Індустріалізація2

Індустріалізація в СРСР — причини, цілі та підсумки



Індустріалізація в СРСР проводилася з 1929 по 1941 роки і була спрямована на форсоване нарощування промислового потенціалу. Це було важливо для скорочення відставання економіки від розвинених капіталістичних країн.

У процесі вдалося домогтися стрімкого зростання виробничих потужностей, який забезпечив зміцнення обороноздатності країни.

Причини індустріалізації

Мета індустріалізації в СРСР

У 30-ті роки СРСР намагався оговтатися після революції та інших внутрішніх потрясінь. Необхідно було в найкоротші терміни розвинути технологічне виробництво, яке не поступатиметься конкурентам в Німеччині, Франції, США та інших країнах.

Причини індустріалізації в СРСР:

  • Серйозне країни відставання від західних держав.
  • Високий рівень безробіття, який міг спровокувати людей на проведення нових бунтів.
  • Бажання зробити Радянський Союз конкурентоспроможним у військовій сфері.

Партійне керівництво добре розуміло, що для подальшого розвитку країни потрібні підготовлені кадри і сучасні технології.

Без цього неможливо було конкурувати з розвиненими державами, і країна завжди б перебувала під загрозою нападу.

Основна мета індустріалізації в СРСР – це зміна курсу на науково-технічний прогрес. Необхідно було зробити серйозний ривок, який би ліквідував відставання в основних сферах діяльності. Додатково розвивалася оборонна промисловість, яка забезпечила б військових необхідною зброєю і бойовими машинами.

Основні етапи індустріалізації

Приклад пропаганди під час індустріалізації
Приклад пропаганди під час індустріалізації

Сталінська індустріалізація проводилася в кілька етапів, кожен з яких займав п’ять років. Робітникам навіювалася ідея про необхідність перевиконання плану, який би дозволив перегнати західні країни.

Перша п’ятирічка була реалізована в 1928-1932 роках.

За цей час було розгорнуто велику кількість будівництв — УралМАШ, ЗІС та інші. Її вдалося реалізувати за чотири роки, тому такий успіх надихав робітників. План передбачав випереджаючий розвиток електроенергії, і тому необхідно було за 15 років побудувати 30 електростанцій.

Початок другої п’ятирічки -1933 рік, а закінчилася вона в 1937 році.

Люди часто працювали по три зміни, і ними рухало прагнення реалізувати загальну ідею.

У цей період змінилася модель індустріалізації. Упор робився не на результат, а на якість. Стали відомі такі особистості, як:

  • Стаханов.
  • Бусигін.
  • Чкалов та інші.

Третя п’ятирічка була розпочата в 1938 роц, і вона перервалася в 1941 році через початок війни. Суть цього етапу полягала в необхідності наздогнати і перегнати західні країни з виробництва на душу населення. Це передбачалося досягти за рахунок зниження витрат на військово-промисловий комплекс.

У третій п’ятирічці робився упор на хімічну та електричну промисловість.

Навіть з урахуванням того, що вона була перервана війною, СРСР вдалося домогтися повної незалежності від західних країн.

Важливі особливості

Результати першої п'ятирічки

До початку індустріалізації сільське господарство перебувало у приватній власності. Тому було прийнято рішення запровадити колективізацію. Визначення цього явища можна викласти коротко – політика примусового об’єднання дрібних селянських господарств у великі. Це дозволило домогтися поліпшення показників і дало можливість використовувати техніку.

Джерелом індустріалізації були внутрішні ресурси держави:

  • ліс;
  • коштовний метал;
  • зерно та інша сільськогосподарська продукція.

Темпи індустріалізації залежали від декількох факторів. Перший – це грошове забезпечення ентузіазму робітників і їх керівників. Залучалися іноземні фахівці, які допомагали налагодити виробництво.

Той факт, що перша п’ятирічка була здійснена за рекордні терміни, показав, що соціалістичні країни можуть конкурувати із західними.

Активно велася робота з населенням. Людям пояснювали, чому важливо розвивати промисловість, і як звичайна людина може допомогти в цій справі. Багато людей надихалися цією інформацією і починали усвідомлено і наполегливо працювати.

Основний упор робився на розвиток важкої промисловості. Створювали величезні заводські комплекси, які забезпечували роботою велику кількість людей.

Кожен етап індустріалізації супроводжувався тим, що стрімко розвивалася економіка і формувався внутрішній ринок.

У процесі розвитку були задіяні й іноземні компанії. Багато західних виробництва допомагали керівництву СРСР, продавали обладнання і надсилали досвідчених кадрів, які допомагали налаштувати його.

У 30-ті роки добре жила інтелігенція, особливо інженери. У них було житло, домробітниці і високий рівень зарплати. Влада прагнула забезпечити фахівцям умови, які стимулювали б їх працювати на благо режиму.

Пропаганда майже повністю дозволила ліквідувати безграмотність.

Учням школи і простим робітникам вселяли думку про необхідність освоєння спеціальності. Освіта дозволяла працювати не тільки для поліпшення економіки, а й для отримання більш високого рівня життя.

СРСР проголосив курс на індустріалізацію, і це дозволило перетворити державу з аграрної на промислову.

Підсумки процесу індустріалізації в СРСР

Підсумки індустріалізації СРСР

Для того щоб краще розуміти особливості індустріалізації, краще скласти таблицю. У ній коротко вказують передумови процесу, цілі, етапи та підсумки. В результаті роботи СРСР зміг досягти створення найпотужніших виробництв, які вражали розмірами. Завдяки цьому відбулося стрімке зростання ВВП.

Важливий підсумок індустріалізації – це виведення СРСР у світові лідери.

Населення стало грамотним, і у нього з’явилася мотивація вчитися. Була майже повністю ліквідована безграмотність. У сільському господарстві відбулася механізація, що дозволило поліпшити його продуктивність.

Історики не мають єдиної думки про те, коли закінчилася індустріалізація. Деякі дотримуються точки зору, що це сталося за рік до смерті Сталіна (1952 рік). Більш популярна версія з закінченням – в 1941 році.

Серед плюсів індустріалізації виділяють швидке нарощування промислового потенціалу, який дозволив отримати перевагу під час Великої Вітчизняної війни.

Разом з цим у процесу було чимало мінусів. Реформа дозволила розвивати тільки певні галузі. Відставали в розвитку легка і харчова промисловість.

Зміни не призвели до поліпшення якості життя населення. Робітничий клас часто жив в екстремальних умовах – в землянках або бараках. Стрімкий економічний розвиток забезпечувався за рахунок того, що перед людьми ставилися завдання. Реалізувати їх потрібно було в найкоротші терміни. Тому робітникам вселяли пропагандистські ідеї.

Довгий час люди працювали без вихідних і без права вибору місця роботи. Багатьох примусово мобілізовували на будівництво нового об’єкта. Збереглося чимало фактів, які свідчать про те, що часом робота йшла з порушенням техніки безпеки.

Індустріалізація в СРСР - ДніпроГЕС
Індустріалізація в СРСР – ДніпроГЕС

В історії особливості індустріалізації в СРСР розглядаються з різних точок зору. Багато хто сприймає процес як щось примусове, де людей змушували працювати на будівництві і виробництві. Інші фахівці дотримуються іншої думки. Країна потребувала фундаментальних змін, і без них вона б серйозно відстала від інших.

Наслідки індустріалізації були як позитивними, так і негативними. У процесі вдалося створити безліч великих підприємств і ліквідувати безробіття. У той же час:

  • відбулася ізоляція радянської економіки від світової;
  • ігнорувалися економічні закони;
  • продуктивні сили розподілялися нераціонально.

Серед істориків часто йдуть дискусії про те, чи коштувала індустріалізація таких жертв. Економіка всіх пострадянських держав досі функціонує на індустріальній базі радянського періоду. Тому не можна заперечувати значення цього процесу для всіх пострадянських країн.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *