули, наповнені шкірним салом, яке і є секретом, що виділяється під час руйнування клітин.

Шкірне сало змащує і зволожує шкіру. Завдяки кислому середовищу є бар’єром для потрапляння вірусів і бактерій, а також має протизапальні та бактерицидні властивості. Додатково шкірне сало доставляє на поверхню шкіри ліпідів, феромонів і антиоксидантів, наприклад, вітаміну Е.

Шлункові залози розташовані в епітелії шлунка, в них відбувається секреція шлункового соку, що складається з розчину соляної кислоти та травних ферментів.

Кишкові залози, розташовуючись в слизовій тонкого кишківника, виділяють травні ферменти білкової природи, що перетравлюють залишки їжі до молекул.

Церумінозні залози – апокринові трубчасті органи, розташовані під шкірою зовнішнього слухового проходу, виділяють особливу речовину, яка при змішуванні зі шкірним салом і відмерлим епідермісом утворює вушну сірку. Вона очищає, змащує і захищає слуховий прохід від сторонніх часток, має бактерицидні та фунгіцидні властивості.

Статеві залози

До статевих екзокринних залоз відносяться бартолінові, бульбоуретральні залози та простата (передміхурова залоза).

Бартолінові залози знаходяться напередодні піхви в товщі великих статевих губ. Під час статевого збудження виділяють мастило, що має білковий склад. Вона сприяє комфортному протіканню статевого акту.

Бульбоуретральні залози – це складні альвеолярно-трубчасті органи, розташовані в промежині у чоловіків поруч з підставою статевого члена.

Під час статевого збудження виділяється особливий секрет, що має лужну реакцію і складається з ферментів і слизу. Він змащує сечовипускальний канал для полегшення проходження сперми та очищає його від залишків сечі.

Передміхурова залоза – це трубчасто-альвеолярний непарний орган у чоловіків, розташований нижче сечового міхура. Вивідні протоки виходять в сечовипускальний канал.

Простата одночасно з еякуляцією виділяє секрет, що містить вітаміни, ферменти та імуноглобуліни, тим самим розріджуючи сперму, а також виконує роль клапана, що закриває вихід з сечового міхура під час статевого акту.

Роль печінки в організмі

Найбільша екзокринна залоза в організмі людини – це печінка.

Розташовується вона в черевній порожнині справа, складається з двох часток і восьми сегментів. В якості секрету за допомогою клітин гепатоцитів виділяє жовч, яка бере участь в травленні, сприяє переварюванню жирів. Секрецією жовчі функції печінки не обмежуються.

У печінці відбувається знешкодження чужорідних речовин (отрут, алергенів і токсинів), а також надлишків гормонів, вітамінів, медіаторів, проміжних і кінцевих продуктів обміну речовин (фенолу, аміаку, ацетону, етанолу). Велику роль печінка відіграє у вуглеводному та енергетичному обміні.

Печінка є резервуаром для зберігання:

  • глікогену;
  • жиророзчинних вітамінів;
  • ціанокобаламіну;
  • мікроелементів.

Значна частина елементів таблиці Менделєєва бере участь в біохімічних процесах печінки, в тому числі в метаболізмі більшості біологічно активних речовин.

У печінці відбувається синтез білків, холестерину, ліпідів, фосфоліпідів і деяких гормонів.

Крім того, цей орган бере участь в кровотворенні.

Оцініть статтю