Папа Римський

Папа Римський — історія титулу, вибори і список глав Ватикану



Носій верховної влади міста-держави Ватикан – важлива фігура не тільки для релігійного світу, а й для міжнародного права.

Будучи незалежною суверенною країною, Папа Римський може приймати важливі рішення, що впливають на життя громадян і на світову політику в цілому.

Титул Папи Римського

Ватикан

Титул Папи спочатку використовувався деякими християнськими церквами для визначення вищих духовних осіб.

Зараз Папа – це глава Римської та Східної католицької церкви. Офіційно посада стала так називатися з Понтифіка Сіриція (384).

Цікаво те, що кандидатом може бути будь-який неодружений католик чоловічої статі у віці до 80 років, на практиці ж кандидатом останні кілька століть стає кардинал або єпископ.

Повноваження та обов’язки з управління поширюється на всю Католицьку церкву, а також на її адміністрацію. Папа є самостійним суб’єктом права, його владі підпорядковуються всі гілки державного управління у Ватикані.

Повноваження правителя

Наділений Верховною духовною і юридичною владою, понтифік виконує наступні обов’язки перед народом і церквою:

  • Повинен бути християнином і сприяти поширенню віри.
  • Здійснює адміністративне управління церквою.
  • Видає канони.
  • Призначає священиків на посади.
  • Присвоює церковні сани.
  • Скликає Всесвітній Собор і затверджує його рішення.
  • Управляє судовою владою з питань шлюбу, чернечих обітниць і навчання теології в школах.

Як духовний лідер папа повинен бути прикладом для всіх католиків світу, а також вносити свій внесок в історію розвитку папства і церкви.

Як проходить обрання понтифіка

Кардинали Ватикану

Папа обирається довічно. Покинути свій пост він може тільки через смерть, а також при зреченні.

Для обрання нового понтифіка в Сикстинській капелі скликається конклав — рада, що складається з кардиналів. Учасники ради не можуть обговорювати вибори за межами капели.

Кожен учасник голосування отримує свій бюлетень, де повинен друкованими літерами написати, за кого він віддає голос. Все влаштовано так, щоб неможливо було визначити, за кого проголосував той чи інший кардинал. Бюлетень кладеться в спеціальну урну.

Якщо після голосування кількість листків в урні не збігається з числом виборців, то всі бюлетені спалюються без прочитання. Бюлетені спалюють і після підрахунку голосів.

Щоб кандидат очолив церкву, він повинен набрати дві третини плюс один голос.

За виборами Папи Римського спостерігають всі католики світу. Своєрідним знаком закінчення процедури є дим над Сикстинською капелою — наслідок спалювання бюлетенів. Якщо він чорного кольору, то понтифік не обраний і конклав продовжиться, а білий дим — знак успішного закінчення виборів.

Проголошений папа за традицією вибирає собі ім’я, яким буде зватися як верховний правитель. Воно фіксується в спеціальному документі. Після реєстрації понтифік відправляється в «кімнату плачу», де приміряє новий одяг: білу сутану з білим пілеолусом і накидку з капюшоном на голову (моццетту), а також одягається в червону розшиту столу і виходить до кардиналів в капелу. Там він приймає від них знаки поваги.

Після привітання кардинал-протодиякон виходить на центральну лоджію базиліки Св. Петра і оголошує громадянам про обрання нового суверена столиці.

З дня обрання постійною резиденцією Папи Римського стає Апостольський палац у Ватикані.

Історія папства

Папа Римський2

Історія папства – це період завдовжки в 1700 років. За цей час інститут пережив становлення, занепад і гоніння, а також періоди зміцнення віри і статусу католицької церкви.

Всю історію становлення можна розділити на наступні періоди:

  • Доникейський період I-III ст. – поява папства. В архівах Ватикану збереглися рукописи тих часів, де йдеться про перших персон, що носили титул первосвященика. Це був складний час для християнських громад, так як християнська релігія тоді була поза законом. Послідовники віри піддавалися гонінням з боку держави і простого народу, багато прихильників християнства були страчені і вмирали мученицькою смертю.
  • Формування інституту папства – з 313 по 493 роки. У межах римської провінції був створений єпископат. Християнство стало державною релігією Римської імперії при імператорі Костянтині (306-337), були заборонені жертвопринесення. У 313 році був виданий закон Про свободу віросповідань.
  • Остготський період. Тривав по 537 рік. Римську імперію розоряють варварські племена східних германців і піддають християн гонінням. Саме тому цей період охарактеризований занепадом культури і церкви.
  • Візантійський період. Тривав з 537 по 752 рік. Значення папства зростає. Після тривалих воєн Італія була розорена, особливо постраждав Рим. Церква залишалася єдиною економічною підтримкою держави, а папа і єпископи були найбільш компетентні в питаннях управління країною.
  • Франкський період. Тривав до 857 року. Християнство – панівна Релігія в Римській імперії. Римські понтифіки привласнювали все більше політичних і адміністративних функцій і стали фактично суверенними.

