Основу тваринництва становить скотарство – розведення великої рогатої худоби. Світове поголів’я великої рогатої худоби становить близько 1,3 млрд голів. Ця галузь забезпечує людство майже всім молоком і на третину – м’ясом.
Скотарство розміщується відносно рівномірно по регіонах світу, але рівень його продуктивності і спеціалізація в різних природних зонах неоднакові. У лісовій і лісостеповій зонах помірного поясу розводять велику рогату худобу в основному молочно-м’ясного напрямку.
У приміських та інших районах з високою щільністю населення переважає скотарство молочного напрямку. Утримання тварин тут в основному стійлове і пасовищно-стійлове. У посушливих же районах, де поширене отгонно-пасовищне і кочове скотарство, переважає м’ясний напрямок. Велика частина поголів’я худоби (майже 60%) припадає на країни, що розвиваються.
Свинарство є головним постачальником м’яса в світі.
Щороку вирощується майже мільярд голів свиней. Розрізняють м’ясне (беконне) і Сальне свинарство. Більш поширене м’ясне свинарство. Воно розвивається в районах картоплярства і бурякосіяння. Свинарством займаються в:
- Європі.
- Східній Азії.
- Америці.
Світовим лідером вирощування свиней є Китай.
Вівчарство – третя провідна галузь тваринництва, що дає шерсть, каракуль, овчину, м’ясо, сало, молоко. Це одне з традиційних і найбільш екстенсивних виробництв в сільському господарстві.
Щорічне поголів’я овець становить близько 1,2 млрд голів. Розводять кілька порід овець для різних цілей. Найбільше поголів’я овець мають Австралія і Нова Зеландія. Існує м’ясошерстяне, вовняне, курдючне (дає сало) вівчарство. Серед вовняного виділяють тонкорунне, напівтонкорунне, каракульське.
Найбільш якісну шерсть дає тонкорунне вівчарство, яке розвинене в пустельних і напівпустельних районах (Китай, Аргентина, Іран, Узбекистан). Особливо цінний каракуль (шкурки новонароджених овець) поставляють країни Центральної і Західної Азії.
Близьким до вівчарства є розведення кіз. В основному воно має місцеве значення, за винятком розведення ангорських кіз, що дають мохер.
Серед галузей тваринництва високими темпами розвивається птахівництво. Недалеко від міст і зернових районів розміщуються великі високомеханізовані птахофабрики. Тут птахів розводять для отримання яєць і м’яса.
Рибальство – дуже древній промисел людства. Він і в даний час є важливою галуззю світового господарства. У прісних водоймах виловлюють 1/10 світового видобутку риби, решту – в океанах і морях. Рибний промисел розвинений у багатьох державах.
Але майже половина світового вилову риби припадає на шість країн світу: Японію, Китай, Росію, США, Чилі, Перу. Через катастрофічне зменшення промислових запасів риби у Світовому океані людство переходить від рибальства до рибництва.
Це не тільки промисел, а й розведення риби, збільшення і поліпшення якості рибних запасів в природних водоймах (різні види осетрових, лососевих, оселедцевих), а також в спеціальних штучних водоймах (лящ, короп, карась, товстолобик і ін.). Найбільш значні досягнення в розведенні риби, вирощуванні інших морепродуктів у Японії.
Серед інших галузей тваринництва виділяються верблюдоводство, Конярство, оленярство, вирощування тутового шовкопряда, кролівництво, бджільництво, хутряне звірівництво. Вони мають обмежене поширення.
За характером виробництва і предметів праці промисловість буває:
- добувна;
- обробна.
Видобувна промисловість об’єднує галузі, зайняті видобутком сировини і палива з надр землі, вод і лісів.
Вона включає підприємства і організації з видобутку палива (вугілля, нафти, природного газу, горючих сланців, торфу) і підприємства з видобутку і збагачення:
- залізних, марганцевих руд, руд кольорових металів;
- нерудних корисних копалин і лісозаготівлями;
- підприємства з видобутку солі, вилову риби, китів, морських звірів, морепродуктів.
Частка видобувних галузей у структурі світової та промисловості становить 15,7%, а в економічно розвинених країнах – 8,1-8.
Обробна промисловість обробляє або переробляє сировину та напівфабрикати. Найважливіші галузі обробної промисловості-машинобудування, чорна і кольорова металургія, нафтопереробна, хімічна, деревообробна, целюлозно-паперова, виробництво будівельних матеріалів, текстильна, швейна, взуттєва, харчова, медична та ін.на неї припадає понад 75% світової продукції, а в економічно розвинених країнах – 83,4%.
У структурі обробної промисловості провідне місце займає машинобудування, до якого відносяться новітні галузі, що визначають науково-технічних прогрес пріоритетної машинобудівної галузі.
Характерно для більшості економічно розвинених країн, в яких в структурі промисловості на нього припадає 22-38% в структурі самого машинобудування помітне зниження частки транспортного машинобудування, особливо суднобудування і залізничного транспорту, помірно зростає загальне машинобудування і одночасно значно розвиваються електротехніка і електроніка, виробництво роботів і конструкторського виробництва.
Важливу роль відіграє Хімічна промисловість, на яку в структурі промисловості економічно розвинених країн припадає 11,8%. Найбільший розвиток вона отримала в:
- Нідерландах.
- Франції.
- ФРН.
- США.
- Італії.
На металургію середовища другого галузей промисловості економічно розвинених країн припадає 5,7%, на харчову промисловість – 8,9%, текстильну – 2,9%, швейну і взуттєву – 2%.
Рослинництво – одна з основних галузей сільського господарства, що займається вирощуванням культурних рослин. Воно складається з рільництва, овочівництва, плодівництва, лугівництва.
Зернові культури займають майже половину оброблюваних земель. Загальний річний збір зерна в світі наближається до 2 млрд тонн. Райони вирощування “трьох світових хлібів” – пшениці, рису, кукурудзи – фактично збігаються з найбільш густо заселеними регіонами Землі.
Рис хоча і займає меншу порівняно з пшеницею посівну площу, проте годує майже половину населення світу. Найбільші рисові плантації (чеки) розміщуються в країнах Південної і Південно-Східної Азії, де збирають два-три врожаї на рік.
Вирощування кукурудзи (маїсу) в основному зосереджено в південній частині помірного поясу, але її посіви поширені і в низьких широтах.
У країнах, що розвиваються ця культура продовольча, в розвинених – переважно кормова. Особливо значні площі Кукурудза займає в США. Найбільшими експортерами зерна є США, Канада, Австралія, Франція та Аргентина. Імпортують його насамперед країни Західної Європи, Японія, Росія.
Культурами південної частини помірного поясу є соняшник і соя. Значні посіви цих культур у США, Росії, Франції та в Україні. Виробниками маслин здавна є країни європейського і африканського Середземномор’я. Арахіс, олійну пальму вирощують в країнах Африки та Азії.
В Європі налічується до 60-ти видів маслинових дерев, але промислове значення має лише маслина Європейська. Майже половина маси соковитого плоду цього дерева – масло. Кращі сорти цієї олії отримали назву прованського (від провінції Прованс в Південній Франції). Крім того, як зелені, так і стиглі плоди консервують.
До крохмалистих культур відноситься картопля – найпоширеніша коренеплідна культура помірного пояса.
У багатьох країнах світу вона займає почесне місце на столі. Не дарма картоплю називають “другим хлібом”. Найбільші площі під картоплею знаходяться в Євразії. Світовими лідерами по його збору є Росія, Польща, Китай. Батат і ямс – головний продукт харчування населення країн Африки.
До цукроносних культур відноситься цукровий буряк і цукровий очерет. Це найцінніші культури для виробництва цукру. Вони дають щорічно понад 110 млн тонн цукру-сирцю. У всьому світі посіви цукроносних культур постійно зростають.
Овочівництво як галузь рослинництва зосереджено переважно навколо великих міст, в так званих приміських сільськогосподарських зонах. Перше місце в світі за обсягом виробництва овочів займає Китай. Для багатьох країн овочі є експортним товаром.
Перше місце в світі по збору винограду належить Італії, слив – Угорщини, лимонів і апельсинів – США, мандаринів – Японії.
Бразилія – найбільший у світі експортер бананів. У деяких невеликих державах Південної Америки ці плоди становлять третину всього експорту країни. Існують навіть спеціальні судна-банановози, на яких плоди на шляху до Європи дозрівають в атмосфері спеціальних газів.
Особливу групу складають так звані тонізуючі культури: кава, какао, чай, горіх-кола і ін ці рослини містять стимулюючі речовини (танін, кофеїн). Вони мають великий попит у всьому світі. Так, серед експортних продовольчих культур кава за вартістю в міжнародній торгівлі поступається тільки пшениці. Каву вивозять майже 50 країн, але найбільшими експортерами є Бразилія і Колумбія.
Головні виробники какао і горіха-кола – країни Африки. 4/5 світового чаю збирають у Південній Азії. Індія, Китай і Шрі-Ланка є головними виробниками і експортерами чаю.
Серед технічних культур виділяють велику групу волокнистих (прядильних) культур. До них відносяться бавовник, льон, сизаль, конопля, джут та ін.
Бавовник – основна волокниста культура світу, з якої отримують бавовну – сировину для текстильної промисловості. З однієї тонни бавовни-сирцю отримують в середньому до 400 кг волокна, з якого можна зробити 3000 м тканин.
Щорічно в світі виробляється майже 20 млн тонн бавовни. Найдавніший район бавовництва-Азія, країни якої традиційно займають провідні місця по посівах бавовнику і збору бавовни-сирцю.
Льон-довгунець називають “північним шовком”. Райони його вирощування дуже обмежені і зосереджені в помірному поясі. Росія і Білорусь дають майже 2/3 світового збору льоноволокна.
Джут, сизаль, канатник вирощують переважно в тропічних країнах Азії, особливо виділяється Бангладеш. З волокон цих рослин виробляють грубі тканини і мішковину, канати та ін.
У Південно-Східній Азії займаються вирощуванням каучуконосних культур, перш за все гевеї. Сировина йде на виробництво гумотехнічних виробів. Гевею вирощують в Малайзії, Індонезії, Таїланді.
Велику групу непродовольчих технічних культур складають ефіроолійні і фарбувальні рослини. Серед них троянда, герань, лаванда, коріандр, мальва, шафран та ін. Всі ці рослини використовуються як цінна промислова сировина в парфумерній промисловості. Відома група лікарських рослин: валеріана, горицвіт, беладонна та ін.
До технічних культур відносяться також тютюн, махорка і хміль. По збору тютюну виділяються Туреччина, Куба, США, Болгарія, хмелю – Німеччина.
Специфічною галуззю рослинництва є квітникарство. Провідним у світі “квітникарем” і експортером квітів, особливо широковідомих тюльпанів, є Нідерланди. Під квітами в цій країні зайняті величезні плантації і оранжереї. Вона поставляє Насіння, цибулини тюльпанів і різноманітні квіти в багато країн світу. Останнім часом стали популярні спеціально підготовлені для перевезення тропічні орхідеї.
Лугівництво є основою для кормової бази тваринництва. Серед кормових культур виділяються багаторічні та однорічні трави – конюшина, люцерна, вика, Тимофіївка та ін.вирощують також Кормові коренеплоди – буряк, морква, брукву, турнепс, топінамбур та ін. є і кормові баштанні культури. Луговодство розвинене в багатьох країнах світу.
