Кіотський протокол - малюнок

Кіотський протокол 1997 року — зміст, ідея, суть



Діяльність людини, розвиток промисловості і високих технологій надають згубний вплив на екологію планети. Особливо гостро в XXI столітті стоять проблеми:

  • виснаження озонового шару;
  • глобального потепління;
  • забруднення повітря.

Кіотський протокол 1997 року був прийнятий світовою спільнотою з метою знизити викид парникових газів в атмосферу. Ратифікація договору країнами-учасниками має як свої плюси, так і мінуси.

Мапа країн, які підписали кіотський протокол

Кіотський протокол2

Суть міжнародного договору

Документ, який в оригіналі називається Kyoto protocol, є додатком до Рамкової конвенції про зміну клімату, прийнятої ООН в 1992 році. Угода була складена в японському місті Кіото 11 грудня 1997 р. Виконання положень договору було розділене на 2 періоди. Перший етап закінчився у 2012 році, а другий триватиме до кінця 2020 р.

Проблема забруднення планети

У 1980-ті роки світова спільнота вперше звернула увагу на проблему глобального потепління. Згідно з презентацією вчених на засіданні ООН, це явище може спровокувати танення льодів і підвищення рівня Світового океану. В результаті збільшення середньорічної температури на планеті будуть затоплені прибережні території багатьох країн.

Переваги Кіотського протоколу

Парникові гази

Головними рушійними факторами глобального потепління є парникові гази. У XX столітті через активний розвиток промисловості викиди шкідливих речовин в атмосферу істотно збільшився. Вуглекислий газ і метан поглинають сонячні промені, через що поверхня Землі остигає набагато повільніше, а температура повітря, навпаки, зростає.

У 1992 році на засіданні ООН була розроблена концепція запобігання глобальної катастрофи, яка полягає в дотриманні наступних заходів:

  • Стабілізація та зменшення частки викидів парникових газів.
  • Поступова заміна “брудних” технологій на екологічно чисті.
  • Застосування енергоощадних та очисних споруд.

У 1997 році ці положення були коротко прописані в Кіотському договорі. Протокол ратифікували 192 держави. Але через суперечності у змісті документа, виконувати положення акта погодилися не всі держави.

Викиди парникових газів в Україні

Позитивна дія документа

Головна ідея Кіотського протоколу полягала в зниженні викидів небезпечних газів в атмосферу на 5,2% в порівнянні з рівнем 1990 року. Для кожної держави встановлювалися індивідуальні квоти, залежно від рівня розвитку промисловості.

Основні зобов’язання щодо зниження частки шкідливих речовин у повітрі взяли на себе:

  • європейські держави;
  • країни Прибалтики;
  • Японія;
  • Канада і США;
  • Росія;
  • Україна.

Недоліки Кіотського протоколу

Грошова компенсація

Кіотський договір передбачає гнучкі механізми виконання. Наприклад, якщо держава викинула в атмосферу менше шкідливих газів, ніж передбачено за квотою, вона могла продати надлишки іншій країні. Крім цього, застосовувалася модель чистого розвитку. Тобто країна, яка виконала умови договору, могла розраховувати на грошову компенсацію.

У період з 2005 по 2012 рік вчені спостерігали позитивні підсумки міжнародної угоди. Тому сторони прийняли рішення затвердити додатковий період дії договору.

Другий Кіотський протокол був підписаний у 2012 році.

Новий текст документа містить зобов’язання щодо скорочення газових викидів і надання короткої доповіді, що доводить виконання положень договору. Прийнятий акт діє до кінця 2020 року.

Кіотські квоти

Недоліки Кіотського протоколу

Проблеми з ратифікацією договору виникли ще в 1997 році. Деякі наукові спільноти поставили під сумнів саме існування глобального потепління. Адже середньорічне підвищення температури на Землі відбувалося і раніше, наприклад, 140 або 10 тис. років тому. У ті часи явище не могло залежати від діяльності людини. Підвищення концентрації вуглекислого газу, на думку деяких експертів, є не причиною, а наслідком потепління.

До того ж Кіотський протокол ставить країни в нерівне становище. Переваги отримують ті, хто використовує екологічно чисті технології. Власники традиційних підприємств, навпаки, несуть істотні витрати.

Ситуація ускладнюється тим, що Комісія ООН ніяк не регулює виконання зобов’язань.

США, яка раніше підписали акт, у 2001 р. відмовилася його ратифікувати. Канада вийшла з договору у 2012 році. Китай, Індія та велика частина країн, що розвиваються, теж не приєдналися до учасників угоди. Доцільність підписання документа ставилася під сумнів. Тільки завдяки участі Росії, Казахстану і Євросоюзу протокол все-таки був прийнятий.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *