Географічне положення
Південна Америка – це материк, що цілком розташований в Західній півкулі. Велика його частина лежить в жаркому поясі: екватор перетинає його в північній частині.
Координати крайніх точок материка:
- північна – мис Гальїнас, 12° пн. ш., 72° з. д.;
- південна – мис Фроуард, 54° пн. ш., 71° з. д.;
- західна – мис Паріньяс, 5° пн. ш., 81° з. д.
- ; східної – мис Кабу-Бранку, 8° пн. ш., 35° з. д.
Два материки – Південна і Північна Америка – утворюють єдину частину світу під загальною назвою Америка. Ці материки з’єднані між собою Панамським перешийком, через який у 1920 р. був проритий судноплавний Панамський канал – найкоротший шлях з Тихого океану в Атлантичний.
Південна Америка – четвертий за величиною материк Землі.
Його площа близько 18 млн км2. Найбільша протяжність материка з півночі на південь – 7000 км, із заходу на схід – 5000 км.Південна Америка омивається водами двох океанів: Тихого – із заходу, Атлантичного – зі сходу. Поблизу материка мало островів.
Берегова лінія порізана слабо, тільки південно-західний берег має багато островів, проток і заток з крутими скелястими берегами. На півдні Магелланову протоку відокремлює від материка архіпелаг Вогняна Земля. На південному сході вдається в сушу затоку Ла-Плата. Північні береги материка омивають води Карибського моря.
З історії дослідження. Відкриття Америки належить генуя Христофору Колумбу, який у жовтні 1492 р. привів ескадру іспанських кораблів до берегів Центральної Америки. Однак Колумб вважав ці землі Азією і місцевих жителів назвав індіанцями.
Його помилку виправив Амеріго Веспуччі, який теж був родом з Італії. У торгових справах він здійснив кілька походів до берегів Америки (1499-1502 рр..) і першим зробив висновок про те, що земля, відкрита Колумбом, зовсім не Азія, а невідома раніше велика суша – Новий Світ.
Амеріго Веспуччі описав природу та населення нових територій. У 1506 р. у географічному атласі, виданому у Франції, ця територія була названа “Земля Амеріго”.
Одними з перших дослідників природи Південної Америки були німецький мандрівник а.Гумбольдт і французький ботанік Е. Бонплан. Вони обґрунтували ідею висотної поясності Анд, описали природу холодної течії біля західних берегів, геологічну будову окремих територій материка.
Серед дослідників Південної Америки був і наш співвітчизник Н. І. Вавилов, який під час своєї експедиції 1932-1933 рр. встановив географічні центри стародавніх осередків землеробства в Андах і походження ряду культурних рослин, в тому числі і картоплі.
Рельєф і корисні копалини
У Південній Америці розрізняють схід з його великими рівнинами і захід, зайнятий Андами. Південно-Американська платформа, яка лежить в основі материка, обумовлює стійкість його східній частині: тут немає діючих вулканів і землетрусів. Підняттям платформи відповідають плоскогір’я: Бразильське і Гвіанське; прогинів – низовини:
- Амазонська.
- Орінокська.
- Ла-Платська.
Амазонська низовина вважається найбільшою рівниною Земної кулі. Її площа понад 5 млн км2. Західне узбережжя Південної Америки, зайняте Андами, відноситься до Тихоокеанського «вогняного кільця». Це рухома складчаста область земної кори з частими руйнівними землетрусами.
Найвищі вершини Анд:
- г. Аконкагуа (6960 м).
- г. Чимборасо (6267 м).
- вулкан Котопахі (5897 м).
З осадовими породами узбережжя Карибського моря і північних передгір’їв Анд пов’язано одне з найбільших на земній кулі родовищ нафти. З метаморфічними породами пов’язані багато родовищ рудних корисних копалин Бразильського плоскогір’я.
В інтрузіях утворилися родовища алмазів, урану, вольфраму та інших рідкісних металів. Анди багаті мідними, олов’яними і поліметалічними рудами, а також золотом і платиною. Родовища кольорових металів тут пов’язані з магматичними і метаморфічними породами.
Клімат. Води суші. Природні зони.
Південна Америка – найвологіший материк Землі. Тут протікає найповноводніша Річка планети – Амазонка, площа її басейну становить 7 млн км2, довжина – 6400 км. Вона, як і інші великі річки материка (Парана і Оріноко), належить до басейну Атлантичного океану.
Річки мають дощове живлення. Висока вологість, високі середньорічні температури (близько +25°C) і родючі червоно-жовті ферралітні ґрунти – саме в таких умовах утворилися непрохідні амазонські джунглі, які тут називають сельва (від портут. selva – ліс).
Екваторіальні ліси Амазонії займають одне з перших місць в світі за протяжністю. На відміну від Амазонки, річки Оріноко (2730 км) і Парана (4380 км) мають яскраво виражену сезонність стоку. Оріноко знаходиться в субекваторіальному поясі.
Влітку з приходом екваторіального повітря тут випадає багато опадів (1000-2000 мм); взимку вторгнення тропічного повітря викликає підвищення температури до +28°з, дощі не випадають по кілька місяців. У Південній Америці тропічний пояс ділиться на дві області:
- вологого тропічного клімату, що формується під впливом пасатів, які приносять багато опадів;
- і сухого тропічного клімату, характерного для невеликої частини західного узбережжя материка, де холодна Перуанська течія, охолоджуючи повітря, перешкоджає конвекції і випадання опадів.
Субтропічний пояс Південної Америки ділиться на кілька областей. Субтропічний вологий клімат характерний для півдня Бразильського плоскогір’я, де розташована зона субтропічних лісів. Зона степів розташована в основному в субтропічному поясі, південніше саван і субтропічних лісів.
Степи тут називають пампою. З просуванням вглиб материка клімат стає сухим. Тут панує континентальний субтропічний клімат. У субтропічному поясі Південної Америки є і третя область – середземноморського клімату з сухим жарким літом і теплою вологою зимою. Вона розташована на узбережжі Тихого океану. Помірний кліматичний пояс займає південь материка.
На західному узбережжі формується область помірного морського клімату з теплою м’якою зимою і вологим прохолодним літом. На сході помірного поясу клімат помірно континентальний. В Андах формується особливий високогірний тип клімату. Кліматичні пояси, а разом з ними і природні зони змінюють один одного за законом вертикальної зональності.
При русі знизу вгору клімат стає більш суворим.
Ліси на висоті 3000 м змінюються луками, які тут називають парамос. Високогір’я Анд вважаються найсухішими в світі. Середня кількість опадів тут – 250 мм, а місцями менше 100 мм. До сухості додається розрідженість повітря, обпалюють промені сонця, ураганні вітри. Погода тут різко змінюється протягом однієї доби.
Стікаючи зі схилів Анд, річки у верхів’ях утворюють водоспади. На одній з приток Оріноко водоспад Анхель падає з висоти 1054 м – це найвищий водоспад світу. В Андах на висоті 3800 м розташоване найбільше високогірне озеро світу – Тітікака, площею 8300 км2. В Андах є сучасне заледеніння, площа льодовиків становить понад 20 тис.км2. Пояс снігів і льодовиків починається на висоті 4500 м.
Населення та політична карта. Населення Південної Америки становить понад 380 млн осіб і продовжує швидко зростати. Корінне населення – індіанці, що належать до монголоїдної раси. Після відкриття континенту європейцями він почав швидко заселятися іспанцями та португальцями.
У XVII-XIX ст.для роботи на плантаціях сюди було завезено безліч негрів з Африки.
В результаті складної метисації представників різних рас і народів склалися нові, т.зв. Латиноамериканські нації і народності, переважна частина яких говорить іспанською мовою, і лише в Бразилії державною мовою є Португальська. Багато індіанських племен зберегли свої прислівники.
Південна Америка належить до числа високоурбанізованих регіонів: в містах живе 3/4 населення. Склалися найбільші агломерації – Сан-Паулу (21 млн чол.) і Буенос-Айрес (14 млн чол.). На політичній карті материка налічується 12 держав. Здебільшого це колишні колонії Іспанії та Португалії.
Найбільша країна – Бразилія, вона є найбільш розвиненою і в економічному плані. За розмірами і економічним потенціалом виділяються також:
- Аргентина.
- Венесуела.
- Перу.
- Колумбія.
- Уругвай.