Щавлева кислота — властивості, формула, застосування

Щавлева кислота - малюнок Хімія

Щавлева кислота – це речовина органічного походження. 1824 рік – дата відкриття C2H2O4 німецьким вченим-біохіміком Фрідріхом Велером. Зробив він це методом виділення з диціана.

Щавлева кислота належить до класу найпростіших двоосновних граничних карбонових кислот. Хімічна структурна формула: C2H2O4. Ізомери відсутні.

Науковий опис

Висококонцентрована органічна кислотна сполука. Вона представлена наступними кристалічними модифікаціями:

  • орторомбічною біпірамідальною;
  • моноклинною призматичною.

Є горючою. Повністю розчиняється у воді, відрізняється слабкою розчинністю в етиловому і діетиловому спирті. Речовину неможливо розчинити в бензолі, хлороформі та петролейному ефірі.

У природі щавлева кислота зустрічається у вигляді вільних ізомерів та в складі кальцієвих солей, ефірів і амідів.

У перелік рослин, в яких присутня щавлева кислота, входять:

  • карамбола;
  • щавель;
  • ревінь;
  • кислиця;
  • шпинат;
  • листовий буряк;
  • дика спаржа;
  • какао-боби;
  • петрушка;
  • буряк;
  • цибуля-порей;
  • виноград;
  • селера.

Оксалатами називаються складні ефіри і солі, отримані з щавлевої кислоти.

Щавлева кислота є токсичною і становить небезпеку для життя.

Фізичні та хімічні властивості

Відрізняється кислим смаком. Колір і запах відсутні. Температура плавлення C2H2O4 – 189,5°C. запалюється при 518 °C. показник молярної маси щавлевої кислоти в таблиці Менделєєва становить 90,4 г/моль.

Повністю розкладається в процесі нагрівання. Реагує з хлоратом калію, розпадаючись на карбонат калію, діоксид хлору, вуглекислий газ і воду. Вступаючи в якісну реакцію з розчином аміаку утворює оксалат амонію.

При з’єднанні з йодом можна отримати йодоводень і вуглекислий газ. При реакції з натрієм відбувається розкладання на оксалат натрію, CO2 і H2O. У водному розчині починається процес дисоціації на іони.

Діетилоксалат і дибутіолксалат, які є похідними щавлевої кислоти, застосовуються для розчинення целюлози.

Виділити кислоту можна одним з декількох чинних лабораторних методів. Найбільш часто застосовуваним на практиці вважаються:

  • розпад форміату натрію з виділенням 2H2O;
  • окислення вуглеводнів, спиртів і гліколей змішаними азотною та сірчаною кислотами з оксидом ванадію;
  • процес окислення рідким оксидом азоту.

Запобіжні заходи та застосування

Щавлева кислота здатна викликати подразнення слизових оболонок організму. Взаємодіючи з C2H2O4, необхідно дотримуватися наступних запобіжних заходів:

  • При роботі з C2H2O4 повинні застосовуватися індивідуальні засоби захисту і дотримуватися правил гігієни.
  • У приміщенні, де проводяться роботи з щавлевою кислотою, повинна безперервно функціонувати припливно-витяжна вентиляція.
  • Досліджувати C2H2O4 треба в лабораторній витяжній шафі.
  • Щоб взяти аналіз препарату, необхідно використовувати скляний посуд для уникнення реакцій окислення заліза та інших матеріалів.
  • У разі самозаймання для гасіння полум’я рекомендується використовувати хімічну або повітряно-механічну піну.
  • Зберігати C2H2O4 треба в закритій поліетиленовій тарі на піддоні у вентильованому приміщенні.

Область застосування речовини досить широка.

З’єднання щавлевої кислоти задіяні в ряді галузей промисловості:

  • текстильно-шкіряна – забарвлення шовкових і вовняних тканин;
  • металургія – чистка металів від корозії, накипу, оксидів;
  • бджільництво – обробка бджіл;
  • побутова хімія – компонент відбілюючих та мийних засобів;
  • медицина і фармакологія;
  • аналітична хімія – осадження рідкоземельних металів;
  • сільське господарство – інсектицид;
  • мікроскопія – відбілювання зрізів;
  • обробка деревини;
  • косметологія – компонент відбілюючих кремів і масок.

Щавлева кислота (англійська назва oxalic acid) — сильна речовина, що отримується в лабораторних умовах і широко застосовується в промисловості.

При роботі з хімічним компонентом обов’язковою умовою є дотримання заходів безпеки.

Оцініть статтю
( 1 оцінка, середнє 5 з 5 )