Антигітлерівська коаліція

Антигітлерівська коаліція — причини створення, цілі, учасники



Сьогодні в світлі останніх подій, що відбуваються на світовій політичній арені, важко повірити в те, що колись вірними союзниками СРСР в битві з нацистською Німеччиною були США і Великобританія.

Тоді це об’єднання, що зробило колосальний вплив не тільки на хід війни, а й на післявоєнний устрій світу, було названо антигітлерівською коаліцією.

Саме на його базі створили ООН, що функціонує й донині.

Постдамська конференція

Історія формування антигітлерівської коаліції

Прецедентом для створення антигітлерівської коаліції став напад нацистської Німеччини на СРСР, що було абсолютною несподіванкою (хоча на даний момент цей факт піддається сумніву) не тільки для радянського уряду, але і для інших країн-лідерів.

Так, вже ввечері 22 червня 1941 року британський прем’єр-міністр Вінстон Черчілль відрапортував, що готовий виступити на підтримку Радянського Союзу, незважаючи на своє різко негативне ставлення до комуністичних поглядів цієї держави.

Причини і подальші дії

Однак не варто забувати, що предтечею для формування світового антигітлерівського союзу стало зовсім не ранкове бомбардування Києва, а події, що відбулися двома роками раніше, коли гітлерівська Німеччина здійснила вторгнення до Польщі з подальшим поділом її території.

Саме тоді країнами, які засудили дії німців, для протиставлення агресору була наспіх сформована коаліція “західних союзників”.

Примітно, що після укладення договору про ненапад між СРСР і Німеччиною 23 серпня 1939 року (знаменитий Пакт Молотова-Ріббентропа) перші не поспішали вступати в Західну коаліцію, фактично будучи союзниками німців. Однак сумнозвісні події 1941 року змусили керівництво Союзу зробити екстрений вибір у бік антигітлерівського об’єднання. Далі все розвивалося за наступним сценарієм:

  • Спочатку створення об’єднання не носило формальний характер. Воно являло собою умовну домовленість, продиктовану загальними інтересами світових сателітів, що виникли після нападу Німеччини на СРСР. Ситуацію змінили Міжсоюзницькі конференції Другої світової війни, в процесі яких були підписані багатосторонні документи про гарантування взаємної підтримки, а також планування і виконання подальших спільних дій союзними державами.
  • Фактично формування антигітлерівської коаліції почалося з підписання СРСР і Великобританією угоди щодо об’єднання зусиль, спрямованих на боротьбу з Німеччиною. Ця подія відбулася 12 липня 1941 року в Москві.
  • 14 серпня 1941 року на канадському острові Ньюфаундленд пройшла зустріч Черчілля і Рузвельта, в процесі якої були прописані взаємні зобов’язання про подальші дії проти Гітлера, а також гарантії про неукладення гібридного миру з Німеччиною.
    На підтвердження серйозності своїх намірів обидва союзники вже в цьому місяці почали надавати фінансову допомогу СРСР, виділивши воюючій стороні довгострокові кредити на великі суми.
  • Природно, загальна біда автоматично мала на увазі потепління відносин між новоспеченими союзниками, які до цього мали натягнутий характер через радянсько-фінську війну. Результатом цього потепління стало зняття американських санкцій на використання радянських грошових фондів на території США.
  • До нападу японських військ Штати зберігали за собою статус невійськового союзника, надаючи всіляку допомогу країнам антигітлерівської коаліції.

Мотивація Америки в наданні допомоги Союзу носила вельми неоднозначний характер, адже чого тільки варта заява чинного на той момент президента Гаррі Трумена, який закликав надавати підтримку слабшій стороні, щоб у підсумку Німеччина і Росія якомога довше вбивала один одного.

Коаліція

Учасники антигітлерівської та їх роль

Початковий склад антигітлерівського Союзу включав в себе тільки три держави, серед яких були Франція, Великобританія і постраждала Польща, якщо не враховувати англійські домініони.

Вже в червні 1941 року до них додався Радянський Союз, а в грудні — Китай з США, які об’єднали свої зусилля проти фашизму після нападу підтримуючої Гітлера Японії. Кістяк антифашистського Союзу складався з основних і другорядних учасників, наведених в таблиці.

Найменування держав
Основні країни, що входять в антигітлерівський союз (“Велика четвірка») СРСР, Великобританія, США и Китай
Британські домініони Канада, Австралія і Новая Зеландия, Південна Африка
Залежні держави, які були вимушені підтримувати союзників Індія, а також країни Латинської Америки і Карибського басейну

Держави, які оголосили про своє протистояння фашистській Німеччині, називалися антигітлерівською коаліцією, тоді як сам агресор і його нечисленні союзники, в числі яких опинилися Японія, Італія, частково Іспанія та інші держави, іменувалися країнами «осі».

Чисельність першої групи стрімко збільшувалася, налічуючи до кінця війни 53 союзних держави, включаючи ті, що раніше входили в гітлерівську коаліцію.

Крім того, на території «осі» діяли групи опору, які надавали значну військову допомогу союзникам. Що стосується Штатів, то їх роль у перемозі над гітлерівською Німеччиною досі є приводом для суперечок.

На думку одних істориків, США зіграли важливу роль у перемозі завдяки ленд-лізу та іншим видам підтримки, що надавалася воюючій радянській державі, інші ж дослідники стверджують, що значення Штатів занадто переоцінене. Як би там не було, але розгром фашистів СРСР значною мірою підвищив статус Америки на міжнародній арені, хоча це й досі викликає протиріччя в суспільстві.

Неоднозначне ставлення спостерігається і до інших країн-учасниць, яке обумовлено різним масштабом їх вкладу в хід війни.

Наприклад, одні держави брали безпосередню участь в історії цього кровопролитного театру військових дій, допомагаючи живою силою, тоді як інші союзники обмежувалися постачанням зброї і продовольчих товарів.

Українці у Другій світовій війні
Українці у Другій світовій війні

Хід подій

Незважаючи на досить прохолодні взаємини між керівниками країн «Осі», їх спільна діяльність розвивалася в досить інтенсивному режимі. Так, переслідування спільної мети допомагало союзникам приймати вірні рішення, для того щоб перешкодити подальшому просуванню нацистів.

Детальна хронологія

Після офіційного оформлення угоди про спільні дії, датована 12 липня 1941 року, настала черга їх точного визначення і практичної реалізації. Всі ці етапи можна умовно включити в наступний список:

  • 14 серпня між Штатами і Британією була укладена Атлантична хартія, до якої в кінці вересня приєднався і Радянський Союз.
  • З кінця вересня по початок жовтня в столиці СРСР пройшла Московська конференція, в рамках якої зустрілися міністри головних союзників для визначення подальшого курсу дій.
  • У цьому ж році почав діяти ленд-ліз – спеціальна американська програма, розроблена для забезпечення різних видів допомоги воюючому проти нацистської Німеччини союзнику.
  • 1 січня 1942 року була укладена Вашингтонська Декларація, під якою поставили свої підписи 26 держав. Головним завданням цього документа було визначення подальших цілей в ході Другої світової війни.
  • 26 травня в Лондоні був підписаний договір між Великобританією і СРСР про об’єднання сил у боротьбі з фашистами.
  • 11 червня у Вашингтоні схожа угода була підписана представниками радянської влади і США, які зобов’язалися допомагати один одному, позначивши, про які саме види допомоги йдеться.
  • У 1943 році відбулася друга Московська конференція за участю прем’єр-міністрів головних союзницьких держав, за підсумками якої була створена Європейська Консультативна комісія, що діє на постійній основі аж до закінчення конфлікту.
  • На тлі дій Японії була організована зустріч Черчілля, Рузвельта і китайського лідера Чан Кайши, під час якої був підписаний договір про подальші дії проти агресора.
  • У період з кінця листопада до початку грудня відбулася Тегеранська конференція, на якій також обговорювалися дії проти Гітлера.
  • У липні 1944 року, коли стало очевидно, що поразка фашистів вже не за горами, відбувся ще один важливий захід на платформі ООН, спрямований на подальше врегулювання фінансових питань і проблем відразу після закінчення конфлікту.
  • У грудні 1944 року Радянський Союз і Франція уклали ще один договір про різні види взаємодопомоги.
  • У лютому 1945 року відбулася знаменита Ялтинська конференція на території Лівадійського палацу, в процесі якої пройшла повторна зустріч глав СРСР, США і Великобританії.
  • Наприкінці липня стартувала Потсдамська конференція, яка стала останнім місцем зустрічі лідерів «Великої трійки».
  • У грудні 1945 року пройшла третя за рахунком і заключна Московська конференція представників союзницьких держав, де розглядалися підсумки завершення Другої світової війни.

