Економічний механізм господарювання – це сукупність економічних і організаційно-правових форм і методів, які використовуються комерційною організацією або підприємцем для управління господарською діяльністю.
Сутність економічного механізму господарювання
У практиці господарської діяльності економічних суб’єктів склався господарський механізм. Це – узагальнена назва для сукупності економічних, правових, організаційних відносин, під впливом яких визначаються результати і характер відтворювального процесу.
Господарський механізм регулює пропорції суспільного відтворення, сприяє економічній реалізації відносин власності, а також усуває конфлікти між конкретними формами виробничих відносин, з одного боку, і розвитком продуктивних сил, з іншого боку.
Складовою частиною (точніше кажучи, ядром) господарського механізму є економічний механізм господарювання. Він являє собою сукупність економічних і організаційно-правових форм і методів, які використовуються економічним суб’єктом для управління господарською діяльністю.
Сутність економічного механізму господарювання проявляється у виконанні ним своїх функцій, основні з яких полягають у наступному:
- забезпечувати сприятливі економічні умови господарювання для розширеного відтворення;
- формувати організаційно-економічні передумови для виходу товаровиробників на нові ринки збуту;
- формувати у трудових колективів сучасне економічне мислення і стійку зацікавленість у підвищенні кваліфікації та розвитку творчого потенціалу та ін.
Структура економічного механізму господарювання
Економічний механізм господарювання варто розглядати як складне утворення, яке відрізняється системним характером побудови, тобто цей механізм складається з декількох взаємопов’язаних елементів, взаємовідносини між якими утворюють структуру.
В цей час структура економічного механізму господарювання представлена наступними елементами:
- економічний інтерес;
- планування;
- організаційна структура;
- комерційний розрахунок;
- ціноутворення;
- матеріальне стимулювання;
- управління якістю продукції;
- інноваційна діяльність.
Спонукальний мотив господарської діяльності являє собою економічний інтерес. Він виражається в прагненні економічного суб’єкта поліпшити результати виробничої та комерційної діяльності, підвищити свою конкурентоспроможність на ринку.
Функцією управління, яка хронологічно перша виконується, є планування. Воно полягає у визначенні економічним суб’єктом цілей і завдань господарської діяльності, її обсягів і структури, потреби в ресурсному забезпеченні, тактики і стратегії поведінки на ринку, в тому числі за допомогою взаємодії з іншими господарюючими суб’єктами і т. д.
Ще одна функція управління – організація – реалізується через організаційну структуру. Нею визначаються наявність посад і структурних підрозділів, а також зв’язків і відносин координації та субординації між ними.
Безпосередньо з економічним інтересом пов’язаний комерційний розрахунок. Йдеться про принципи обґрунтування економічної доцільності господарської діяльності, основними з яких є принципи самоокупності (одержувані доходи повинні відшкодовувати понесені витрати), самофінансування (одержувані доходи крім відшкодування витрат повинні забезпечувати отримання прибутку), конкурентоспроможність (економічний суб’єкт повинен впевнено себе почувати на ринку).
В сучасних умовах ціноутворення здійснюється під впливом попиту і пропозиції. Ціни закупівель і доставки товарів встановлюються в залежності від сформованих на ринку умов конкурентної боротьби.
Найважливішим фактором підвищення ефективності господарської діяльності є матеріальне стимулювання праці найнятих для її ведення працівників. Воно, перш за все, здійснюється через створення системи оплати праці та забезпечення її безперебійного функціонування.
Найважливішим показником господарської діяльності є якість продукції, тобто її придатність для задоволення потреб. Тому управління ним є обов’язковою частиною економічного механізму сучасного підприємства.
Господарювання вдосконалюється в результаті інноваційної діяльності, яка приносить позитивний соціально-економічний ефект. Інновація означає певні зміни, які відбуваються на основі використання наукових досягнень в комерційних цілях.
Напрямки вдосконалення економічного механізму господарювання
Для того, щоб протягом довгого часу продовжувати діяти на ринку, залишатися конкурентоспроможним і отримувати прибуток, підприємство повинно постійно шукати способи для вдосконалення власного економічного механізму господарювання.
Як показує світова і вітчизняна практика, подібне завдання може бути вирішена через реалізацію заходів за наступними напрямками:
- виявлення резервів підвищення інтенсивного навантаження виробництва на підприємстві;
- оптимізація галузевої спеціалізації господарської діяльності підприємства;
- підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів;
- підвищення ефективності фінансового менеджменту на основі оцінки та аналізу фінансового стану підприємства;
- удосконалення нормування оборотних коштів підприємства;
- впровадження комп’ютерних технологій та їх використання для вдосконалення систем управління прибутком і рентабельністю, оцінки, калькулювання та обліку витрат і т. п.