  • Епоха папського приниження – 1044-1048 рр. Вікінги, які захопили і розграбували багато європейських земель, зневажали християнську релігію.
  • Посилення могутності католицької церкви з 1048 по 1257 р. Цей період охарактеризований конфліктом між папою і імператором про обрання єпископів. Правила і процедури виборів розвивалися в цей період і увійшли в основу сучасного конклаву. Найбільш значущою фігурою епохи став папа Урбан II. Він організував Хрестові походи і сприяв створенню чернечих лицарських орденів. Хрестові походи посилили владу папи і дали йому можливість диктувати свої умови європейським монархам.
  • Період нестабільності, реформ і великого розколу. Тривав з 1257 по 1585 рік. Папа Римський перестав бути єдиним главою церкви, впала церковна дисципліна, зростає невдоволення священнослужителями серед громадян. У цей нестабільний час відбулася одна з важливих для історії подій — був введений Григоріанський календар папою Григорієм XIII.
  • Епоха Просвітництва з 1585 по 1689 р. Розквіт в галузі культури і освіти приймає загрозливий характер для релігії. Протестанти відмовляються визнавати авторитет церкви, що призводить до байдужості народу до релігії. Цю епоху можна охарактеризувати як послаблення теологічної концепції влади.
  • Епоха нового часу в історії папства. На досить тривалий час церква втратила свою самостійність. Посприяли цьому Климент XIV, який ліквідував орден єзуїтів і виступав за примирення світської і церковної влади, а також Пій VII, який підписав договір з Наполеоном про втручання держави в справи церкви. Тільки в 1929 році Пій XI зміг повернути собі статус суверена країни.

Зараз за Верховним понтифіком впевнено закріпилася роль глави держави.

Список Римських Пап

Папа Римський3

У Ватикані щорічно видається “понтифікальний щорічник” італійською мовою. Він містить інформацію про всіх офіційних осіб і установи Римсько-Католицької Церкви. У щорічнику можна подивитися повний список пап римських і роки їх правління, врахованих в хронологічному порядку під своїм порядковим номером, починаючи зі святого Петра.

У реєстрі записані і антипапи – так називають людей, які незаконно займали папський престол.

Так як церква не визнає антипап, їх імена включені в офіційний список, але не під порядковим номером, а в дужках.

Список і хронологію пап можна побачити в соборі Святого Петра у Ватикані – одній з найбільших католицьких церков. Мармурова плита з іменами понтифіків, похованих в соборі, знаходиться при вході в сакристію церкви.

Чи була жінка папою

Папа Римський - жінка

Папесса Іоанна – одна із загадок в історії папства. Вчені досі сперечаються про правдивість подій, що відбувалися в той час.

Стародавні літописи оповідають про період правління церквою молодою жінкою-папою, що носила ім’я Іоанн VIII, в IX столітті. Згідно з джерелами, правління її тривало 2 роки 5 місяців і 4 дні, і воно могло продовжитися, якби Іоанна не завагітніла. Обман розкрився, коли на святі Святої Пасхи під час хресного ходу у неї почалися пологи.

Після смерті Іоанни в 857 році у Ватикані з’явилася традиція оглядати нового папу, щоб переконатися, що він чоловік.

Нинішній Верховний понтифік

Папа Римський Франциск
Папа Римський Франциск

Чинного Папу Римського звуть Франциск. Мирське ім’я – Хорхе Маріо Бергольо. За національністю він аргентинець і раніше був архієпископом Буенос-Айреса.

Коротка біографія

Майбутній глава Ватикану народився 17 грудня 1936 року. Був найстаршим з п’ятьох дітей в сім’ї. Його батько працював на залізниці, а мати була домогосподаркою і займалася вихованням дітей.

Вже в дитинстві хлопчик відрізнявся добротою і чемністю. Закінчивши школу, вступив до технічного технікуму на хіміка, де успішно захистив диплом. Потім влаштувався на роботу за фахом у хімічній лабораторії.

У віці 21 року переніс важке запалення легенів, яке мало не закінчилося його смертю. Після хвороби вирішив присвятити життя служінню Богу.

У 1958 році входив до Товариства Ісуса.

Навчався в коледжі святого Йосипа рідного міста і отримав ступінь з філософії, а також ліцензію на ведення викладацької діяльності в 1967 році. Після викладав у католицьких навчальних закладах столиці та Санта-Фе.

Став священиком у віці 33 років, продовжив духовне навчання в університеті Алькала-де-Енарес і закінчив його в 1971 році.

У 1973 році прийняв обітницю підпорядкування Папі і отримав звання провінційного настоятеля Аргентини.

Був визнаний допоміжним єпископом столиці в 1992 році, а через деякий час його посвятили в єпископи.

До 1998 року став кардиналом-священиком собору Сан-Роберто Белларміно. На цій посаді він отримав посаду в адміністрації Святого Престолу і Ватикану – в Римській Курії.

З 2005 по 2011 рік був головою Конференції єпископів країни.

У 2013 католицький світ потрясла новина про зречення чинного на той момент понтифіка Бенедикта XVI. З цієї нагоди був проведений конклав, де Хорхе Маріо Бергольо був обраний новим правителем Ватикану. В якості нового імені вибрав понтифік вибрав Франциска – покровителя жебраків.

Значущі події

Папа Римський Франциск2

Папа Франциск близький до народу, про що говорять його вчинки:

  • Ще не будучи Верховним понтифіком, в 2001 році особисто відвідав госпіталь, де знаходилися вмираючі від СНІДу бідняки.
  • У 2016 році відбулася значуща зустріч з Патріархом Кирилом. Вперше з часів великого розколу був підписаний документ, що закликає до всехристиянської єдності.
  • У 2018 році Франциск виступив з доповіддю проти смертної кари. Його ініціативу підтримав губернатор Нью-Йорка.
  • Нинішній папу любить народ. Будучи різнобічним і мудрим правителем, він виступає проти соціальної нерівності і вважає, що всі люди гідні поваги.

Католики сподіваються, що його правління принесе процвітання країні і зміцнення віри людей в Бога.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *