Атмосферний тиск вимірюється в міліметрах ртутного стовпа. Для його визначення користуються спеціальним приладом – барометром. Існують ртутні і без рідинні барометри. Останні отримали назву барометри-анероїди.
За нормальний тиск атмосфери умовно прийнято тиск, рівний 760 мм висоти ртутного стовпа, що близько до середнього атмосферного тиску на рівні моря. Тиск повітря більше 760 мм рт. ст. вважається підвищеним, менше – зниженим.
Оскільки тиск з висотою знижується (в середньому на 1 мм на кожні 10,5 м підйому), то для територій, що лежать на різній висоті над рівнем моря, середнім буде своє відповідне значення. У глобальному масштабі на земній кулі є три пояси з переважанням низького і чотири пояси з переважанням високого тиску.
В екваторіальних широтах поверхня землі сильно прогрівається. Нагріте повітря розширюється, стає легше і тому піднімається, тобто відбувається висхідний рух повітря. Внаслідок цього у поверхні землі поблизу екватора встановлюється низький тиск.
У полюсів, під впливом низьких температур, повітря в тропосфері охолоджується, стає більш важким і опускається, тобто відбувається спадний рух повітря. Тому у полюсів тиск підвищений, в порівнянні з широтами 60-65° пн. ш. та пд.ш.
У високих шарах атмосфери, навпаки, над жаркими областями тиск високий, в порівнянні з навколишнім повітрям (хоча воно і нижче, ніж у поверхні Землі), а над холодними – низький тиск.
Глобальна схема розподілу атмосферного тиску така:
- уздовж екватора розташований пояс низького тиску;
- на 30-40° широти обох півкуль – пояси високого тиску;
- 60-70° широти – зони низького тиску; в приполярних районах – області високого тиску.
В результаті того що в помірних широтах північної півкулі взимку атмосферний тиск над материками сильно підвищується, пояс низького тиску переривається. Він зберігається тільки над океанами у вигляді замкнутих областей зниженого тиску – ісландського і Алеутського мінімумів.
Над материками, навпаки, утворюються зимові максимуми (області високого тиску): Азіатський і Північно-Американський. Влітку в помірних широтах північної півкулі пояс зниженого атмосферного тиску відновлюється. Величезна область зниженого атмосферного тиску з центром в тропічних широтах – Азіатський мінімум – формується над Азією.
У тропічних широтах материки завжди нагріті сильніше, ніж океани, і тиск над ними нижче. Таким чином, над океанами протягом усього року існують максимуми:
- Північно-Атлантичний (Азорський).
- Північно-Тихоокеанський.
- Південно-Атлантичний.
- Південно-Тихоокеанський.
- Південно-Індійський.
Висновок: утворення поясів різного атмосферного тиску біля поверхні Землі насамперед є наслідком нерівномірного розподілу сонячного тепла і обертання Землі.
Залежно від пори року обидві півкулі Землі нагріваються сонцем по-різному. Це обумовлює деяке переміщення поясів атмосферного тиску влітку – на північ взимку – на південь.
