Інформаційна культура - малюнок

Інформаційна культура — основи, аспекти, критерії



Кожній епосі і сфері життєдіяльності людини притаманні свої культурні особливості, норми і цінності, а з поняттям «культура» пов’язана вся історія людства.

В останні десятиліття людство вступає в чергову фазу свого розвитку під назвою «інформаційне суспільство», неодмінною умовою еволюції якої, поряд з технічним та інтелектуальним прогресом, є розуміння і опановування основами інформаційної культури.

Інформаційна культура - визначення

Історична концепція

Основним підходом в періодизації історії людства служить формаційний, критерієм якого є якісні зміни виробничих відносин та економічна і класова структура суспільства. Існує концепція, яка зв’язує зміни в розвитку суспільства з поняттям “інформаційної революції”, суть якої в переході до якісно нового рівня роботи з інформацією і процесів суспільного комунікативної взаємодії.

Історія людства налічує 6 революцій:

  1. Поява мови і членороздільної людської мови, що прискорило розвиток процесів абстрактного мислення, комунікативної, пізнавальної та інтелектуальної діяльності.
  2. Винахід писемності, яка дала можливість фіксувати знання на матеріальному носії, забезпечила їх збереження, накопичення і поширення.
  3. Винахід друкарства – швидкого, якісного і масового засобу зберігання і тиражування інформації. Найвищою точкою розвитку періоду стала поява друкованих ЗМІ.
  4. Четверта почалася в XIX столітті з винаходом нових засобів суспільної комунікації – радіо, телефону і телебачення, що об’єднали людство в загальному світовому інформаційному просторі.
  5. П’ята революція почалася в 50-і роки XX століття з використанням цифрових інформаційно-обчислювальних засобів, що дали людині можливість кардинально нового способу використання інформаційних ресурсів та використання їх у своїй інтелектуальній діяльності.
  6. Сучасний етап характеризується як шоста інформаційна або соціотехнічна революція. Її результатом має стати перехід людства до нової форми цивілізації — інформаційного суспільства, основним виробничим ресурсом якого стануть знання та інформація.

Термін “інформаційне суспільство” з’явився в другій половині XX століття в роботах американських, японських і західноєвропейських вчених. Дослідники теорії акцентували увагу не на прогресі власне цифрових і комутаційних технологій, а на становленні нової моделі сучасного громадянського суспільства. В кінці століття ці поняття міцно зайняли місце в лексиконі соціологів, політиків, економістів і вчених.

Визнанням процесу стало проголошення у 2006 році Генеральною Асамблеєю ООН Міжнародного дня інформаційного суспільства, що відзначається щорічно 17 травня.

Інформаційні технології - визначення

Фактори сучасного розвитку

Для позначення нової суспільної форми застосовується безліч термінів і визначень, більшість з яких базується на єдиній системі ознак, характеристик і критеріїв процесу інформатизації. Вчені виділяють кілька ознак впровадження нової формації:

  • Скорочення числа працівників, зайнятих у промисловому виробництві та сільському господарстві.
  • Зростання ефективності виробництва внаслідок застосування передових технологій, роботизації та підвищення кваліфікації робітників.
  • Збільшення кількості вільного часу громадян для дозвілля, відпочинку, культурного розвитку та самоосвіти.
  • Можливість економічного прориву для країн з низьким рівнем природних ресурсів на основі розвитку наукомістких і високотехнологічних виробництв, свідченням можуть послужити Голландія, Тайвань і Сінгапур.
  • Необхідність впровадження нових функцій державного управління – влади інформації та інтелекту, які повинні поширити свій вплив і на наявні традиційні функції законодавчої, виконавчої, судової та інших видів влади.

Як інструмент для розвитку такого суспільства дослідники виділяють комплекс взаємопов’язаних і практично реалізованих факторів:

  • Технологічний – широке впровадження комп’ютерних технологій в науку, виробництво, систему освіти, побут та інші сфери діяльності.
  • Соціальний – широкий доступ до інформації повинен формувати “інформаційну свідомість” суспільства, стимулювати його на зміну якості життя.
  • Економічний – інформація перетворюється на джерело ресурсів, товару, зайнятості, ціноутворення.
  • Політичний – свобода інформації забезпечує рівноправну і необмежену участь всіх верств і класів суспільства в політичних процесах.
  • Культурний – інформаційні цінності затверджуються як повноцінна складова загальної культури особистості і суспільства.

Останній з факторів вводить в дію поняття інформаційної культури, яке охоплює комплекс необхідних теоретичних знань і практичних навичок по роботі з інформацією.

Інформаційна компетентність

Культура інформаційного суспільства

Метою процесу інформатизації суспільства є формування, організація та забезпечення інформаційного середовища людської діяльності. Зміст і структура інформаційної культури розглядається дослідниками як інтегральне поєднання обох складових терміна — «інформація» і «культура».

Інформологічний підхід до розгляду поняття був характерний для 80-90-х років минулого століття і пов’язував його з уміннями і навичками оперування інформацією. Упор робився на теоретичні, технічні та організаційні аспекти інформаційних процесів. Без нього і сьогодні неможливий подальший рух у бік нової інфраструктури суспільства.

Все більша кількість професій вимагає не тільки навичок роботи з текстовими і графічними редакторами, табличними базами даних, офісними програмами і додатками, а й глибокого знання:

  • основ інформатики та програмування;
  • устрою та принципу роботи чіпа, процесора, елементів комутаційної мережі.

На початку XX століття за допомогою соціологічних і психологічних тестів і опитувань було підтверджено, що процес споживання і перероблення інформації безпосередньо впливає на процес особистісного розвитку. На перше місце вийшов культурологічний підхід, в якому поняття інформаційної культури трактується як один із проявів загальної культури людини.

При цьому підході інформаційна культура пов’язана з поняттями культури поведінки і спілкування, характеристиками яких служать якості:

  • грамотності;
  • вихованості;
  • дисципліни;
  • поваги;
  • терпимості;
  • ввічливості;
  • тактовності та інші.

Всі способи комунікативного спілкування повинні визначатися правилами і нормами етики і соціальної поведінки. Це стосується особистого вербального спілкування, написання, відправки або опублікування шкільного твору, літературного есе, наукової лекції або реферату, ділового листа або електронного повідомлення, рекламної або навчальної презентації.

Інформатика як наука

Правове регулювання

Необхідність правового закріплення норм і принципів роботи з інформацією давно визнана світовою спільнотою. У 1948 році прийнята ООН «Всесвітня декларація прав людини», що проголосила право людини на свободу інформаційного забезпечення у всіх його видах. Одночасно було зроблено застереження про обмеження цієї свободи з метою захисту прав, свобод і репутації інших громадян і суспільства в цілому.

У США пріоритетним напрямком програми інформатизації визнано інформаційне обслуговування громадян.

У новій редакції Закону “Про свободу інформації” ця функція була покладена на державні інститути та установи. Одночасно були прийняті нові закони “про зниження паперового документообігу” та “про реформу використання інформаційних технологій”, що спрямовані на реформування державної системи інформування.

У Європі у 2000 році прийнято проєкт «Електронна Європа», спрямований на формування загальноєвропейського інформаційного суспільства. Крім розвитку швидкого, доступного і безпечного інтернету і заохочення його використання, до числа пріоритетних віднесено напрямок проєкту «інвестиції в людей і знання».

На основі загальноєвропейської ініціативи національні програми розроблені в Німеччині, Великобританії, Франції, Італії та в інших країн Європи.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *