Період, що охоплює кінець XV століття і початок XX століття називається Новим часом (нова історія). У цей час відбувалися нові географічні відкриття, в результаті яких Північна Америка стала новим місцем проживання англійців, португальців та інших європейських народів.
Перша англійська колонія в Новому Світі була заснована в 1607 році у Вірджинії, форт Джеймстаун. У 1783 році в результаті протистояння колоністів з англійськими військами був підписаний заключний договір між Англією і США.
Згідно з договором, Сполучені Штати Америки були оголошені незалежною державою. Водночас Іспанія закріпила свій контроль над Флоридою, А Канада залишилася в складі Англії.
У 1787 році США сформували федеральну державу, при цьому Штати зберегли свою конституцію і права на самоврядування. США довгий час не могли розвиватися як демократична держава: рабовласництво було узаконено, а у жінок не було громадянських прав.
У першій половині XVIII століття Росія набагато відставала від західних країн у розвитку економіки.
У країні все ще зберігався феодальний лад, в той час, як в Європі добре розвивався капіталізм. Прагнучи перейняти риси державного устрою європейських держав, 2 березня 1711 Петро і розпустив Боярську думу, яка існувала 200 років. Замість Думи був створений вищий державний орган-Сенат.
Після того як російські війська повністю звільнили берега Неви від шведів, у Російської імперії з’явилася можливість вийти в Балтійське море. У 1703 році був заснований форт-місто Санк-Петербург, який пізніше став столицею імперії. Після закінчення Північної війни європейські країни визнали Російську імперію як впливову державу на світовій арені.
У XVIII столітті почалася боротьба між Францією і Англією за завоювання Індії. Водночас нащадки Османської імперії продовжували свої завойовницькі походи.
Спочатку вони захопили Малу Азію, потім попрямували на Балканський півострів. Західні країни розглядали ймовірність захоплення і поділу земель Османської імперії, при цьому Англія і Франція не хотіли допустити посилення Російської імперії на Балканах і в Середземномор’ї. Тому вони були змушені захищати цілісність Османської імперії на догоду своїх стратегічних цілей щодо стримування російської держави.
У XVII столітті Імперія Міна в Китаї переживала важкі часи-15 років поспіль на північну частину країни нападали маньчжурські племена.
У 1683 році маньчжури повністю захопили головні провінції китайських земель. З цього моменту і до 1912 року в Китаї правила маньчжурська династія Цинь, а держава в історії іменується імперією Цинь.
В Японії в XVI столітті вся влада була зосереджена в руках сьогунів, вони передавали владу у спадок. Останніми сьогунами були представники династії Токугава. Японці добре цінували техніку, медицину.
Період після падіння сьогунату Токугава став періодом правління відновленої влади імператора, в історичній науці Японії цей період отримав назву «Мейдзі». Політичні зміни в країні спричинили зміни і в інших сферах життя суспільства.
Реформи в Японії мали специфічний характер:
- з одного боку, всі верстви суспільства, в тому числі і воєнний стан, були зацікавлені в зростанні економіки країни;
- але з іншого – самураї і великі землевласники, відновивши владу імператора і повернувши собі частину споконвічних привілеїв, не бажали втратити їх знову.
Новий уряд намагався зберегти феодальні порядки, але нависла над Японією загроза захоплення західними країнами зумовила прихід нових капіталістичних порядків, що гарантували зростання впливу і незалежності держави. Для подальшого розвитку країни було необхідне проведення реформ, які були здійснені в 1868-1873 роках.
