Для підтримки працездатності і підвищення швидкості обробки інформації використовуються спеціалізовані програми або системне програмне забезпечення комп’ютера.
Правильна робота з цими утилітами дозволить уникнути попадання техніки в сервісний центр, оскільки їх послуги далеко не дешеві. Щоб заощадити гроші, необхідно знати основну класифікацію і призначення, а потім з цього списку виділити тільки необхідне.
Загальні відомості
Системне програмне забезпечення (СПЗ) — це сукупність програм з вузькою спеціалізацією, що спрямовані на взаємозв’язок між фізичними пристроями, управління комп’ютером та підтримання його в робочому стані. Займається його розробкою системний програміст.
Основні функції системного ПЗ в інформатиці:
- Підтримка ефективної роботи будь-якої обчислювальної системи.
- Розгортання на комп’ютері або в мережевому оточенні середовища для роботи прикладного програмного забезпечення.
- Виконання фонових процесів роботи з файловою системою, захисту даних від витоку, перевірка на наявність шкідливих скриптів і вірусів.
- Здійснення діагностики та запобігання виходу з ладу апаратної частини персонального комп’ютера, ноутбука та іншого цифрового пристрою.
- Взаємозв’язок фізичних пристроїв і перетворення їх в логічні.
У першому випадку застосовуються спеціальні утиліти. Вони можуть входити до складу самої операційної системи або встановлюватися з інших джерел.
У другому випадку розгортання здійснюється за допомогою операційної системи, тобто програми-оболонки в якій може працювати будь-яке програмне забезпечення (ПЗ).
Третя функція здійснює роботу над елементами файлової системи, тобто каталогами і файлами. Їх можна переміщати в інші місця, копіювати, видаляти, змінювати і т. д. Крім того, існує певна група, звана архіваторами. Останні дозволяють значно зменшувати розміри файлів, готувати будь-яку одиницю даних (картинок, документів і т.д.) до розсилки в інтернеті.
Четверта функція забезпечує захист важливої інформації від зловмисників, які прагнуть отримати паролі від електронної пошти, платіжних систем та інших важливих даних для конкретного користувача.
Класифікація системних програм
Фахівці в IT-сфері вважають, що системне програмне забезпечення можна умовно розділити на 3 типи. До них відносяться:
- Базовий тип.
- Операційна система.
- Сервісні програми (утиліти).
До першої групи належать програми, вбудовані в апаратну частину, тобто “вшиті” в залізо при його виготовленні. Вони завантажуються в спеціальну мікросхему, яка називається модулем постійного запам’ятовувального пристрою (ПЗУ).
Друга група – операційні системи. Це спеціальні програми-оболонки, що розгортають відповідне середовище для обміну інформацією між апаратною частиною комп’ютера і клієнтом. Всі команди останнього переводяться на спеціальну машинну мову, а потім назад.
Для постійної підтримки оптимальної швидкодії ОС застосовуються утиліти. Вони є зовнішнім програмним забезпеченням, хоча деякі з них входять до складу самої ОС (перевірка, дефрагментація диска). Однак фахівці рекомендують настійно не використовувати вбудовані засоби обслуговування системи, а застосовувати тільки професійні.
Базове ПЗ
Основною частиною базового ПЗ є BIOS. Він записується в спеціальну мікросхему ПЗУ, що знаходиться на материнській платі, і виконує наступні функції:
- Підтримку апаратної конфігурації і призначення відповідних переривань.
- Ініціалізацію встановленого заліза і зчитування його налаштувань при включенні комп’ютера.
- Передачу управління ОС.
- При включенні персонального комп’ютера (ПК) управління передається програмі, що вшита в мікросхему BIOS. Вона виконує перевірку обладнання, встановленого на ЕОМ (електронно-обчислювальну машину). Кожному компоненту призначається певне переривання, за яким і відбувається його ідентифікація в системі.
Програма в мікросхемі генерує імпульс для тестового запуску того чи іншого пристрою. Якщо отримано відповідний двійковий код від тестованого компонента, значить, останній успішно пройшов діагностику.
З самого початку тест-сигнал надсилається на основні елементи ПК, тобто:
- мікропроцесор (CPU);
- оперативну пам’ять (RAM);
- відеопроцесор (GPU);
- контролер жорсткого диска.
При пошкодженні жорсткого диска (вінчестера), приводу для читання компакт-дисків та інших пристроїв робота ЕОМ не припиняється, а видається відповідне повідомлення про помилку.
Тому багато початківців-комп’ютерників починають шукати проблеми згаслого монітора не в самому пристрої, а в інших компонентах ПК. Їх дії можуть привести до виходу з ладу материнської плати, CPU та інших елементів.
Слід зазначити, що в BIOS можна вносити налаштування за допомогою функції SETUP, яка доступна під час ініціалізації обладнання. Вхід в неї здійснюється однією з клавіш: delete, F1 або іншими кнопками, оскільки все залежить від моделі самої системи введення-виведення.
