Природні зони Африки та їх характеристика

Природні зони Африки мають відмінності у:

• тваринному і рослинному світі;
• рельєфі;
• кліматичних умовах.

Територія континенту через особливе розташування розділена на кілька частин, які симетрично прямують від екватора на південь і північ. Вони унікальні у своєму роді й цікаві для туристів.

Африканський Клімат

Погодні умови створюються під впливом солоних вод, що омиваються материк. Атлантичний океан приносить прохолоду до західних берегів, а Індійський омиває східну частину материка.

Африканські зони мають різний клімат.

Наприклад, Савана в центральній частині кардинально відрізняється від такої ж місцевості в південній стороні. План опису природних зон Африки з багатоярусністю ландшафту представлений в таблиці.

Чотири природні зони географічно розташовуються хаотично, між ними відсутні чіткі межі. Кожна з них має свої особливості.

Екваторіальні ліси

Такі масиви рослинності займають середину континенту (близько 8% його території). Вони сусідять з екватором з двох сторін та схожі на галерейні масиви Південної Америки. Активний ріст трав і чагарників забезпечений високою температурою (+28 градусів) і вологістю повітря (80%). У змінно вологих лісах Африки мешкають:

• крокодили з бегемотами;
• грифи, райські птахи, папуги;
• з копитних прийнято виділяти антилоп, кабанів, окапі;
• хижаки представлені віверами, леопардами;
• величезна кількість мешканців живе на деревах і представлена мандрилами, горилами, мавпами, шимпанзе.

Основна маса рослин (близько 13 тис. найменувань) континенту зосереджена саме в екваторіальних лісах (гілеях).

Тут можуть рости різні квіти, наприклад, орхідеї, а також великі дерева. Райони з болотами утворюються через часті опади. Не варто забувати про внутрішні води Конго — у міру віддалення від екватора вологість знижується.

Савани та пустельні зони

Ці області займають приблизно 40% всієї суші Африки. У рік випадає близько 1200 мм опадів, через що кліматичні умови тут кардинально відрізняються від вологих лісів. Прийнято виділяти опустинені регіони, що змінюються низько травними та високо травними територіями. За географічним положенням Савана в Африці знаходиться в Південній півкулі.

Посушливий клімат характерний для пустель і напівпустель.

На цій території випадають короткочасні та нерегулярні дощі. Вона представлена кордонами пустель Калахарі, Наміб і Сахара, є природним поясом після саван, характеризується різноманітним рослинним і тваринним світом у всій Африці.

Напівпустелі представлені переходом від саван до сухого ландшафту, норма річних опадів не перевищує 300 мм. З рослин тут переважають трави зі злаками, чагарники. З тварин в суворих умовах мешкають:

• плазуни;
• гризуни;
• стада копитних;
• птахи.

Вічнозелені чагарники і дерева

Подібна рослинність покриває південне і північне узбережжя материка. Висока постійна температура, що досягає + 28 градусів, стає більш витривалою через вплив холодних вітрів, що регулюють погоду.

У Марокко й Атлаських горах, які підносяться на 3000 м. над рівнем моря, в зимовий час випадає сніг, морози доходять до -15 градусів. Низини вкриті широколистяними лісами, луками. У такому природному поясі на півдні континенту переважають деревні бобові рослини. Для багатьох тварин вони є основними продуктами харчування.

Якщо виходити з визначень місцевої фауни та флори, материк розділяється на 4 частини, проте вони розподіляються нерівномірно. Для кращого розуміння географи виділили 10 областей, що відрізняються специфічними описами.

Заповнена таблиця для 7 класу з характеристиками природних зон Африки допоможе краще зрозуміти особливості різних куточків материка, полегшить вивчення географії та підготовку до презентації.

Екологічні проблеми

На жаркому континенті відбулися негативні індустріальні та природні зміни. Глобальною проблемою є те, що тільки половина місцевих жителів має доступ до прісних вод.

Жахливий факт: близько 20% дитячих смертей відбувається через спрагу. Ситуація погіршується діяльністю промислових об’єктів, що забруднюють водні русла.

Не менш серйозна проблема представлена посухами, що спостерігаються поблизу Сахари. Немає нічого дивного в тому, що її площа з кожним роком розростається в середину континенту. Сильна посуха наздогнала Намібію у 2013 році, знищивши 90% врожаю.

В Екваторіальній Африці спостерігаються повені, проливні дощі. Відбувається ерозія ґрунту, посіви, не встигнувши зійти, знищуються. Над поверхнею розносяться небезпечні для життя інфекції.

Африканський континент рясніє сировиною, що стала причиною масового браконьєрства на рідкісних тварин. Катастрофічною є вирубка лісів, що веде до зміни флори та клімату в цілому.

Не менш актуальна проблема по захопленню і виснаженню сільськогосподарських земель. Конфлікти міжнародного рівня виникають в процесі видобутку:

• нафти;
• алмазів;
• газу.

Проблема глобального масштабу представлена тим, що на материк звозиться сміття з різних країн. Повітряні маси наповнюються важкими металами та ртуттю, природа попросту гине.

