Після Другої світової війни країни Східної Європи опинилися в зоні впливу СРСР. У 1947-1948 роках у цих країнах встановилася комуністична влада. Східна Європа намагалася знайти найправильнішу форму соціалізму, вони вводили соціалістичні реформи. Це були:
- Польща.
- НДР.
- Угорщина.
- Болгарія.
- Румунія.
В кінці 80-их і початку 90-их років в Югославії відбувалася економічна криза. 27 вересня 1989 року Республіка Словенія оголосила про свою незалежність. Також 26 червня 1991 року Хорватія, 18 вересня Македонія, а в листопаді Боснія і Герцеговина оголосили про свою незалежність від Югославії.
У 1995 році в Боснії і Герцеговині утворилася дуже важка ситуація – відбувалися збройні зіткнення між сербами, хорватами і мусульманами. У цьому ж році в Боснію були введені війська НАТО. У 1997 році відбулося повстання албанців у Косово.
У 1989 році Угорщина відкрила кордон з Австрією.
Політичні події в Східній Європі пробудили нові сили в Болгарії, активізувалися рухи за встановлення демократії. У 1947 році Міхай I зрікся престолу, Румунія була проголошена Народною Республікою. У 1948 році розпочато соціалістичні реформи, була проведена націоналізація приватних фірм і колективізація сільського господарства.
У 1965 році Ніколае Чаушеску встановив авторитарний режим у Румунії. Зокрема, він засудив введення радянських військ до Чехословаччини в 1968 році, продовжував дипломатичні відносини з Ізраїлем після Шестиденної війни 1967 року, встановив дипломатичні та економічні відносини з Федеративною Республікою Німеччина.
Але між 1977 і 1981 роками зовнішній борг Румунії зріс з 3 мільярдів доларів до 10 мільярдів доларів, збільшивши вплив таких міжнародних організацій, як Міжнародний валютний фонд та Світовий банк. Політика жорсткої економії, а також початок перебудови в СРСР призвели до зростання невдоволення політикою Чаушеску.
У 1987 році люди вийшли на протест проти правління Ніколае Чаушеску. Їх розігнали поліцейські, але армія була на боці протестувальників. Ніколае Чаушеску та його дружина намагалися втекти, але їх спіймали та розстріляли без суду. Опозиціонер Іон Ілієску організував народно-визвольний фронт. У 1990 році і.Ілієску став президентом Румунії.
У 1949 р.була прийнята конституція, яка оголосила Угорщину Народною Республікою, уряд був перейменований на Раду Міністрів, посада Президента скасована, а функції Президента перейшли до президентської Ради, обраної державними зборами.
Незабаром були заборонені всі партії, крім Угорської партії трудящих. У 1989 році партії були знову дозволені. Президентська Рада була скасована, була відновлена посада Президента, Рада Міністрів знову була перейменована в уряд. В Угорщині була найважча політична криза.
23 жовтня 1956 року студенти розпочали мирні мітинги, вони хотіли провести мирні вибори. І. Надь став головою Ради Міністрів. Уряд оголосив про надзвичайний стан в країні і попросив ввести радянські війська. 24 Жовтня радянська армія увійшла до Угорщини.
