Безробіття в економіці
Безробіття – це такий стан ринку праці, при якому частина працездатного населення шукає роботу, але не може її знайти.
Міжнародна організація праці визначає безробітного як людину працездатного віку, який протягом певного часу займається пошуком робочого місця. Тут важливо відзначити, що в якості роботи розглядається не тільки наймана праця, а й самозайнятість. Щоб забезпечити міжнародну порівнянність даних міжнародна організація встановила мінімальний вік для працевлаштування-15 років.
Однак, кожна країна самостійно визначає граничний вік.
Через пандемію коронавірусу кількість безробітних у світі збільшилася. Минулого року ця цифра склала 400 мільйонів осіб або близько 11% населення планети. Європейські країни зіткнулися з дуже високими показниками безробіття особливо серед молоді.
Дослідження безробіття здійснюється за допомогою показників. Рівень безробіття вимірюється у відсотках і розраховується, як відношення чисельності безробітних до загальної чисельності економічно активного населення. Ще одним показником є рівень участі в складі робочої сили. Він показує частку населення, яке бере активну участь у продуктивній діяльності.
Види безробіття класифікують за добровільністю, категоріями населення, ступенем спостережуваності.
Вона може бути добровільною, коли людина приймає самостійне рішення звільнитися, або вимушеною. Так само безробіття може бути зареєстрованим, тобто враховується офіційними органами влади і прихованим. Прихована складається з формально зайнятих і незареєстрованих в якості безробітних.
Безробіття є руйнівним як на мікро-, так і на макрорівні. Вона знижує доходи людей, веде до втрати кваліфікації, громадян, а також до їх опортуністичної поведінки, коли вони вважають за краще жити на допомогу.
Сучасні форми безробіття в Китаї і причини її виникнення
У 2021 році рівень безробіття в Китаї знизився в порівнянні з 2019 роком і склав 4,7% проти 5,5%.
Тривалий час в Китаї економічне зростання досягалося за рахунок збільшення кількості робочої сили. При цьому продуктивність залишалася на досить низькому рівні. Однією з причин було слабке стимулювання людей до освіти. Так само кваліфіковані працівники не отримували достатньої мотивації для більш ефективної праці. Тобто, в країні була відсутня система і свідомість, що підтримують знання і досвід.
Китайська економіка довгий час була «наздоганяючою», тому негативні фактори поступово стали переважаючими.
В результаті робоча сила з сільськогосподарського сектора почала перетікати в місто, що призвело до того, що робочі місця стали займати громадяни, які не мають відповідного досвіду і знань. Цікаво, що офіційна статистика враховує жителів селищ і сіл, що працюють в місті, як сільське населення.
Ринок праці в місті теж розділений на державний і приватний. Для нього характерна відсутність єдиної системи оплати праці, правил і норм.
Раніше робота надавалася урядом, але перехід до частково ринкових відносин зажадав ініціативи громадян. Сьогодні спостерігається скорочення темпів приросту працездатного населення в країні. Світовий банк бачить в цьому наступні плюси:
- Підвищення продуктивності праці.
- Збільшення внутрішнього попиту.
- Підвищення рівня життя населення.
Китай через велику чисельність населення особливо уважно займається питаннями безробіття. У країні число безробітних постійно поповнюється за рахунок молоді, що досягає працездатного віку. Особливо в останнє десятиліття молодь відчуває труднощі не тільки з працевлаштуванням, а й з отриманням хорошої освіти.
Методи скорочення безробіття в Китаї
Регулювання зайнятості населення здійснюється різними способами. Наприклад, за рахунок зміни потреби самого виробництва в робочій силі. Це досягається за допомогою створення нових робочих місць, передбачених національними або регіональними програмами.
Держава може проводити масштабні соціальні та соціально-економічні заходи. Сьогодні проблеми зайнятості в Китаї пов’язані з чисельністю населення і робочої сили. І той і інший показник виводить Китай на перше місце в світі.
Країна досі знаходиться на шляху становлення промисловості, індустріалізації, а значить, і відповідних економічних процесів. Сільське населення мігрує в міста, що веде до збільшення прихованого безробіття.
Китайський уряд використовує різні методи мобілізації робочої сили і зниження рівня безробіття:
- Заохочення міграції робочої сили між виробничими комплексами та регіонами.
- Зниження адміністративного контролю над пропискою.
- Участь громадян у програмах приватного або громадського секторів.
- Посилення правової основи контрактних відносин.
У Китаї широко поширена думка, що підтримка прийнятного рівня зайнятості можливо за рахунок забезпечення економічного зростання. Експерти порахували, що темп зростання не повинен бути нижче 7% інакше виникне проблема зайнятості.
Країна негласно підтримує закордонну міграцію громадян. Крім того, вона отримує істотний дохід за рахунок трансфертних платежів та інвестицій власних громадян, які проживають закордоном.
Є думка, що необхідно розвивати третинний сектор економіки, чим в останнє десятиліття активно займається Китай, розвиваючи інноваційну галузь. Експерти вважають, що саме високі технології забезпечують економічне зростання і довгострокові конкурентні переваги, які дозволяє збільшувати сукупний дохід в перспективі.
