Колонії

Колоніалізм — причини формування і розпаду, наслідки



Колоніалізм — це система панування групи розвинених країн (метрополій) над рештою світу в XVI— XX ст. Особливість політики була в тому, що завойовувалися народи, які на той момент не відрізнялися економічним розвитком, а експлуатація територій дозволила отримати певну матеріальну вигоду.

Історичний екскурс

Передумови колонізації з’явилися під час Великих географічних відкриттів. В цей час була відкрита Індія і Америка. Європейці демонстрували технологічний розвиток. У них були вітрильні судна і вогнепальна зброя.

Колонізація2

Перші колонії заснували іспанці, а пограбування індіанців сприяло розвитку європейської банківської системи.

Стрімкий розвиток промисловості потребував ресурсів, тому в Європі були зацікавлені в тому, щоб знайти джерела сировини. Після захоплення території держава встановлювала монополію на володіння землями, а місцеве населення опинялося у рабствы. Завдяки цьому в XVII століття Англія стала лідером з розвитку.

У Новий час відбулися серйозні зміни в колоніальній політиці. На території вирощувалися монокультури, які поставлялися для потреб промисловості. У цей період з’явилися нові способи експлуатації, відбулося формування нових органів управління. Вони дозволили закріпити панування над місцевими народами.

Прискорений розвиток Північної Америки і Європи відбувався за рахунок вивезених багатств з колоній. Колонізатори вважали, що феодальна і родоплемінна знать буде служити хорошою соціальною опорою.

Лідером в промисловому розвитку стала Великобританія. Країна стрімко збільшувала площу захоплених територій. Саме вона стала в XIX столітті панівною державою. Колоніальна експансія здійснювалася й іншими країнами. Так Франція підпорядкувала:

  • Алжир;
  • В’єтнам;
  • Камбоджу.

Особливості колоніального устрою

Колонізація3

Центр колоніальної імперії – це метрополія.

Панування виражалося або у вигляді домініону, тобто управління здійснювалося віце-королем або генералом-губернатором, або у формі протекторату.

Європейські країни прагнули не тільки володіти великими територіями, а й поширювати свою культуру. Іспанці примусово проводили католизацію та іспанізацію населення. Голландці проводили апартеїд і фактичне ув’язнення африканців в резервації. Відбувався поділ колоністів і місцевого населення. Окремо формувалися релігійні громади.

Колоніальна адміністрація активно підтримувала місцеві конфлікти. Наприклад, зіткнення індусів і мусульман в Індії. Деколонізація відбулася після Другої світової війни. До неї шість років тривало повстання на Мадагаскарі і заколот в Тунісі.

Звільнення території йшло поступово, і колишні колонії стали називатися країнами третього світу.

Цілі колоніалізму

Колонізація5

Європейські країни переслідували не тільки економічну вигоду. У зовнішній політиці вони прагнули до створення опорних точок в різних частинах світу для мобільності військових сил. Європейські країни за допомогою колоній підвищували свій статус.

Цілі соціальної сфери:

  • На нові території можна було відправляти кримінальних елементів і ізгоїв.
  • Управління колоніями було відмінною школою для майбутніх управлінців, які в подальшому ставали хорошими чиновниками.
  • Колонії були джерелом безкоштовної робочої сили. Це дозволяло використовувати людей для різних експериментів. Місцеве населення нерідко працювало в небезпечних умовах.

В економічній сфері основною метою було отримати доступ до цінних і рідкісних ресурсів.

Європейські країни отримали можливість переглянути свої торгові шляхи і позбутися посередників. Все це дозволило забезпечити торгівлю силовою підтримкою.

Ознаки колоніалізму

Колонізація6

Приналежність країни до колоній дуже легко визначити. Політична несамостійність серйозно обмежувала місцеве населення. Через працю на користь європейської країни колонія деградувала і не могла проявляти активність в економічній сфері. Місцеві жителі вважали себе окремою спільністю на тлі релігійних, культурних або інших відмінностей.

Історичні фактори:

  • Територія колонії захоплювалися метрополією або окупувалася.
  • Метрополія позбавляла місцеве населення правового статусу різними шляхами: обмеженням суверенітету, насадженням військовими силами іншого режиму, анексією або прямим управлінням з метрополії.
  • Імміграція з європейських країн.
  • Наявність міждержавних договорів метрополії з третіми країнами, торгу про долю колонії.

Серйозно ущемлялися права місцевого населення, йому активно насаджували чужу європейську культуру. Так африканців насильно робили католиками, відкривали церкви, які були обов’язковими до відвідування.

Всі традиції і звичаї підлягалися знищенню, жителів колонії примушували жити за новими правилами.

Місцеве населення прагнуло до поліпшення свого становища, отримання звільнення, але метрополія активно придушувала це.

Наслідки колоніалізму для місцевого населення були негативними. Воно позбулося великої кількості природних багатств, пройшло кризу традиційної культури, кількість людей скоротилася через:

  • голод;
  • епідемії;
  • військові і громадянські конфлікти.

Контакт корінного населення і загарбників призводив до виникнення епідемій. До прибуття Колумба в Америці не було віспи, кору, малярії та інших хвороб. Все це призвело до великої кількості померлих людей.

У той же час передбачається, що сифіліс був привезений до Європи з Нового Світу.

Холера поширилася в Бенгалії, а пізніше перейшла на Індію. Вакцини і лікування були розроблені не відразу, тому епідемії встигли забрати безліч життів.

Основні підсумки колонізації

Створення ООН
Створення ООН

Розпад колоніальної системи відбувався поступово. Після Другої світової війни незалежність отримали:

  • Індія.
  • Пакистан.
  • Бірма та інші.

Франція надала свободу Лівану, Сирії та країнам Індокитаю. У 1919 році отримала незалежність Індонезія, де вже кілька років йшла партизанська війна проти голландців.

З цього моменту почався крах колоніальної системи. Найскладніше було в Африці, так як там не всі території легко отримали незалежність. В Алжирі спалахнули заворушення, які закінчили громадянською війною. До 1997 року в країні запанувала диктатура Мобуту.

Виділяють кілька причин розпаду колоніальної системи:

  • У залежних країнах зміцнилося соціально-економічне становище, з’явилися передумови для переходу на новий рівень існування.
  • Створення ООН дозволило отримати міжнародну підтримку.
  • Широке поширення європейських цінностей. Культурно-виховна місія європейців переставала сприйматися як благо.
  • Поширення демократії в західних країнах вступало в протиріччя з устроєм колонії, де панували недемократичні порядки.
  • Китай і СРСР надавали серйозну підтримку в національно-визвольній боротьбі.

Наслідки колоніалізму для метрополії – це відставання в конкурентній боротьбі, володіння ресурсами призводило до того, що пропадав стимул вдосконалення виробництва, гроші вкладалися в розвиток колоній, а не метрополії.

Початок краху колоніальної системи призвів до розвитку безлічі локальних конфліктів.

Колонізація7

Місцеві жителі отримали свободу, але не знали, що з нею робити. Відбулося серйозне розшарування суспільства, тому з’явилася велика кількість бідних. У країнах почалися громадянські війни і боротьба за владу.

Завершення існування колоніальних країн призвело до нового етапу в історії. На деяких територіях досі триває процес устрою держави.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *