Країни Середньої Азії. Країни Закавказзя

Країни Середньої Азії. Країни Закавказзя Географія

До закавказьких республік СНД відносять Азербайджан і Грузію (з грудня 1993 по 18 серпня 2009 року входила до складу СНД), а також Вірменію.

Площа трьох республік – 186,1 тис. км2, населення – 17,3 млн чол.

Найбільшою республікою за площею і населенню є Азербайджан, найменшою – Вірменія.

Умови розвитку господарства

Економіко-географічне положення закавказьких республік в цей час погіршився.

З корисних копалин тут зустрічаються вугілля, нафта, газ, алуніти, солі. З метаморфічних і магматичних можна виділити руди заліза, марганцю, міді, молібдену, поліметалічні, а також поклади мармуру, туфу, пемзи, миш’якових і баритових руд.

Агрокліматичний потенціал території досить високий, що поряд з висотною поясністю обумовлює значну різноманітність умов для вирощування сільськогосподарських культур і розведення тварин.

Населення

Чисельність населення закавказьких республік постійно збільшується. В Азербайджані найвищі темпи зростання (до 1% на рік), в Грузії приблизно 0,01%, А у Вірменії – 0,1%. Значний природний приріст за рахунок високої народжуваності характерний тільки для Азербайджану – 9%. Даний показник виявляється майже нульовим в Грузії (0,1%). У Вірменії він трохи більше ніж 3%.

Територія виділяється високою щільністю населення, причому у Вірменії вона досягає максимальних величин в СНД (128 чол/км2).

У Грузії частка міського населення – 56%, Азербайджані – 54%, у Вірменії – 68%.

Основні титульні народи Закавказзя відносяться до різних мовних сімей. Грузини є представниками картвельської мовної сім’ї картвельської групи, вірмени складають також власну групу в індоєвропейській мовній сім’ї, азербайджанці належать до тюркської групи алтайської мовної сім’ї.

  • Більшість грузинського населення – християни.
  • Азербайджанці є прихильниками ісламу шиїтського спрямування.
  • Вірмени – християни-монофізити.

Промисловість

Азербайджан нарощує обсяги видобутку нафти і газу, залучаючи для цього значні іноземні інвестиції.

Грузія нині виділяється як великий експортер марганцевої руди, а також намагається відновити зв’язки з Росією з точки зору продажу вина і цитрусових.

Вірменія, яка зазнає найсерйозніших енергетичних труднощів, змушена була знову пустити закриту після Спітакського землетрусу (1988 р.) атомну електростанцію. Це дозволило якоюсь мірою відновити виплавку міді і молібдену.

Сільське господарство

У Грузії розвиток отримало вирощування чаю, цитрусових, тютюну, в долинах Кури і Алазані значні площі зайняті під виноградники. З польових культур вирощують пшеницю, ячмінь, кукурудзу. У гірських районах випасають овець.

В Азербайджані клімат набагато сухіший, що призводить до використання в землеробстві додаткового зрошення для вирощування бавовнику, овочів, зернових культур. У північних і західних районах, так само як і в Грузії, вирощують виноград. Значні території напівпустельних пасовищ використовуються для випасу тонкорунних і каракульських овець.

Вірменія відрізняється від двох інших республік більш суворими кліматичними умовами.

Виноград тут на зиму доводиться вкривати від сильних морозів, але, в зв’язку з сухістю клімату, грона влітку набирають багато цукру, що дозволяє виробляти коньяки. В Араратській долині вирощують овочі, зернові, по схилах багато персикових і абрикосових садів.

Центральна Азія (Середня Азія) – це п’ять республік:

  1. Казахстан.
  2. Киргизька Республіка.
  3. Узбекистан.
  4. Туркменістан.
  5. Таджикистан.

Територія Центральної Азії – 3 994 300 квадратних кілометрів, вона включає в себе деякі найменш густо населені регіони світу. Сукупне населення в 51 млн осіб складається з представників понад 100 різних етичних груп – від німців і австрійців, до тибетців і корейців.

Найбільша етнічна група – це узбеки. Населення Узбекистану – 27 млн осіб, крім того, узбеки як національна меншина присутні у всіх інших регіонах Центральної Азії крім Узбекистану.

Ташкент і Ашхабад – столиці Узбекистану і Туркменістану, налічують довгу історію, тоді як Душанбе в Таджикистані, Алмати в Казахстані і Бішкек в Киргизії були створені більшовиками, щоб підкреслити етнічну ідентичність цих національностей.

На території Узбекистану знаходиться чотири найбільш знаменитих історичних міст Центральної Азії:

  • Самарканд.
  • Бухара.
  • Хіва.
  • Коканд.

Це були столиці імперій кочівників і великих держав минулого, а також центри розвитку ісламської культури в цьому регіоні.

Протягом століть сотні медресе, ісламських коледжів в Бухарі і Самарканді залучали студентів з далеких країн на кшталт Марокко та Індонезії.

Для багатьох мусульман Бухара є місцем паломництва та важливим ісламським містом після Мекки, Медіни та Єрусалиму. Центральна Азія є також місце зародження суфізму-течії в ісламі, швидко поширився в Африці і Азії.

Оцініть статтю
( Поки що оцінок немає )