Ерозія ґрунтів — причини, види і наслідки

Руйнування або роз’їдання ґрунту називається ерозією ґрунту. Часто під цим терміном розуміють діяльність різних руйнівних сил — морського прибою, льодовиків, гравітації і т. д.

Такий процес надає небажаний вплив на родючий шар, роблячи його непридатним для вирощування продукції сільського господарства. Тому захист ґрунтового покриву вважається одним з основних завдань працівників даної сфери.

Види руйнувань

Існує два основних види ерозії ґрунту: водна і вітрова. Родючий шар роз’їдається, в основному, на поверхнях з ухилом, по яких протікають талі води, застосовуються іригаційні системи.

В результаті яружного руйнування на схилах з’являються промоїни і яри, а земля втрачає свої родючі якості.

Залежно від факторів існує класифікація водної ерозії:

• Поверхнева – відбувається змивання тільки верхнього родючого шару.
• Лінійна – через сильний потік разом з верхнім шаром відбувається руйнування залягаючих порід. В цьому випадку відновлення родючості земель здійснити набагато складніше.
• Природна – протікає під впливом сил природи і практично не завдає сильної шкоди.
  Антропогенна – з’являється в результаті негативного впливу людини на ґрунт: забруднення отрутохімікатами, мінеральними добривами, викидами газів і диму в атмосферу і т. д.

Від впливу вітру відбувається руйнування ґрунтового покриву і гірських порід. Цей процес впливає на трансформацію рельєфу місцевості і родючий ґрунт сільськогосподарських підприємств.

Наслідки ерозії ґрунтів від впливу вітру наступні:

• опустелювання;
• забруднення повітря;
• регресія ґрунту;
• погіршення якості сільськогосподарських угідь.

Від впливу вітрів ерозія виникає через корозію і дефляції. Під дефляцією мається на увазі видування і розсіювання сипучих гірських порід, пісків, пухких ґрунтів і т. д.

Вона буває:

• площинною;
• локалізованою.

Площинна дефляція видуває поверхневий шар ґрунту з великих територій, що призводить до загального зниження поверхні. Локалізоване видування відрізняється тим, що відбувається на окремих невеликих ділянках, в основному на сухих балках і збільшених в площі солончаках. Цей процес сприяє формуванню специфічних западин, витягнутих у напрямку вітрів.

Особливо значні геологічні зміни ґрунту відбуваються в період запорошених бур, які можна зустріти практично скрізь. Найчастіше вони виникають на територіях з напівсухим кліматом, бідною рослинністю і в пустелях.

Іноді пилові бурі виникають після масованої оранки полів без забезпечення захисту ґрунтового покриву. Корозія характеризується перенесенням дрібних частинок на гірські породи, при цьому відбувається шліфування скель, каменів, будівель, утворюються своєрідні ніші і кам’яні утворення у формі гриба.

Причини виникнення ерозії

Природне роз’їдання ґрунту залежить від особливостей клімату регіону. Крім того, негативний вплив людини при проведенні сільськогосподарських робіт прискорює цей процес.

Основні причини виникнення ерозії ґрунтів:

• Клімат регіону – руйнування ґрунту відбуваються швидше при тривалих зливових дощах. Цей процес тісно пов’язаний з приходом ранньої весни, коли сніги починають різко танути, а талі води роз’їдають верхній шар. Роз’їдання ґрунтів, які походять від впливу вітру, часто виникають в степових районах. Від ерозії страждають великі відкриті території, що не захищені лісами та іншими посадками. Через постійні сильні вітри відбувається видування і висушування родючого шару.
• Рельєф місцевості – швидкість поширення еродованих ґрунтів безпосередньо залежить від ступеня ухилу і протяжності поверхні ділянок. На опуклих схилах, де верхня полога частина поступово донизу переходить в більш круту, роз’їдання ґрунту відбувається набагато швидше, ніж на увігнутих. Схильність ерозії ґрунту на рівнинах сильніше там, де відсутня будь-яка рослинність.
• Властивості ґрунтів – характеристика ґрунту безпосередньо впливає на швидкість поширення ерозії. Найбільш стійкими до руйнування вважаються чорноземні поля, які практично не вимиваються і не вивітрюються. Глинисті і піщані території найчастіше схильні до впливу дощів і вітрів.
• Рослинність – наявність будь-якого рослинного покриву утворює санітарно-захисну зону, яка перешкоджає поширенню ґрунтів, що руйнуються. Коренева система рослин забезпечує швидке вбирання зайвої вологи і не допускає пересихання ґрунтового покриву. Знижуючи швидкість вітру біля поверхні землі, надземна частина рослин не дає вивітрюватися ґрунту.
• Вплив людини – вплив її діяльності вважається однією з основних причин роз’їдання ґрунтів. Порушення технології ведення сільськогосподарських процесів, неконтрольований випас худоби на одних і тих же ділянках, розвиток родовищ призводять до руйнування ґрунтового покриву.

Якщо вдається з’ясувати причину виникнення роз’їдання ґрунту на певній території, то вчасно прийняті протиерозійні заходи будуть більш ефективними для захисту родючих ґрунтів.

Методи захисту від водного роз’їдання

Визначення застосування конкретних заходів боротьби з ерозією ґрунтів відбувається тільки після з’ясування факторів, що викликали руйнування ґрунту. Якщо ці фактори належать до водного роз’їдання поверхневого шару, то використовується комплекс водоохоронних, водорегулювальних заходів та поліпшуються методи меліорації.

До переліку необхідних робіт з охорони ґрунтів входять:

• Організація господарської діяльності – складається з постійного моніторингу сільськогосподарських полів з подальшим складанням докладних планів і карт. Після обробки отриманих відомостей складається комплексний план подальших заходів та проводиться контроль їх виконання.
• Агромеліоративні заходи – в них входить використання відомих засобів з регулювання вологості ґрунту. Фахівці проводять посадку багаторічних рослин на схилах, організовують системи по затриманню снігу, щоб запобігти вимиванню ґрунтів талими водами. Для збагачення збідненого ґрунту вносяться мінеральні та органічні добрива.
• Гідромеліоративна охорона ґрунтів – сюди входить посадка саджанців смугами на схилах, облаштування каналів для зрошення і відведення талих вод, будівництво гребель для захисту від розливу річкової води, створення штучних водойм.

Планування і проведення робіт по захисту ґрунтів залежать від ступеня ухилу ґрунту. При невеликих змінах висот буде досить провести посадки рослин смугами на схилах.

Якщо ухил буде досягати близько 6 градусів, тоді проводиться оранка ґрунтів ступенями, облаштування борозен, лунок і т.д. Після проведення комплексу заходів слід періодично перевіряти стан поверхневих шарів для виконання корекційних дій.

Способи охорони від вітрів

Комплексні заходи, здатні запобігти вивітрюванню поверхневих шарів ґрунтів, вважаються основними заходами з охорони ґрунту від вітрової ерозії. Для цього застосовується ґрунтозахисну сівозміну, при якій посів зернових культур і багаторічних трав виконується смугами.

Для запобігання руйнування ґрунту вітром створюються захисні буферні зони з дерев.

Основні способи захисту полів наступні:

• Посадка культур, що володіють високими стеблами і стійкі до вилягання (соняшник, гірчиця). З цих рослин створюються ефективні бар’єри, що оберігають сільськогосподарські поля від сильних вітрів.
• Паралельно здійснюються заходи з накопичення вологи. Для цього в середині літа висаджуються високорослі культури, які до зими встигають вирости, але не дають насіння. Завдяки цим посадкам взимку відбувається рівномірний розподіл снігу, який захищає верхній шар ґрунту від вітру.
• Взимку проводяться заходи щодо затримання снігу шляхом черезсмугового ущільнення. Такий метод не дає ґрунту промерзнути в сильні морози, а навесні забезпечить родючий покрив достатнім зволоженням.

Ці досить прості агротехнічні методи забезпечують хороші результати по боротьбі з руйнуванням ґрунту, зберігаючи їх родючість.