Крім офіційних зустрічей, що визначали подальший вектор, було зроблено безліч дій, спрямованих на посилення союзницьких сил і ослаблення противника.

Наприклад, практично відразу провідними силами були сформовані союзницькі війська для введення в Іран для забезпечення і контролю стратегічно важливих вантажів для Радянського Союзу.

Таким чином держава забезпечувалася зброєю, продовольством і медикаментами, які було набагато простіше доставляти через Близький Схід.

Ленд-ліз

Програма ленд-ліз

Всіляко допомагала і Франція, яка відразу ж оголосила про свою прихильність СРСР в питаннях боротьби з гітлерівцями. Однак сама значна допомога все-таки була надана Штатами, керівництво яких для цих цілей створило спеціальну програму. Її здійснення мало певні особливості:

  • Основним постачальником гуманітарних вантажів були Штати, які використовували для цих цілей три основні маршрути: через сухопутний Іран, акваторію Чорного моря, Тихого океану, а також Арктику з вивантаженням в портах Мурманська і Архангельська.
  • Хоч початкові поставки були незначними, навіть їх виконання не перевищувало 40 відсотків від загального плану.
  • Ситуація не покращилася і восени, коли доля Радянського Союзу буквально повисла на волосині. Варто відзначити, що всупереч прописаним зобов’язанням, в 1942 році США припинили доставляти вантажі за допомогою арктичних конвоїв. Вони відновили програму в цьому і в усіх інших напрямках і почали виконувати її в повному обсязі тільки в 1944 році, коли перемога СРСР стала очевидною.

Підводячи загальні підсумки, слід позначити, що за весь період активних бойових дій Радянський Союз отримав від своїх західних партнерів близько 18 мільйонів тонн вантажів різного призначення, з яких 4,5 млн. припадало на продукти, а 3,6 млн — на розвиток і підтримку транспортної та військової інфраструктури.

Кількість поставок по ленд-лізу - таблиця

Значимість і підсумки

Сьогодні наводиться багато інформації про те, які саме причини розпаду антигітлерівської коаліції, але насправді все набагато простіше, адже після перемоги над фашизмом все встало на круги своя, а колишні союзники повернулися на довоєнні відносини один з одним.

Варто нагадати, що охолодження між “союзниками” почало набувати виражені обриси ще під час планування і проведення Нюрнберзького процесу, так як у переможців виникало безліч розбіжностей з приводу формату організації цього міжнародного суду.

Проте значення антигітлерівської коаліції в перемозі над фашизмом дуже складно переоцінити, оскільки воно не применшує героїчного вчинку радянського народу, який зумів вистояти і акумулювати всі свої сили для протистояння нацистським окупантам.

Подвиг СРСР в цій війні вивчається в середніх і старших класах загальноосвітньої школи, про нього пам’ятають онуки і правнуки тих, хто колись захищав від фашистів свою країну – Україну і Радянський Союз.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *