У 1772 році шведський хімік Шеєле відкрив елемент кисень. Хімічні властивості цієї речовини виявилися воістину унікальними: кисень реагує практично з усіма металами (крім золота і платини), взаємодіє з неметалами, органічними і неорганічними речовинами.
Пізніше, в 1774 році, це ж довів і англійський вчений Прістлі.
Знаходження в природі та фізичні властивості
Кисень (формула O2) – це елемент, який найбільш поширений в земній корі (його ваговий вміст становить 49,13%). Також він міститься в повітрі, де його 23%, входить до складу води (88,9%), у всіх оксидах і кисневмісних солях.
Загальна характеристика кисню при звичайних умовах:
- безбарвний газ;
- не має запаху;
- погано розчинний у воді (як і в інших розчинниках);
- зріджується при -183 °C, а твердне при -219°C.
У таблиці періодичної системи кисень знаходиться в головній підгрупі (класі) VI групи. Елементи, розташовані тут, на зовнішньому електронному шарі мають по 6 електронів, тому можуть або приєднувати 2 електрони, або (крім кисню) віддавати 4 або 6 електронів. Саме цим і пояснюються їх фізичні та хімічні властивості.
При нормальних умовах чистий кисень малоактивний, але в присутності води його реакційна здатність посилюється. Реакції, які протікають за участю кисню, називаються горінням. До цього процесу відноситься і іржавіння, а також дихання (повільне горіння).
Хімічні характеристики та сполуки
З точки зору хімії кисень – це типовий активний неметал. У всіх з’єднаннях він проявляє ступінь окислення -2 (виняток — реакції з фтором).
Як може протікати взаємодія речовин з киснем:
- Рівняння взаємодії з металами. 2Ca + O2 → 2CaO (оксид кальцію або негашене вапно); 4AL + 3O2 → 2Al2O3.
- Реакції з неметалами – в результаті утворюються несолетворні оксиди. S + O2 → SO2 (сірчистий газ); N2 + O2 → 2NO (окис азоту).
Крім цих речовин, кисень добре вступає в реакції з органічними і неорганічними сполуками (з сіркою, вуглецем, сульфідами металів — тобто зі сполуками, які горять в атмосфері O2). Зі складними речовинами взаємодія буде протікати за планом (реакції горіння):
- CH4 + 2O2 → CO2 + 2H2O.
- 4Fe(OH)2 + O2 + 2H2O → 4Fe(OH)3.
У молекулярному стані кисень може існувати у вигляді O2 і озону O3, тобто для нього характерне явище алотропії (існування декількох простих речовин одного і того ж хімічного елемента).
Оксиди та пероксиди
Якщо говорити коротко, можна сказати, що кисень утворює два типи сполук: оксиди і пероксиди. При цьому перші з названих можна розглядати як похідні води (схема):
H-O-H, Na-O-Na
Другі ж можна схарактеризувати як пероксиди водню (теж схематично):
H-O-O-H, Na-O-O-Na
Отримати оксиди можна декількома способами.
- Перший – це, безпосередньою, взаємодією з елементами;
- другий — розкладання при нагріванні гідроксидів або солей.
Приклад:
- Безпосередня взаємодія. 2Mg + O2 → 2MgO.
- Розкладання. Cu(OH)2 → CuO + H2O; CaCO3 → CaO + CO2.
З киснем не будуть прямо з’єднуватися галогени, деякі гази і благородні метали. Лужні метали, за винятком літію, при взаємодії будуть утворювати пероксиди або супероксиди:
- 2Na +O2 → Na2O2;
- K + O2 → KO2 (супероксид).
Ряд оксидів може з’єднуватися з водою, утворюючи гідроксиди кислот — такі сполуки будуть називатися кислотними оксидами або ангідридами. До таких відносяться SO2 (сірчистий ангідрид), CO2 (вугільний ангідрид). Ті кисневі сполуки, які з водою утворюють основи, називають основними.
Частина оксидів володіє амфотерними властивостями. Гідроксиди таких сполук можуть виступати кислотами або основами.
Вищі оксиди металів (тобто ті, де він знаходиться у вищій мірі окислення) завжди володіють кислотними властивостями: V2O5, Cr2O3. Відома також група індиферентних (несолетворні) оксидів: CO, SiO, NO.
Більшість бінарних кисневих сполук стійкі до нагрівання. А ось оксиди благородних металів при підвищенні температури легко розкладаються.
Озон (O3) — алотропна модифікація
Це з’єднання утворюється при повільному окисленні вологого білого фосфору, а також при розкладанні концентрованої сульфатної кислоти, перманганату калію, біхромату калію і деяких інших сполук (в цьому випадку O3 — домішка).
Якісна реакція на присутність O3 в повітрі:
O3 + 2KI + H2SO4 → I2 + K2SO4 + H2O + O2
У промисловості його отримують при дії тихого електричного заряду на O2: 3O2 → 2O3. Реакція протікає в спеціальному приладі — озонаторі, чиста речовина відділяється зрідженням.
За зовнішнім виглядом озон – це синя рідина, вибухонебезпечна. Від зіткнення з ним ефіри, спирти, скипидар запалюються. Озон руйнує багато органічних речовин, а мікроорганізми взагалі вбиває.
Хімічні властивості озону наступні:
- при впливі на ненасичені органічні речовини O3 приєднується до них за місцем подвійного зв’язку, в результаті чого утворюються озоніди;
- озон сильний окислювач.
Отримання кисню
Один з методів отримання – це рефракційна перегонка повітря, але такий кисень містить близько 3% інертних газів (в основній – це аргон). Інший варіант – ректифікація рідкого повітря. Цей процес можна коротко описати так:
- повітря стискають при тиску 100-200 атм;
- нагрівають, після чого охолоджують в спеціальних аміачних холодильниках;
- охолоджену суміш пропускають через дросель, при виході з якого тиск різко падає.
При розширенні газів температура знижується і повітря зріджується. Ця операція повторюється багаторазово для збільшення виходу кінцевого продукту.
Отриманий цим методом кисень містить домішки азоту, тому його піддають додатковому очищенню.
У лабораторії його можна отримати кількома способами.
Основні з них:
- Розкладання бертолетової солі. Реакція протікає при підвищеній температурі і в присутності каталізатора, в ролі якого використовують діоксид марганцю: 2KClO3 → 2KCl + 3O2.
- Процес розкладання перманганату калію при нагріванні: 2KMnO4 → K2MnO4 + MnO2 + O2.
- Виділяють з нітратів лужних металів: 2NaNO3 → 2NaNO2 + O2.
- У процесі розпаду оксиду ртуті: 2HgO → 2HG + O2.
Ще один спосіб синтезу – електролізація води в присутності гідроксидів лужних металів, наприклад, KOH. Ці речовини додаються для збільшення електропровідності.
Застосування та промислове значення кисню
Завдяки своїм властивостям кисень широко застосовується в техніці. У присутності цього елемента окислювальні процеси протікають набагато інтенсивніше, ніж в простому повітрі. При цьому підвищується температура полум’я. Тому O2 активно застосовується для інтенсифікації окислення в хімічній і металургійній промисловості (виплавка чавуну і сталі, випал сульфідних руд, різання металів та інше).
Чистий O2 застосовується:
- в медицині (при лікуванні бронхіальної астми, органів шлунково-кишкового тракту – приготування спеціальних коктейлів, та інше);
- в кисневих приладах при роботі під землею і під водою;
- на великих висотах.
Незамінний він і в процесі виробництва ракетного палива (окислювач).