Неолітична революція — передумови, суть і підсумки

Неолітична революція – це перехід від первісного привласнюючого господарства, заснованого на полюванні і збиральництві, до виробничого, при якому головну роль в економічному розвитку відіграють землеробство і тваринництво.

Одомашнення тварин і окультурення диких рослин кардинально змінили людство.

Навчившись раціонально використовувати і відтворювати харчові запаси і ресурси, воно перестало повністю залежати від природних умов.

Загальна характеристика

Поняття “неолітична революція” ввів в науковий обіг уродженець Австралії Вірд Гордон Чайлд, видатний історик і археолог XX століття. Для визначення критеріїв неолітизації вчений розглядав не тільки специфіку виробничого господарства, а й цілий ряд факторів, що впливають на весь спосіб життя людини того часу.

Кочуючі з однієї території на іншу групи мисливців і збирачів, які складали основну масу суспільства епохи мезоліту, осіли в поселеннях біля своїх угідь, докорінно перетворюючи навколишнє середовище за допомогою обробки зораного грунту і зберігання отриманого врожаю в спеціальних будівлях.

Небувале зростання продуктивності праці обернулося демографічним вибухом.

На цьому тлі:

• створювалися збройні загони, що охороняють землі від набігів ворогів;
• виник поділ праці;
• пожвавився товарообмін;
• з’явилися перші власники і централізовані адміністративні центри.

Намітилося розкладання общинного ладу. Нові системи знань дозволили передавати інформацію наступному поколінню не тільки в усній формі, але і в письмовій.

Важливою рисою неолітичної революції називають те, що вона назавжди покінчила з гармонійним співіснуванням людини з природою.

Відтепер людина зайняла домінуючу позицію, підлаштовуючи навколишнє середовище під свої потреби, що призвело до виникнення принципово іншої форми суспільного устрою і безперервного процесу впровадження нових знарядь праці.

Співвідношення технологічних характеристик періоду поширення виробничого господарства і послідовність соціально-економічних перетворень у різних народів і культур залишаються предметом обговорення і, по всій видимості, розрізняються, а не є одним лише результатом якихось універсальних законів поступального розвитку людства, вважають історіографи-марксисти.

На думку деяких дослідників, неолітизація, що породила класове суспільство, мала більш масштабний вплив на світову історію, ніж промислова революція XVIII—XIX ст., попри те, що остання призвела до розпаду феодальної ієрархії.

Передумови переходу до землеробства

У X-IX тис. до н. е. назрів перехід до фінального витка кам’яного віку — неоліту. Цей період характеризується, перш за все, вдосконаленою технікою обробки каменю. Людина досконало освоїв наступні операції:

• свердління;
• шліфування;
• розпилювання.

Це дозволило налагодити виробництво абсолютно нових кам’яних знарядь, а також пристосувань з дерева і кістки, глиняного посуду. З’явилися і модернізувалися примітивні засоби пересування (човни, сани, лижі). Попри всі досягнення епохи мезоліту, стало очевидним, що полювання і збиральництво поступово зживають себе — їм на зміну прийшли землеробство і скотарство.

Відповідно до теорії Чайлда, причиною неолітичної революції стала зміна кліматичних умов в кінці льодовикового періоду.

У підсумку люди стали масово мігрувати в найбільш сприятливі для проживання та ведення господарської діяльності райони.

Кількість вільних територій для полювання і збиральництва тануло на очах. Дисбаланс між числом людей і наявними природними ресурсами вилився в гостру соціальну проблему — продовольча криза.

У сформованих умовах тільки перехід до землеробства міг врятувати людство від неминучої катастрофи у вигляді глобального голоду. Відмова від екстенсивної моделі господарювання на користь інтенсивної економіки передбачала, що з однієї і тієї ж земельної ділянки, завдяки вдосконаленим знаряддям праці і новим винаходам, вдасться отримати більше продуктів.

Всі ці та інші пов’язані з ними перетворення, включаючи і таку важливу обставину, як накопичення досвіду і навичок, привели до кардинальної трансформації в системі матеріального виробництва.

Зародження і сутність виробничого господарства

Батьківщиною землеробства, на думку видатного радянського вченого Вавилова, були долини річок “родючого трикутника” на Анатолійському плато, де розташовується територія сучасної Туреччини. Також до центрів походження культурних рослин відносять такі освоєні людиною частини світу:

• Передня Азія;
• Північна Африка;
• Південний схід азіатського регіону;
• Центральна Америка.

За наявними відомостями, першим одомашненим злаком став ячмінь. У X-VIII тис. до н. е. його вже вирощували на схилах іранського нагір’я і на західному березі річки Йордан. В результаті переселення народів в річкові долини субтропічної зони землеробство отримало простір для свого тріумфального ходу. За 4 тис. років воно поширилося по всій Європі.

У VII-VI тис. до н. е. в Північній Африці, на Близькому Сході і Балканському півострові щосили йшов процес одомашнення (доместикації) дрібної рогатої худоби.

Дещо пізніше люди приступили до розведення тяглових тварин, що стали головними джерелами механічних зусиль до винаходу перших машин.

Ознаки неолітичної революції, в першу чергу, відзначалися там, де складалися умови, які не сприяли полюванню і збиральництву, а також в місцевості з високою щільністю населення.

Історичні наслідки неолітичної революції

Одним з головних результатів неолітичної революції є перехід від кочового способу життя до осілого. На зміну тимчасовим таборам прийшли великі стаціонарні селища. Зародилося орне землеробство, засноване на використанні запряженого плуга.

Важливе значення мають перетворення, які відбулися в соціальній сфері. Виникло розшарування суспільства на різні категорії людей. По суті, був закладений фундамент феодалізму. Хлібороби виробляли те, що забирали у них представники привілейованих верств, змушуючи працювати з ще більшою віддачею, але вже не на себе, а на експлуататорів.

Місце надлишкового продукту, достатнього для прожитку однієї сім’ї, зайняв додатковий, що дозволяє нагодувати величезну групу людей, які не займаються корисною працею.

Збільшилася в кілька разів щільність населення. Постійний контакт з домашньою худобою підвищив смертність від інфекційних захворювань. Поки люди жили нарізно і дрібними громадами, віруси і бактерії поширювалися не так швидко.

Серйозні зміни в соціальні відносини привнесли зародки військових конфліктів. Насильство існувало і раніше, але лише з появою приватної власності війни набули постійного характеру.

Тваринництво і землеробство помітно посилило антропогенний вплив на біосферу.

Людина, не замислюючись про наслідки неолітичної революції, знищував рослини, перетворюючи колись багаті лісами території в безплідні пустелі.

В результаті соціально-економічних перетворень, бурхливого зростання чисельності населення було покладено початок розвитку нового типу цивілізації і становлення держав. Вже тоді почалося формування перших осередків державності в долинах таких великих річок, як:

• Євфрат;
• Ніл;
• Тигр.

Неолітичну революцію по праву можна вважати першою ланкою ланцюга послідовних перетворень системи суспільного устрою. Ніякі відкриття останніх 10 тис. років не йдуть в порівняння з тим феноменальним стрибком, який здійснило людство завдяки одомашненню тварин і окультуренню рослин.