Хто такий комбатант і як це пов’язано з війною

Хто такий комбатант і як це пов'язано з війною Історія

Кількість конфліктів у світі зростає, а пересічні громадяни, як і раніше, практично не володіють загальновживаною профільною термінологією. Щоб краще розуміти заяви політиків та міжнародних організацій та правильно сприймати журналістські статті, потрібно як мінімум знати, хто такий комбатант.

Не менш важливою є інформація про те, які права мають комбатанти і які тонкощі існують у визначенні їх статусу.

Що означає слово «комбатант»

Комбатант – це учасник бойових дій у міжнародному конфлікті, що воює у складі тієї чи іншої групи (серед державних збройних сил чи національно-визвольного руху), що належить одній із сторін конфлікту.

Особливий статус частково захищає комбатантів від юридичного переслідування та дозволяє їм скористатися всіма привілеями щодо звернення та утримання, якщо вони потрапляють у полон.

Оригінальний термін з’явився завдяки калькованому перекладу французького слова combattante, що має три близьких за змістом значення:

  • воїн;
  • боєць;
  • борець.

У широкому значенні це поняття має на увазі людину, яка може вбивати і бути вбитою. Через це ряд соціальних груп не вдасться стати комбатантами, хоча за відповідністю певним критеріям вони отримують власний перелік прав.

Комбатант: хто це в міжнародному праві

Юридичні передумови терміна «комбатант» визначаються двома основними документами. Першим з них у 1907 році стала IV Гаазька конвенція, яка розповсюдила закони, права та обов’язки звичайних військовослужбовців на будь-які збройні сили, такі правила:

  • мати командира, відповідального за дії підлеглих;
  • носити відмітні символи, видимі здалеку;
  • не ховати зброю;
  • дотримуватися «законів та звичаїв війни».

Уточнення були лише в 1977 році в рамках Додаткового протоколу I до Третьої Женевської конвенції. Завдяки цьому навіть особи, які не перебувають на офіційній службі, але безпосередньо беруть участь у міжнародних збройних конфліктах, отримали юридичний захист.

Нові критерії включали такі чинники, як:

  • підпорядкування єдиної дисциплінарної системи;
  • право безпосередньої участі у військових діях.

Окремо обумовлювалися права обслуговуючого персоналу (медичних працівників, кухарів, священнослужителів), які також знаходилися на місці конфлікту і були частиною збройних сил, проте безпосередньо у війні участі не брали і тому не мали статусу комбатантів. При цьому користувалися тими ж, якщо не найкращими правами у разі попадання в полон.

Правові нюанси та статус комбатанта

Комбатанти-військові – це одна із найбільш захищених груп. Проблеми починаються під час найближчого вивчення локальних конфліктів, коли зіткнення переходять у формат диверсій, повстань, шпигунства.

Проблема криється у правозастосуванні та поширенні сумнівних юридичних практик:

  • «закони та звичаї війни» – надто розпливчасте поняття, що залежить від трактування у конкретній ситуації;
  • «незаконні комбатанти» – 1942 року розмитий термін використали США, яке популяризація розпочалася 2001 року у межах боротьби з тероризмом;
  • «супутні збитки» – сумнівне визначення для жертв серед цивільного населення (наприклад, під час ракетної атаки).

Переможець не лише пише історію, а й проводить суди. Як підсумок, все зроблене вважається правильним, а скоєне противником – злочинним. Тому жодних загальнолюдських чи статистичних законів із звичаями просто не існує.

Так, банальна зміна ладу в одному випадку вважається проявом «діяльної демократії», а в іншому таврується як злочинне посягання на владу. Тоді постає питання: матроси-революціонери з крейсера «Аврора» – це комбатанти чи злочинці?

Хто не належить до поняття комбатант

Крім того, поняття «незаконні комбатанти» цілком може розцінюватися як спроба зняти з себе зобов’язання щодо надання медичної допомоги та/або дотримання правил щодо утримання військовополонених. А головне – з недопущення тортур.

І навіть якщо всі знають, що конкретні особи є представниками протилежної сторони, під формальні ознаки комбатанта вони не підпадають, чим і намагаються користуватися безпринципними військовими певних країн.

Комбатант – громадянин, що бореться

Комбатанти – це представники державних військових формувань, але й члени партизанського чи іншого народного руху. Проблема в тому, що у разі повстання всередині країни влада навряд чи визнає умовних сепаратистів воюючою стороною, а не злочинцями.

Проте міжнародне право зобов’язує. Тут і розпочинається поле для юридичних маневрів. Наприклад, сторони зобов’язані захищати мирних громадян і не мають права їх вбивати. Формат «супутньої шкоди» у такому разі ідеальний, оскільки переводить масові жертви з розряду військових злочинів у категорію «нещасний випадок під час бойових дій».

Відповідальною за визначенням стає неприємна сторона, яка «надто близько стояла до житлових районів». Термін має раціональне зерно, оскільки неможливо прорахувати все, але в багатьох країнах такі «випадковості» давно стали нормою, за яку навіть не вибачаються.

Якщо йдеться про внутрішній конфлікт, народне повстання зазвичай оголошують нападом, організованим тим чи іншим бандитським чи терористичним угрупованням. Відповідно, змінюються умови взаємодії з ними силових відомств, так само як і умови затримання, тримання під вартою, застосування судових норм. З військовополоненими за дотримання всіх вимог поводилися б м’якше.

При цьому необхідно зазначити, що комбатанти та найманці – два різні поняття. Найманці юридично не можуть бути частиною збройних сил, що є ключовою умовою набуття статусу. Відповідно, у разі потрапляння в полон їх дії розцінюються як банальні кримінальні злочини.

Не дивно, що в рамках захисту власних громадян від небажаних наслідків багато держав зробили сам факт найманства незаконним: простіше профілактично посадити людину у своїй країні, ніж намагатися врятувати її від страти в чужій.

Оцініть статтю