Одне із значущих явищ в тюркській і загальносвітовій історії – це Хозарський каганат. Хоча до сих пір цю середньовічну держава описують тільки в якості фону у інших народів, наприклад, у татар.
Насправді є безліч ознак-критеріїв, які говорять, що ця нація була важливою складовою тюркської цивілізації і татарської субкультури, так як у неї:
- своє історичне походження;
- власна мова;
- власний спосіб життя.
Коротка історія Хозарського каганату
Історія виникнення Хозарського каганату датується VII століттям – це перша феодальна держава. Хозари з’явилися в прикаспійських степах після того, як розпався Західно-тюркський каганат. Хоча в деяких стародавніх сувоях існують і інші дати.
А до початку VI століття на північному заході Прикаспія було близько 13 племен, в які входили:
- авари;
- болгари;
- савіри;
- хозари.
При цьому вони були досить помітною військовою силою. Народ із завидною регулярністю здійснював набіги на іранські і візантійські володіння, які на той момент були в Закавказзі.
У період з 560-570-ті роки місцеві племена перебували під впливом Тюркського каганату, тоді-то і був укладений союз з Візантією. Після цього вони, вже об’єднавшись, здійснювали походи на Іран. А пізніше вони стали найбільшим і впливовим племенем на Північному Кавказі. Внаслідок цього і був утворений Хозарський каганат, на чолі якого стала тюркська династія Ашина.
Вже в середині VII століття вони розбили частину болгарських племен. До їх складу увійшли й інші народи:
- савіри;
- барсили;
- алани;
- беленджери.
За інформацією, яку залишив знаменитий мандрівник X століття — Ібн Хаукаль, всі хозари ділилися на 2 види:
- перші були темними, зовнішністю нагадували індусів, їх називали «кара-хозар»;
- інші красивими і світлими — це були «аб’яди».
Хозари після завоювання міст практично не втручалися в адміністративні справи і події, не забирали титули, в них повністю зберігалася соціально-політична структура. Але тим не менше вони були зобов’язані платити данину, а також віддавати власних дочок в гарем кагана і при необхідності виставляти війська проти ворогів хозарів.
Територія держави
Вже до початку XIII століття хозарам належали практично всі довколишні східнослов’янські племена. Трохи пізніше вони перемогли і обклали даниною і інші землі, в їх число увійшли:
- Кримський півострів;
- Таманський півострів;
- Боспор.
Це був самий розквіт, в цей період каганат володів великою територією, йому належав весь Північний Кавказ, все Приазов’я. Крім цього, країна володіла степовими і лісостеповими просторами до Дніпра.
Вони часто здійснювали набіги на землі, що належали хозарам та іншим державам, знищували їх поселення. Перші військові кампанії показали міць, араби почали тіснити могутні держави в особі Візантійської імперії і Сасанідського Ірану, які і так були сильно ослаблені внутрішніми розбіжностями і взаємною боротьбою.
У 735 році араби перейшли Кавказькі гори і напали на хозар, після чого переможеним нічого не залишалося робити, як прийняти іслам. Пізніше ця віра стала основною релігією Хозарського каганату. Це підсумок арабського цивілізованого впливу, а також прихід в державу великої кількості проповідників і мусульманських купців.
Столиця каганату
Хозарське царство після арабського походу перемістилося на північ. Після чого головним містом був визнаний Семендер, він знаходився в Північно-Кавказькому Прикаспії. Трохи пізніше столицею стало місто під назвою Ітіль, розташоване на нижній Волзі. Сьогодні недалеко від нього розкинулася сучасна Астрахань.
Населений пункт Хозарського народу був розташований на невеликому острові, який омивався Волгою. Саме там і розташовувалася резиденція правителя. Сам пункт був добре захищений, були збудовані міцні стіни і організована відмінна система укріплень.
У східній частині мешкали ремісники і торговці. Там були всілякі ярмаркові площі, караван-сараї і майстерні. Західна частина належала чиновникам і військовим. Там знаходилися головні адміністративні будівлі, в тому числі Ханський палац.
Що стосується населення, воно було різноманітним, жителі були різної національності, але попри це жили дружно і весело. Місто було одним з головних торгових центрів, тому в ньому часто зупинялися купці. Крім цього, в ньому уживалися різні релігійні концесії:
- у мусульман були свої мечеті;
- у іудеїв — синагоги;
- у язичників — храми і місця молінь.
Вулички наповнювалися житловими будівлями у вигляді дерев’яних споруд. Також громадяни селилися у повстяних юртах, шатрах і напівземлянка. Столиця проіснувала аж до 965 року. Після чого на території напав київський князь Святослав Ігорович, який повністю знищив місто.
Економіка і торгівля
В основному стародавня Хозарія займалася напівкочовим скотарством. Хоча місцеві жителі активно розвивали й інші ремесла:
- землеробство;
- садівництво;
- виноградарство і виноробство.
Зернова, садова і городня культура спочатку приходила з Центральної та Середньої Азії. Крім цього, хозари багато займалися рибальством, так як їх територія знаходилася поблизу морів, а також в області володінь було багато річок.
У літню пору багато громадян залишали населені пункти і відправлялися на тимчасові кочів’я, а поверталися до сім’ї тільки з настанням заморозків. У місті процвітали ремісничі професії, майстри вивчали технологічні прийоми інших цивілізацій і народів.
З північного боку надходила худоба і цінні хутра, а з південного йшла арабська сталь і ювелірні прикраси. Східні країни постачали всілякі прянощі і дорогоцінні камені, а захід забезпечував зброєю і тканиною. Найбільше місто каганату – Сарквел було місцем транзиту, тут був головний невільничий ринок.
Також цей населений пункт був знаменитий своєю фортецею, будівництво якої почалося ще в 834 році. Це був цілий комплекс з цитаделлю, товстими цегляними стінами, сторожовими вежами і захисним ровом. Це торгове місто стрімко зростало за рахунок торгівлі. Але пізніше великий князь Святослав наказав своїм дружинникам розгромити його. Хоча після цього його перейменували в Білу Вежу і його ще довгий час використовували слов’яни.
Хроніка розгрому
На початку X століття на березі річки Дон, а також в причорноморських степах оселилися тюркські кочівники, так звані печеніги, в результаті чого виникло нове місто.
Ці жителі несприятливо впливали на зовнішню торгівлю держави. Також серйозну загрозу на той момент для хозар представляла Київська Русь. Це пов’язано з тим, що вона також бажала контролювати транзитну торгівлю.
Власне це і стала головною причиною численних набігів, воєн і грабежів. А все це призвело до розгрому Хозарського каганату.
Часті набіги сильно послабили головні життєзабезпечуючі центри, серед них можна виділити:
- Семендер;
- Ітіль;
- Саркел.
Вони були настільки розорені, що відновити колись могутню державу за визначенням було неможливо. Перебування в цих містах було нестерпним, тому багато жителів незабаром стали переселятися. Деякі з них асимілювалися з іншими народами, в основному з печенігами.
Прийнято вважати, що нащадками древніх хозар є караїми, які проживали в Криму в епоху Середньовіччя. Пізніше вони переселилися на територію Польщі, України та Литви. Цей тюркський народ сповідував караїмістську версію іудаїзму.
