Щавлева кислота – це речовина органічного походження. 1824 рік – дата відкриття C2H2O4 німецьким вченим-біохіміком Фрідріхом Велером. Зробив він це методом виділення з диціана.
Щавлева кислота належить до класу найпростіших двоосновних граничних карбонових кислот. Хімічна структурна формула: C2H2O4. Ізомери відсутні.
Науковий опис
Висококонцентрована органічна кислотна сполука. Вона представлена наступними кристалічними модифікаціями:
- орторомбічною біпірамідальною;
- моноклинною призматичною.
Є горючою. Повністю розчиняється у воді, відрізняється слабкою розчинністю в етиловому і діетиловому спирті. Речовину неможливо розчинити в бензолі, хлороформі та петролейному ефірі.
У перелік рослин, в яких присутня щавлева кислота, входять:
- карамбола;
- щавель;
- ревінь;
- кислиця;
- шпинат;
- листовий буряк;
- дика спаржа;
- какао-боби;
- петрушка;
- буряк;
- цибуля-порей;
- виноград;
- селера.
Оксалатами називаються складні ефіри і солі, отримані з щавлевої кислоти.
Фізичні та хімічні властивості
Відрізняється кислим смаком. Колір і запах відсутні. Температура плавлення C2H2O4 – 189,5°C. запалюється при 518 °C. показник молярної маси щавлевої кислоти в таблиці Менделєєва становить 90,4 г/моль.
Повністю розкладається в процесі нагрівання. Реагує з хлоратом калію, розпадаючись на карбонат калію, діоксид хлору, вуглекислий газ і воду. Вступаючи в якісну реакцію з розчином аміаку утворює оксалат амонію.
При з’єднанні з йодом можна отримати йодоводень і вуглекислий газ. При реакції з натрієм відбувається розкладання на оксалат натрію, CO2 і H2O. У водному розчині починається процес дисоціації на іони.
Діетилоксалат і дибутіолксалат, які є похідними щавлевої кислоти, застосовуються для розчинення целюлози.
Виділити кислоту можна одним з декількох чинних лабораторних методів. Найбільш часто застосовуваним на практиці вважаються:
- розпад форміату натрію з виділенням 2H2O;
- окислення вуглеводнів, спиртів і гліколей змішаними азотною та сірчаною кислотами з оксидом ванадію;
- процес окислення рідким оксидом азоту.
Запобіжні заходи та застосування
Щавлева кислота здатна викликати подразнення слизових оболонок організму. Взаємодіючи з C2H2O4, необхідно дотримуватися наступних запобіжних заходів:
- При роботі з C2H2O4 повинні застосовуватися індивідуальні засоби захисту і дотримуватися правил гігієни.
- У приміщенні, де проводяться роботи з щавлевою кислотою, повинна безперервно функціонувати припливно-витяжна вентиляція.
- Досліджувати C2H2O4 треба в лабораторній витяжній шафі.
- Щоб взяти аналіз препарату, необхідно використовувати скляний посуд для уникнення реакцій окислення заліза та інших матеріалів.
- У разі самозаймання для гасіння полум’я рекомендується використовувати хімічну або повітряно-механічну піну.
- Зберігати C2H2O4 треба в закритій поліетиленовій тарі на піддоні у вентильованому приміщенні.
З’єднання щавлевої кислоти задіяні в ряді галузей промисловості:
- текстильно-шкіряна – забарвлення шовкових і вовняних тканин;
- металургія – чистка металів від корозії, накипу, оксидів;
- бджільництво – обробка бджіл;
- побутова хімія – компонент відбілюючих та мийних засобів;
- медицина і фармакологія;
- аналітична хімія – осадження рідкоземельних металів;
- сільське господарство – інсектицид;
- мікроскопія – відбілювання зрізів;
- обробка деревини;
- косметологія – компонент відбілюючих кремів і масок.
При роботі з хімічним компонентом обов’язковою умовою є дотримання заходів безпеки.