Африка – другий за площею материк Землі після Євразії (30 млн км2). Екватор перетинає територію Африки майже посередині, нульовий меридіан – на заході.
Координати крайніх точок материка:
- північна – мис Бен Секка, 37° пн. ш., 10° сх. д.;
- південна – мис Голковий, 35° пд. ш., 20° сх. д.;
- західна – мис Альмаді, 15° пн. ш., 17° з. д.;
- східна – мис Рас-Хафун, 11° пн. ш., 51° сх. д.
Африку омивають води Індійського та Атлантичного океанів, Середземного і Червоного морів; на заході глибоко вдається в суходіл Гвінейська затока. Суецький канал відокремлює Африку від Азії, Гібралтарську протоку – від Європи.
- Найбільший острів материка – Мадагаскар;
- півострів – Сомалі.
Береги материка високі, мало порізані і обривисті.
З історії освоєння території
Африка-материк Старого Світу. У IV-III тисячоліттях до н.е. в Африці виникла цивілізація Стародавнього Єгипту, що зробила великий вплив на розвиток народів Північної Африки, Сахари і Південно-Західної Азії. На початку нашої ери державні утворення склалися в багатьох районах материка.
У XV-XVI ст. хід природного історичного розвитку народів Африки був порушений європейською колонізацією. До початку XX ст. майже вся територія Африки опинилася під колоніальним гнітом.
1960 р. в історії боротьби колоніальних народів Землі був названий “роком Африки”: 17 африканських країн отримали політичну незалежність. Утворилися Республіки Сенегал, Малі, Нігер, Чад, Конго, Габон та ін.
У 1970-і роки була надана політична свобода великим колоніям Португалії – Анголі і Мозамбіку. Сьогодні в Африці практично не залишилося колоній.
Рельєф і корисні копалини
В основі материка лежить стародавня Африкано-Аравійська платформа. Лише на північному заході і крайньому півдні до цієї платформи примикають утворилися пізніше складчасті зони. Це гори Атлас і Драконові.
В Африці, в порівнянні з іншими материками, переважають рівнини з висотами від 200 до 1000 м.під дією ендогенних сил в різні історичні періоди платформа відчувала підняття, опускання, розломи, що супроводжувалися вулканічною діяльністю, виливом лави.
Підняттям відповідають великі плоскогір’я Східної і Південної Африки: Східно-Африканське і Південно-Африканське, а також Ефіопське нагір’я. В результаті опускань утворилися великі улоговини-Калахарі, Конго, Чад. Озеро Чад – найдрібніше в Африці. Його глибина становить 4-7 м. уздовж східних околиць Африки розташовуються активні ділянки земної кори – смуга так званих Великих Східно-африканських розломів, що тягнеться на 6000 км.
В результаті виникли плосковершинні брилові гори і найглибші западини, у багатьох з яких знаходяться вузькі і глибокі озера, найбільші з яких:
- Танганьїка (глибиною 1470 м).
- Ньяса (706 м).
Танганьїка поступається за глибиною лише Байкалу. На Східно-Африканському плоскогір’ї багато вимерлих і діючих вулканів. Найбільш відомий з них згаслий вулкан Кіліманджаро (5895 м) – найвища вершина Африки.
Північна і західна частини материка нижче Південної і Східної. Вони тривалий час були зайняті морем, тому, крім континентальних, тут поширені і морські відкладення. Як наслідок – найбагатші запаси нафти і газу.
Східна і південна частини Африки, навпаки, складені головним чином кристалічними породами, тому вони особливо багаті рудами чорних і кольорових металів, а також золотом, ураном, алмазами.
Родовища алмазів приурочені до кімберлітових вулканічних трубок, які утворилися в результаті вибуху газів і заповнені гірською породою, що містить алмази, – кімберлітом.