Однією з корисних налаштувань є установка черговості завантаження пристроїв. Функція необхідна для установки порядку завантаження і вибору носія для її інсталяції. Фахівці рекомендують встановлювати носій з встановленою ОС на перше місце, а інші відключити.
Операційна система
ОС – це сукупність програмного забезпечення (ПЗ), яке управляє залізом і ресурсами ЕОМ, а також розгортає спеціальне середовище для запуску і роботи додатків клієнтської частини. Іншими словами, вона “оживляє” комп’ютер, оскільки без неї неможливо грати в ігри, слухати музику, дивитися фільми, працювати з документами.
Основні завдання, які виконують сучасні ОС:
- Управління роботою програмного забезпечення.
- Розподіл RAM між процесами.
- Обробка вводу-виводу.
- Здійснення доступу до файлової системи і таблиці розділів.
- Обробка системних повідомлень від пристроїв (переривань-IRQ).
- Управління залізом комп’ютера за допомогою драйверів.
- Розгортання інтерфейсу користувача.
- Режим багатозадачності.
- Консольні режими для декількох користувачів.
- Режим для декількох клієнтів.
- Налаштування апаратних і програмних засобів.
- Визначення конфігураційної особливості для кожного ПК.
- Можливість установки додаткового програмного забезпечення.
- Безпека.
Це основні критерії, яким повинна відповідати кожна операційна система. Для вибору останньої потрібно ознайомитися з основними видами і характеристиками.
Види і характеристики
Для роботи на персональному комп’ютері можна використовувати кілька видів ОС, основні характеристики яких істотно відрізняються між собою. Вони умовно можуть ділитися на 3 групи:
- LINUX.
- Windows.
- MAC OS.
Перша платформа є оптимальним рішенням для будь-яких ПК і портативних пристроїв, оскільки відрізняється не тільки функціональністю, але і високими вимогами до безпеки. Для неї практично не пишеться небезпечне шкідливе ПЗ, тому дані користувача надійно захищені. Крім того, освоїти її досить просто, оскільки існує безліч модифікацій зі зрозумілим інтерфейсом. Для входу в систему передбачений пароль, який неможливо обійти.
В ОС існує можливість входу по паролю, проте його досить легко зламати. Поширеною помилкою новачків при інсталяції Windows є відсутність пароля на обліковому записі (акаунті) адміністратора, який просто не вказують. В результаті цього зловмисник може отримати доступ до всіх даних користувача, увійшовши в адмінський обліковий запис.
MAC-системи перевершують Linux-платформи за ступенем надійності і забезпечують відмінний захист інформації користувача. Однак вони володіють істотним недоліком — встановити їх можна тільки на пристрої компанії «APPLE».
Слід зазначити, що MAC і LINUX мають UNIX-ядро, тобто структуру файлової системи, конфігурацію і модульні процедури виконання запитів. Цей підхід до архітектури дозволяє істотно збільшити швидкість роботи, досягти високого рівня безпеки, а також правильно управляти ресурсами при виконанні декількох процесів.
Драйвера і багатозадачність
Драйвер – це спеціальна програма, призначена для створення взаємозв’язку заліза з операційною системою. Він необхідний для коректної роботи останньої і інсталюється при установці. Однак іноді його слід встановлювати вручну, оскільки система не завжди може знайти і завантажити відповідне ПЗ для конкретного пристрою. Ця проблема найчастіше спостерігається в Windows, оскільки UNIX-системи завжди «знаходять» відповідні драйвера (стабільні і свіжі версії).
Останнє – помилкове твердження, оскільки робота програм виконується по одному екземпляру з подальшим перемиканням між обчислювальними потоками. IT-фахівці називають Windows – ОС з помилковою багатозадачністю.
Спеціальні утиліти
Програми-утиліти найчастіше застосовуються для Windows-платформ, які не відрізняються стабільністю роботи і безпекою. Для правильного їх підбору необхідно коротко ознайомитися з функціями, які вони повинні виконувати.
За функціоналом можна перерахувати наступні групи утиліт:
- Захист від вірусів та іншого шкідливого ПЗ.
- Оптимізація файлової системи.
- Чистка та дефрагментація реєстру.
- Видалення непотрібних даних.
- Налаштування системи.
- Шифрування даних.
- Коректне видалення встановлених програм.
До першої групи можна віднести всі антивіруси. Для вибору оптимального програмного продукту необхідно скористатися різними інтернет-ресурсами, на яких тестується відповідне ПЗ.
Інші типи утиліт вибираються за таким же принципом, як і антивіруси. Деякі програмні модулі можуть включати відразу кілька функцій. Наприклад, Advanced System Care складається з компонентів, що відповідають за безпеку, роботу з файловою системою і реєстром, а також модуля, що відповідає за коректне видалення програм.
