Військово-політичний блок НАТО був створений в США з метою забезпечення безпеки в Європейському регіоні і захисту країн-учасниць від агресії СРСР.
До складу блоку спочатку увійшли:
- 9 країн Західної Європи;
- острів Ісландія;
- Сполучені Штати і Канада.
Історична довідка
Після завершення найстрашнішої війни за всю історію людства, велика частина країн світу, включаючи всю Європу, перебувала в стані моральної та економічної кризи. Жахливі події кількох останніх десятиліть серйозно налякали людей. І це цілком обгрунтовано. Адже за досить короткий проміжок часу (менше 40 років) відбулося два глобальні конфлікти. Світові війни призвели до колосальних руйнувань і забрали незліченну кількість людських життів.
Криваві події послужили страшним уроком для світової спільноти. Для того щоб запобігти подібним катастрофам в майбутньому і забезпечити безпеку, виникла необхідність в об’єднанні спільних військових сил. Незважаючи на знищення фашизму, загроза появи нового агресора була цілком реальна.
Колишній союзник у боротьбі з нацистами, поводився вельми агресивно і створював серйозну загрозу для світу.
У підсумку 4 квітня 1949 року в столиці Сполучених Штатів — місті Вашингтоні відбувається утворення військово-політичного блоку НАТО.
Українською мовою абревіатуру можна розшифрувати як Організація Північноатлантичного договору.
До Альянсу увійшли країни Європи та Північної Америки, всього 12 держав.
Принцип пакту полягав у тому, що кожен член, що входить до Спілки, брав на себе певні зобов’язання щодо забезпечення безпеки та підтримки інших учасників.
З тих пір в Північноатлантичному військовому блоці відбулося чимало змін. Він розширювався і накопичував міць. Одні учасники додавалися, а інші виходили з Союзу. Навіть СРСР в 1954 році подав заявку на вступ до НАТО, що стало досить несподіваною новиною. Природно, вона була відхилена з багатьох причин, зокрема, через те, що Радянська держава була потенційним противником.
За часів Холодної війни, тривало подальше розширення і розвиток Альянсу.
Потім була війна в Югославії, конфлікти в Боснії і Герцеговині, Македонії, а також в Афганістані.
Цілі та органи управління НАТО
Первісна мета НАТО полягала в зміцненні стабільності, і забезпеченні безпеки Північноатлантичного регіону. Зусилля всіх учасників альянсу були спрямовані на збереження мирної обстановки і підвищення добробуту в державах, що знаходяться в Альянсі.
Якщо говорити коротко, то необхідність створення військово-політичного блоку виникла у зв’язку з потенційною радянською загрозою, як противага. Перший генеральний секретар НАТО Ісмей Гастінгс сказав, що радянських людей слід тримати якнайдалі від американців.
Після закінчення холодної війни і розпаду СРСР необхідність у стримуванні радянської загрози відпала. У 2010 році основними тезами НАТО стали:
- Колективна оборона.
- Регулювання кризових ситуацій.
- Забезпечення безпеки на основі співпраці.
Військове вторгнення в будь-яку країну-учасницю НАТО розцінюється як напад на весь блок. Основоположним фактором при постановці завдань є відсутність агресивних мотивів і загарбницьких амбіцій. Статут організації забороняє прояв військової експансії. Застосування сили дозволено тільки для забезпечення безпеки.
Відмінність лише в тому, що замість Радянського Союзу, як основний потенційний противник і загроза безпеці розглядається Росія. Стримування агресії РФ було визнано офіційною метою НАТО на саміті, що пройшов у липні 2016 року.
Він керує всіма комітетами, а також уповноважений створювати будь-які додаткові органи влади, якщо в них виникне необхідність.
Існує помилкова думка, що Північноатлантичним блоком керують безпосередньо Сполучені Штати. Насправді всі учасники альянсу рівні, а важливі рішення приймаються шляхом загального голосування. Попри те що Америка — це найсильніший член Союзу і лідер з фінансування, це не дає їй права безмежної влади.
