Генуезька конференція

Генуезька конференція — учасники, значення, підсумки



Щоб зрозуміти, яке було значення Генуезької конференції в становленні зовнішньополітичного статусу СРСР, варто поглянути на події тих років.

Молода держава (СРСР) на початку 20-х років минулого століття не мала загальносвітового визнання і, практично, перебувала в ізоляції.

Участь у настільки масштабній дипломатичній зустрічі дозволила радянському уряду прорвати потужний фронт ворожо налаштованих імперіалістичних держав і навіть укласти договір з Німеччиною.

Генуезька конференція2

Основні цілі конференції

Жовтнева революція 1917 року мала величезне значення не тільки для Росії, але і для всього світу. Після повалення самодержавства і перемоги більшовиків утворилася нова держава. Однак провідні імперіалістичні держави не поспішали визнавати комуністичну Росію, прагнучи всіляко перешкодити становленню новоявленої “червоної загрози”.

Після кількох провальних спроб повалити революційний уряд капіталісти вирішили з ним домовитися.

Генуезька конференція відбулася в італійському місті Генуї. Масштабна дипломатична зустріч тривала більше місяця – з 10 квітня по 19 травня 1922 року. Її учасниками стали делегації з 29 країн.

Офіційним приводом для зустрічі міжнародної громадськості стало питання про економічне відновлення країн Східної та Центральної Європи, але справжньою метою конференції була спроба відновити відносини між західними державами і Росією.

Справа в тому, що післявоєнна Європа потребувала відновлення. З’явилася необхідність повернення Росії та Німеччини на світовий ринок. Капіталісти вважали, що зможуть без особливих зусиль користуватися ресурсами незміцнілої радянської держави.

Уряд СРСР теж розумів всі вигоди співпраці із зовнішнім світом і, природно, погодився взяти участь.

Однак незабаром з’ясувалося, що на конференції не шукають реального вирішення проблем. Радянська делегація зазнала серйозного політичного тиску. За допомогою тонкої дипломатії представники капіталістичного світу намагалися домогтися від неї певних поступок в політиці та економіці, які згодом могли привести більшовицький режим до краху.

Однак комуністи змогли розгадати хитрі ходи і не піддалися на виверти ворогів.

Генуезька конференція3

Список учасників Генуезької конференції

Прем’єр-міністр Великобританії Ллойд Джонс в 1921 році став ініціатором проведення загальноєвропейської конференції за участю Німеччини і Радянської Росії. На його зустрічі з прем’єром Франції Бріаном, що відбулася в Лондоні, було прийнято рішення про скликання Верховної Ради Антанти для розгляду цього питання.

Засідання Ради почалося 6 січня 1922 р. в Каннах. В цей же день була прийнята резолюція про скликання економічної конференції Європи, на яку вирішено було запросити всі держави Четвертного Союзу і СРСР. Уряд кожної країни-учасниці повинен був прийняти шість попередніх умов. Дві з них були головними:

  • Забезпечення недоторканності іноземного капіталу, а також майна, прав і доходів іноземців.
  • Визнання всіх державних боргів та обов’язків попереднього керівництва, відновлення приватної власності іноземців або ж відшкодування збитків, завданих конфіскацією.

В останньому пункті Каннська конференція закликала всіх учасників утриматися від ворожих дій проти сусідніх країн, а також акцентувала увагу на тому, що Радянський уряд запрошується тільки за умови виконання всіх позначених умов. Учасники Генуезької конференції:

  • Албанія.
  • Болгарія.
  • Угорщина.
  • Греція.
  • Ісландія.
  • Італія.
  • Литва.
  • Нідерланди.
  • Польща.
  • СРСР.
  • Королівство сербів, хорватів і словенців.
  • Франція.
  • Швейцарія.
  • Естонія.
  • Австрія.
  • Бельгія.
  • Великобританія.
  • Німеччина.
  • Данія.
  • Іспанія.
  • Латвія.
  • Люксембург.
  • Норвегія.
  • Португалія.
  • Румунія.
  • Фінляндія.
  • Чехословаччина.
  • Швеція.
  • Японія.

Крім цього, своїх представників надіслали і домініони Великобританії: Австралія, Нова Зеландія, Індія, Канада і Південно-Африканський Союз.

Сполучені Штати відмовилися від участі в конференції, направивши свого спостерігача.

Радянська делегація складалася з 14 осіб, не рахуючи голови В. І. Леніна, який в Геную не поїхав, призначивши заступником Георгія Чичеріна. Місія представляла не тільки РРФСР, але і всі радянські республіки.

Підсумки Генуезької конференції

Підготовчі заходи

Відразу ж після проведення з’їзду в Каннах за дорученням Верховної Ради Антанти італійський уряд передав резолюцію конференції в Москву. Ленін був запрошений особисто очолювати делегацію від своєї країни.

Для СРСР, яка потребувала світового визнання, участь у конференції була дебютом на міжнародній арені. Вирішувалася доля молодої держави. Підготовка країн Антанти включала в себе такі заходи:

  • Було вирішено, що запрошення радянського керівництва не означає його визнання. Головне, щоб СРСР прийняла умови Каннської конференції.
  • З ініціативи французької дипломатії в Бухаресті відбулася конференція представників Малої Антанти та Польщі, яка підтримала умови, поставлені в Каннах.
  • У Варшаві зібралася нарада прибалтійських держав, які домовилися про спільні дії в Генуї.
  • Глава Франції Пуанкаре прагнув створити на кордоні з Росією антирадянські Державні блоки.

У Радянській Росії під керівництвом Леніна був розроблений чіткий план дій під час проведення конференції. Уряд мав тверді наміри щодо врегулювання відносин і співпраці із заходом, тому готувався належним чином.

У відповідь на формування єдиного дипломатичного фронту країн Антанти був створений союз з дев’яти радянських республік.

Були підраховані збитки, завдані Росії іноземними державами під час інтервенції та громадянської війни, які склали понад 39 млрд. рублів золотом у валютному еквіваленті.

Беручи до уваги розбіжності між західними державами, радянська делегація по дорозі в Геную вела переговори з прибалтійськими країнами і досягла домовленості про спільні дії. Між Росією, Латвією, Польщею та Естонією був підписаний Ризький договір про економічне співробітництво і взаємну безпеку.

Переговори в Берліні відбулися 3 квітня. Хоч Німеччина відмовилася підписувати договір з радянською державою, ця зустріч допомогла налагодити необхідні контакти з німцями під час конференції.

Генуезька конференція4

Проведення конференції

Датою відкриття конференції в Генуї стало 10 квітня 1922 р. Це був наймасштабніший Міжнародний форум Європи з часів світової війни, на якому за стіл переговорів перший раз сіли представники Четвертного Союзу і Радянської Росії. Головну роль тут грали делегації країн Антанти.

Америка відмовилася від участі, аргументувавши це тим, що захід носить скоріше політичний, ніж економічний характер. Така позиція Вашингтона пояснювалася тим, що правлячі кола США побоювалися пов’язати себе обговоренням питання про ліквідацію і скорочення боргів. Були створені 4 комісії:

  • фінансова;
  • політична;
  • економічна;
  • транспортна.

Конференцію очолив італійський прем’єр-міністр Луїджі факту.

Радянський нарком закордонних справ Чичерін закликав всі країни до мирного співіснування і взаємовигідної співпраці і запропонував домовитися про загальне скорочення озброєння.

Зокрема, було сказано про заборону хімічної зброї та використання авіації проти мирного населення, а також про можливість проведення Всесвітнього конгресу народів з метою встановлення загального миру.

На жаль, радянські пропозиції Західні делегації сприйняли в багнети. Було висунуто пропозицію зняти питання про роззброєння і, в першу чергу, вирішити проблему з боргами.

У підсумку Генуезької конференції СРСР був вручений меморандум лондонських експертів. Цей документ обговорювали глави Англії, Франції, Італії, Бельгії та Росії. Чичерін рішуче відхилив вимоги Верховної Ради Антанти і висунув відповідну претензію про відшкодування шкоди, завданої країні в результаті військової інтервенції.

Хоч переговори нічого не дали, з’явилася можливість досягти угоди між Антантою і Росією в майбутньому.

Цей факт схвилював делегацію Німеччини, яка побоювалася, що її можуть обійти. Цим і пояснюється те, що німці погодилися на пропозицію Чичеріна провести переговори.

Рапальський договір

Рапалльський договір

Важлива подія, яка сталася в результаті Генуезької конференції — це Рапалльський договір, підписаний 16 квітня 1922 року.

Чичерін і Ратенау разом з експертами зустрілися в Рапалло поблизу Генуї і обговорили питання про взаємини між державами. В результаті зустрічі був укладений сепаратний німецько-радянський договір.

У документі йшлося про відновлення системи дипломатичних і консульських відносин між країнами. Це був перший в післявоєнній історії спільний удар, нанесений по загальносвітовій ізоляції Німеччини і Радянської Росії.

Обидві сторони взаємно відмовилися від відшкодування військових витрат і претензій, пов’язаних з націоналізацією німецького майна в РРФСР. Договір передбачав розвиток торгівлі, заснованої на принципі взаємовигідного сприяння.

Якщо говорити коротко, то угода, підписана в Рапалло, стала юридичним визнанням радянської держави. Обидві країни були життєво зацікавлені в цьому договорі. Вже в кінці 1922 року німецький експорт виріс в два рази, а російський імпорт — в 14 разів.

Укладення Рапалльського договору вразило капіталістичний світ подібно удару блискавки. Він кардинальним чином порушив плани Антанти щодо використання Німеччини проти Радянської держави.

Генуезька конференція5

Незважаючи на вимоги союзників про розрив угоди, німці все-таки ратифікували документ. Саме тому їх відсторонили від роботи в політичній комісії, а потім не допустили на конференцію в Гаазі.

Договір вніс істотні зміни в міжнародну політичну ситуацію і сприяв розвитку взаємовигідних відносин не тільки в економічній, політичній і культурній сферах, а й у військовій.

У 1921-1923 роках Москва і Берлін провели ряд таємних двосторонніх переговорів. Після цього в Росії було побудовано кілька заводів з виробництва озброєння, а також почали діяти військові навчальні центри рейхсверу.

Гаазька конференція проходила з 15 червня по 19 липня 1922 року. На неї були запрошені всі учасники Генуезької конференції за винятком Німеччини. Капіталісти вимагали повернення всієї націоналізованої власності іноземних громадян і компенсацію збитків. Однак радянські представники категорично відкинули ці посягання, вміло відбивши чергову атаку заходу.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *