Що таке ШОС — країни учасники, завдання та перспективи

Що таке ШОС — країни учасники, завдання та перспективи Географія

Щоб досягти миру, безпеки та фінансового благополуччя, цивілізовані держави прагнуть вибудовувати добросусідські відносини. Деякі проекти виявляються провальними, тоді як інші двосторонні та регіональні домовленості переростають у щось глобальне.

Як один із показових прикладів такого успіху розглянемо сьогодні ШОС – найбільшу регіональну організацію, що об’єднала під своєю егідою більше половини євразійської території.

ШОС – що це: розшифровка та загальні відомості

ШОС – це абревіатура, загальноприйнята позначення постійно діючого міжурядового об’єднання, відомого як Шанхайська організація співробітництва.

ШОС виросла з дипломатичних переговорів, що тривали з 1960-х, коли СРСР та КНР розпочали територіальну суперечку. В умовах міжнародної напруженості та активного втручання США військовий конфлікт здавався відверто недоречним, тому чиновники та політики дійшли рішення про необхідність переговорів.

Розмежування кордонів остаточно відбулося лише у XX столітті, проте минулі 40-50 років показали обом сторонам високу домовленість потенційних союзників. Крім того, в рамках регулярних контактів задля пошуку мирного рішення вдалося частково врегулювати суперечку з ідеологічних розбіжностей між Радянським Союзом та Китаєм – економічні та територіальні інтереси вийшли на перше місце.

Новий поштовх у подальшому розвитку «Шанхайського духу» ініціював розпад СРСР. Через специфіку законодавства розмежування територій між республіками породило численні суперечки, особливо у Середній (Центральної) Азії, де був сильно китайський вплив.

Спроби утихомирити сепаратистські та націоналістичні настрої на місцях у результаті призвели до глибшої дипломатичної роботи та закладення основи майбутнього наднаціонального об’єднання.

Тож цілком можна сказати, що ШОС стала результатом успішних переговорів КНР із низкою колишніх радянських республік.

Вирішення територіальних суперечок призвело до поетапного поглиблення співробітництва:

  • 1996 – утворення «Шанхайської п’ятірки» лідерами п’яти держав (Китаю, Росії, Таджикистану, Казахстану, Киргизії);
  • 1997-2000 – щорічні зустрічі у столицях країн-учасниць;
  • 2001 – ухвалення декларації про створення ШОС;

Підготовчий етап, який тривав близько п’яти років, продемонстрував серйозність намірів і дозволив включити до партнерів ще й Узбекистан. Попри велику кількість зустрічей на рівні міністрів і глав держав, ключових дат в історії ШОС не дуже багато:

  • 2001 – створення організації;
  • 2002 – підписання Хартії та Декларації глав держав ШОС;
  • 2003 – формування Секретаріату та створення особливого відомства ШОС, наділеного статусом юридичної особи – Регіональної антитерористичної структури;
  • 2004 – безпосередній початок фактичної роботи відповідно до статутних документів та міждержавних договорів.

Наступні зустрічі дозволили налагодити регламент взаємодії урядів та відомств, визначитись із кластером взаємних зобов’язань. Також було розглянуто механізм, який передбачає можливість включення нових членів у тому чи іншому статусі.

Країни-учасники ШОС на 2022 рік

ШОС на момент становлення складалася з п’яти членів «Шанхайської п’ятірки» і Узбекистану, що приєднався. Зараз до списку держав-членів ШОС входять уже вісім країн:

  • Казахстан;
  • Киргизстан;
  • Китай;
  • Росія;
  • Таджикистан;
  • Узбекистан – приєднався у момент підписання декларації про створення ШОС;
  • Індія – вступила у 2017-му;
  • Пакистан – вступив 2017-го.

Питання вступу останніх двох країн викликало серйозні суперечки. Досі Індія з Пакистаном постійно фігурують у заголовках новин про прикордонні конфлікти. Такі розбіжності могли мати дестабілізуючий ефект, здатний порушити роботу ШОС.

Проте держави, які з 2005 року були спостерігачами, у 2015-му розпочали роботу з виконання вимог до кандидатів. Усього за два роки їм вдалося врегулювати найгостріші та найкритичніші моменти.

Цілі та функціонал ШОС

До основних цілей, відображених у Хартії 2002-го, належать такі позиції:

  • спільна робота щодо зміцнення взаємної довіри, заснованої на принципах добросусідства між державами-членами ШОС;
  • зусилля щодо взаємодії, спрямованої на ефективне співробітництво у політичних та торговельно-економічних питаннях, так само як і сприяння у науково-технічному та культурному розвитку, у сфері екології, туризму, освіти, транспорту тощо;
  • багатопрофільна робота щодо забезпечення та підтримання миру в євразійському регіоні;
  • забезпечення стабільності та безпеки;
  • прагнення до створення нового міжнародного порядку на засадах демократії, справедливості та раціональності.

Наочним прикладом співпраці стала робота вже згаданого відомства – РАТС – у рамках якої було здійснено, зокрема, фокусування членів ШОС на боротьбі з екстремістським угрупуванням «Хізб ут-Тахрір».

Протидія міжнародним злочинцям, терористичним та близьким до них рухам з 2003-го координувалась зусиллями військових та поліцейських структур шести країн – «Шанхайської шістки», яким вдалося практично повністю перекрити трафік зброї та наркотичних речовин як на території організації, так і через зовнішні кордони.

ШОС – це організація, яка працює на майбутнє

Насамперед слід зазначити, що ШОС – це не військове (як НАТО) чи строго економічне об’єднання (як БРІКС). Ця організація націлена як на зміцнення безпеки та збільшення стабільності, так і на те, щоб зріс загальний рівень добробуту громадян.

Для вирішення цих завдань створено відповідні структури:

  • Рада глав держав – вищий орган із щорічними спільними засіданнями, у ході яких визначаються пріоритети та намічаються подальші шляхи розвитку;
  • Рада глав урядів – займається розглядом та вирішенням основних питань, включаючи прийняття бюджету організації та проблеми у сферах взаємодії;
  • Рада міністрів закордонних справ – здійснює контроль за поточною діяльністю ШОС, організовує проведення консультацій щодо міжнародних проблем;
  • Рада національних координаторів – займається безпосередньо поточними справами на низовому рівні за поданням СМЗС;
  • Наради (Засідання) керівників міністерств та відомств – оперативно збираються на вирішення конкретних завдань;
  • Секретаріат – суто адміністративний орган, який займається розробкою документів і виконує всю організаційну роботу, необхідну проведення заходів;
  • Міжбанківське об’єднання – основний інструмент, спрямований на реалізацію економічних проектів та поглиблення гуманітарної співпраці у рамках ШОС;
  • Регіональна антитерористична структура відповідає за координацію зусиль силових відомств, задіяних у боротьбі зі злочинними елементами.

Хартія організації, по суті, зводиться до тез, прописаних у конституціях більшості сучасних держав. Крім озвучених цілей та завдань, тут йдеться про підвищення рівня життя громадян, про захист людських прав і свобод, про протидію порушенням закону, про налагодження економічної взаємодії як усередині ШОС, так і з міжнародними партнерами.

Тому кожна країна-учасниця під час зустрічей вільна наголошувати на власних інтересах, а не обмежуватися вузькою повісткою. За Китаєм експерти регулярно помічають спроби просування ініціатив відкритого ринку, що дозволить його економіці розвиватися за рахунок зниження митних бар’єрів.

Водночас, Таджикистан з Узбекистаном отримують суттєву вигоду за рахунок посилення контролю над кордоном – як, наприклад, у випадках з припиненням незаконних спроб переміщення людей, зброї, наркотиків.

Висновок

ШОС – це унікальний у своєму роді проект, який будується на вельми ліберальних принципах, які абсолютно позбавлені будь-яких механізмів примусу членів до будь-чого. Це забезпечує легітимізацію ухвалення рішень, допомагає знайти варіанти, оптимальні для кожної країни-учасниці. Подібні об’єднання можуть виявитися єдиними ефективними в довгостроковій перспективі.

Оцініть статтю