Країни-учасниці Альянсу
На сьогодні в блоці НАТО перебуває 29 держав. А ще 5 є учасниками програми з розширення партнерства. Увійти в альянс непросто. Потенційні члени повинні пройти складний багатоступінчастий процес, що складається з інтеграції Збройних сил і політичного діалогу, а також відповідати всім необхідним вимогам, які передбачені статутом організації.
Список держав-членів НАТО:
- Початковими членами Союзу в 1949 р стали: США, Великобританія, Італія, Норвегія, Ісландія, Данія, Канада, Франція, Португалія, Нідерланди, Люксембург і Бельгія.
- У 1952 р. у блок вступила Греція і Туреччина, що розташована на Близькому Сході.
- Німеччина змогла увійти до складу альянсу тільки в 1955 р.
- Іспанія стає країною учасницею в 1982 р.
- Наприкінці другого тисячоліття (1999) – Угорщина, Польща та Чехія.
- Помітне розширення географічної карти НАТО відбулося в 2004 році. Список учасників поповнився сімома країнами Східної Європи та Прибалтики: Словенія Болгарія, Словаччина, Румунія, а також Латвія, Естонія та Литва.
- Албанія І Хорватія підключилися в 2009 р.
- Наймолодша учасниця НАТО – Це Чорногорія. Дата вступу – 5 червня 2017 року.
- Єдина держава, що вийшла з НАТО за тривалий період існування блоку – це Франція. Покинувши альянс в 1966-му, вона повернулася лише 43 роки по тому.
Збройні сили
Сили НАТО не є армією у звичному розумінні. У них немає певної дислокації. Кожна конкретна країна-учасниця, в залежності від необхідності, зобов’язана надати блоку необхідну кількість професійно навчених солдатів, озброєння і військову техніку. Таким чином, вдається швидко мобілізувати всі необхідні сили для вирішення конкретного завдання.
Збройні структури Альянсу діляться на 2 категорії:
- об’єднані (ОВС);
- знаходяться в підпорядкуванні своєї країни.
Чисельність військовослужбовців на 2010 р. становила близько 3,2 млн осіб. З них 1.3 млн – це солдати США. Роль Америки в Північноатлантичному блоці величезна. Так, в 2016 році країна витратила 664 млрд бюджетних доларів на військові витрати НАТО.
У вересні 2014 року відбулася зустріч лідерів держав, що беруть участь в НАТО. На ній розглядалося створення спеціальної оперативної групи, що володіє підвищеною готовністю. Це військовий підрозділ, що складається з 4 тис. солдатів необхідно для швидкої реакції на агресивні дії Росії, спрямовані проти будь-якої країни-учасниці Альянсу.
У разі необхідності група швидко перекидається до кордонів РФ.
Україна і блок НАТО
Українські відносини з альянсом в даний час залишаються досить складними. Починаючи з 1992 року пройшло чимало зустрічей, метою яких було взаємне співробітництво і зближення. Однак, українські громадяни ставилися до НАТО з явною недовірою. Виною тому недалеке радянське минуле. Велика частина населення країни вважала вступ до військового блоку небажаним. Все змінилося після анексії Криму і конфлікту в Донбасі.
З тих пір думка населення радикально змінилася. Вступ до НАТО став пріоритетом.
Курс на євроінтеграцію підтримує переважна частина громадян. Таким чином, дії РФ значно посприяли можливому наближенню Північноатлантичного альянсу до російських кордонів.
Після того як СРСР припинив своє існування, блок НАТО позбувся головної загрози, для боротьби з якою і був створений, почався процес застою і спокою.
Фінансування поступово зменшувалося, а чисельність військ знижувалася. Але в останні роки виникли нові загрози. Дії ісламських терористів і агресивна політика Кремля вдихнули в альянс нові сили. Він знову став необхідний. З’явилися нові претенденти на членство в блоці, а фінансові вливання помітно посилилися.