Багатство континенту

На материку є багато природних ресурсів. Однак вони розподілені нерівномірно і представляють основне джерело доходів для населення, оскільки індустрія і промислова сфера слабо розвинені. Африканці виживають за рахунок вирубки лісових масивів, часом нелегальної, дохід приносять рибальство і вирощування бананів.

На території Африки спостерігається хороше постачання водою, але вона катастрофічно неефективно розподіляється.

Через континент проходять річки:

• Замбезі.
• Конго.
• Нігер.
• Ніл.
• Лімпопо.

Велике значення у водопостачанні грають озера:

• Чад.
• Вікторія.
• Танганьїка.
• Ньяса.

Величезні навколишні площі представлені ґрунтами середньої плодючості, але вони дикі та не окультурюються людиною. Легальній обробці схильні тільки 10% сприятливих ґрунтів. Саме на цьому материку знаходиться близько 30% запасів світових копалин:

• нафти;
• платини;
• золота;
• урану;
• алмазів;
• кобальту;
• бокситів (у Гвінеї).

Тваринний світ

У лісах проживає величезна популяція великих горил, де в одній родині налічується по 10-15 особин. Тут дуже мало хижаків, виняток становить леопард. Тропіки стали найбільш сприятливим місцем проживання для жирафів, антилоп, бегемотів.

Прибережна лісова зона рясніє рептиліями (ящірками, зміями, крокодилами), комфортно себе тут відчувають черепахи. Лісові масиви кишать комахами. Підводний світ представлений великою кількістю прісноводних і морських риб.

Для африканського континенту характерне заселення представниками мегафауни.

Ось якими тваринами представлена різноманітність Африки:

• антилопа;
• гепард;
• павіан;
• слон;
• бегемот;
• буйвіл;
• леопард;
• зебра;
• лев;
• пітон;
• терміти та ін.

Одних тільки приматів налічується більше 40 видів, серед них найпоширеніші — шимпанзе, горили, галаго, мавпи. Їх критично невелика чисельність спостерігається тільки на Мадагаскарі, але тут поширена популяція лемурів.

В Африці мешкають птахи, яких налічується близько 2,5 тис. видів. Більшість з них знаходяться на межі вимирання. Сюди прибувають на зимівлю перелітні пернаті.

Знайомство з Сахарою

Пустеля є найбільшою, займає північну частину материка площею 9 200 000 км²
. вона проходить через наступні країни з позначеними контурними кордонами:

• Судан;
• Єгипет;
• Чад;
• Малі;
• Алжир;
• Лівія;
• Мавританія.

Типовий рельєф Сахари представлений острівними горами, також зустрічаються рівнинні місцевості, западини, що змінюються нагір’ями. Періодично проглядаються оазиси з закритими басейнами, єдиною водною артерією є річка Ніл.

Середня денна температура становить + 35 градусів, в пустелі дме північний вітер, що доходить навіть до центральних частин піщаних просторів. Часто він стає причиною смерчів і бур.

Островами життя виступають рідкісні оази, головною ознакою яких є близько розташовані до поверхні підземні води.

Саме в таких місцях присутні джерела води, озера, що забезпечують зростання рослин. Оазиси населені, на їх територіях живуть люди, які ведуть ізольоване існування.

Унікальність Калахарі

Пустеля площею 930 000 км² перетинає ПАР, Намібію і Ботсвану. За останні роки вона збільшилася до меж Замбії, Анголи, Зімбабве. Деякі вчені схиляються до думки, що Калахарі не зовсім пустеля, скоріше, це ксероморфна Савана, степи якої спорожніли.

Сильні посухи тут спостерігаються рідко – приблизно раз на 5 років. Річні опади, що випадають в літній час, досягають 500 мм. Зима м’яка і суха.

Середній показник денної температури досягає + 30 градусів, вночі прохолодніше — всього +12. У центральній частині спостерігаються екстремальні перепади з + 45 до + 3 °C.

Частково територія покрита червоними пісками, можливо, їх сюди принесли сильні вітри з пустелі Наміб.

Калахарі багата підземними водами, але вони протікають на глибині до 300 м, до них не можуть дістатися своєю кореневою системою злаки, чагарники, деревні рослини з травами, грицики, акація.

Опис пустелі Наміб

Це одна з найстаріших пустель континенту, вік якої налічує 80 млн. років. Загальна площа становить 81 000 км², протяжність уздовж узбережжя — близько 2000 км. Наміб перекриває перетин між ПАР, Анголою і Намібією, характеризується океанічним жарким кліматом. Цим і обумовлений значний температурний перепад від + 45 до +0 градусів.

Висотні дюни, які місцями досягають 1500 метрів у висоту, утворені з червоного піску. Вони постійно переносяться вітрами, змінюючи загальний ландшафт. У центральній зоні піщані насипи відсутні, а місцевість покрита галькою.

Клімат формується сусідньою бенгальською течією з холодними вітрами.

Останні створюють сильні тумани, які є єдиним джерелом вологи. Через це річна кількість опадів критично низька. Наміб прийнято вважати найсухішою пустелею в усьому світі, де мало що виростає і виживає. Зрідка тут зустрічається незвичайне рослина – вельвічія.