Біосфера – це одна з оболонок Землі, склад і енергетика якої обумовлені головним чином діяльністю живих організмів. Цей термін ввів в науковий обіг австрійський геолог Е. Зюсс в 1875 р він має два значення:
- у широкому сенсі біосфера – область активного життя організмів, що охоплює нижню частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери, які взаємопов’язані складними біохімічними процесами перерозподілу речовини і енергії.
- у вузькому сенсі біосфера – сукупність всіх організмів, що населяють нашу планету.
Вчення про біосферу в 1920–х роках розробив український вчений-академік В.І. Вернадський (1863-1945).
Ноосфера, або сфера розуму (від грец. слів розум і куля) – новий стан біосфери, при якому розумна діяльність людини стає головним, визначальним фактором її розвитку. Розробляючи вчення про ноосферу, В.і. Вернадський розглядав її як новий еволюційний стан біосфери, що перетворюється в інтересах мислячого людства.
Природний комплекс (від лат. complexus-зв’язок, поєднання) – територія, що володіє певним поєднанням і єдністю географічних компонентів природи, спільністю походження та історією розвитку, своєрідністю географічного положення. У природному комплексі всі компоненти пов’язані один з одним. Формування природних комплексів відбувається протягом тривалого часу.
Природні комплекси різні за розмірами. Найбільший природний комплекс – географічна оболонка.
Географічна оболонка – цілісна і безперервна оболонка Землі, середовище діяльності людини, де її складові частини – верхні товщі літосфери, нижні шари атмосфери, гідросфера і майже вся біосфера – проникають один в одного і знаходяться в тісній взаємодії.
Між ними відбувається безперервний енергетичний, мінеральний та інформаційний обмін. Уявлення про географічну оболонці як про “Зовнішній сфері Землі” введено метеорологом і географом Броуновим (1910).
Сучасне трактування поняття введена в систему географічних наук Григор’євим (1932). Основні закономірності географічної оболонки:
- цілісність (проявляється у взаємовпливі і взаємодії її компонентів);
- ритмічність (основні ритми живої і неживої природи обумовлені рухом Землі навколо своєї осі і навколо Сонця, а також ритмами сонячної активності).
Материки і океани, природні зони, озеро або окремий Яр є природними комплексами різного масштабу.
