Протягом майже всього розвитку людської цивілізації населення Землі росло дуже повільно. Прискорення настало тільки в 19-му столітті і, особливо, в XX ст. Якщо на початку XX ст. абсолютний щорічний приріст населення становив 10-15 млн, а в середині століття – 40-50 млн, то в 1990-х рр. він збільшився до 90 млн осіб і більше.
В результаті вже в 1960 р.населення Землі досягло 3 млрд, в 1975 р. – 4 млрд, в 1987 р. – 5 млрд, а в 1999 р. – 6 млрд осіб. Згідно з наявними демографічними прогнозами, в XXI ст. зростання населення триватиме, і в 2050 р. Загальна чисельність людей на Землі досягне 9,2 млрд осіб.
Таке швидке зростання населення Землі, що отримало найменування демографічного вибуху, викликало до життя глобальну демографічну проблему.
Сутність її полягає в тому, що при подібному збільшенні числа «землян» стає все важче забезпечувати їх необхідною кількістю продовольства, палива, сировини та інших життєво важливих ресурсів, зберігати сприятливе середовище проживання.
Ось чому багато країн світу стали проводити державну демографічну політику – систему різного роду заходів, спрямованих на зниження темпів зростання чисельності населення. Прикладом результативного проведення такої політики може служити Китай, де вона проводиться під девізом «Одна сім’я – одна дитина».
Відтворення (природний рух) населення – сукупність процесів народжуваності, смертності та природного приросту, які забезпечують безперервне відновлення і зміну людських поколінь.
Вирішальний вплив на ці процеси надають соціально-економічні умови життя людей, а також взаємини між ними в суспільстві і сім’ї. У самому спрощеному, генералізованому вигляді можна говорити про два типи відтворення населення.
Для країн першого типу відтворення населення характерні відносно невисокі показники народжуваності, смертності та природного приросту. Він набув поширення в економічно розвинених країнах Європи, Азії, Північної Америки, Австралії та Океанії.
При цьому в багатьох країнах зарубіжної Європи (Латвія, Естонія, Болгарія, Угорщина, Румунія, Італія, ФРН та ін.) смертність перевищує народжуваність і, отже, природний приріст є негативним, тобто відбувається природний спад населення. В останні роки в цю групу країн увійшли також:
- Росія.
- Україна.
- Білорусь.
Деякі європейські країни, ще не так давно відрізнялися досить високим природним приростом, тепер мають хоча і не негативний, але все ж «нульовий» приріст (Чехія, Словаччина), при якому відбувається просте заміщення поколінь.
Для другого типу відтворення населення типові високі і дуже високі показники народжуваності і природного приросту. Він поширений насамперед у країнах, що розвиваються, Азії, Африки та Латинської Америки. До числа країн – “світових рекордсменів” за показником природного приросту населення (понад 25 осіб на 1000 жителів) відносяться такі країни Африки, як Уганда, Мадагаскар, ДР Конго, Чад, Мавританія, Сомалі, і такі країни Південно-Західної Азії, як:
- Ємен.
- Оман.
- Саудівська Аравія.
- Ірак.
Якість населення. Останнім часом в науці і практиці все більшого значення набувають показники, що характеризують не тільки кількість, а й якість населення. Це складне комплексне поняття.
ООН та інші міжнародні організації при визначенні якості населення тієї чи іншої країни головну увагу звертають на стан здоров’я населення, яке, своєю чергою, багато в чому залежить від рівня охорони здоров’я, загального рівня життя.
У другій половині XX ст.в цьому відношенні були досягнуті помітні успіхи, в тому числі і в країнах, що розвиваються. Однак багато проблем залишаються ще не вирішеними. Середній для світу показник дитячої смертності – 55 дітей на 1000 живонароджених.
В економічно розвинених країнах він становить всього 8 дітей, тоді як в країнах, що розвиваються – 60, а в найменш розвинених – 100. Іншим важливим узагальнюючим критерієм стану здоров’я населення тієї чи іншої країни служить показник середньої тривалості життя.
На початку XXI ст. він становить в середньому для всього світу 66 років (64 роки для чоловіків і 68 років для жінок). Відповідні показники для економічно розвинених країн становлять 72 і 80, для країн, що розвиваються – 62 і 66 і в тому числі для найменш розвинених країн – 51 і 53 роки.
- Найвищий у світі показник очікуваної середньої тривалості життя в Японії – 82 роки (чоловіки – 79, жінки-86).
- Найнижчий у світі показник очікуваної середньої тривалості життя в африканських країнах Замбії та Сьєрра-Леоне (32-34 роки).
Ще один важливий показник якості населення-рівень грамотності. В економічно розвинених країнах неграмотність фактично повністю або майже повністю ліквідована.
Але в країнах, що розвиваються, попри досягнуті останнім часом успіхи, освітній рівень в цілому ще досить низький, особливо серед сільських жителів. У Нігері, малі і Буркіна-Фасо неписьменні більш як 80% всіх жителів, в Сомалі – більш як 70%, в Сенегалі, Ліберії, Ефіопії, Пакистані, Бангладеш – більш як 50%.
