Формування феодального ладу в Японії закінчилося в XI-XII століттях. В цей час в країні існувало спадкове землеволодіння. На цих землях працювало два види селян.
Перші були залежними від господарів і працювали на них, другі працювали на державних землях і платили податок в казну. Сеэн – землеволодіння. Дайме – найбільші феодали. Самураї – професійні військові з дрібних дворянських сімей, служили феодалам.
Центральна імператорська влада в Японії встановилася в VII ст. Вся влада і земля в країні була у Мікадо-імператора. Але в XI-XII ст. вона ослабла і посилилася влада сьогуна (військово-феодальні правителі).
У 1192 році північнояпонський феодал Мінамото за підтримки самураїв здобув перемогу над військами імператора, захопив столицю імперії місто Кіото, і вся політична влада перейшла до сьогунів, а імператор став главою релігії в країні. Союзники Мінамото поділили між собою всі землі. Основними землевласниками стали самураї.
У 581 році Китай став єдиною феодальною державою. Імператором країни став Янь Цзянь, і влада була у династії Суй до 616 р у 618 році до влади прийшла династія Тан.
Імператор країни вважався “сином неба” і мав безмежну владу. Територія країни була розділена на 10 провінцій, провінції на округи, округи на повіти. У XIII столітті Китай захопили монгольські війська і в 1271-1368 рр.країною правила династія Юань під контролем монголів.
У 1368 році китайський народ здобув незалежність, і влада перейшла до династії Мін (1368-1644). У Китаї в різні часи були поширені:
- даосизм (засновник Лао-цзи);
- буддизм;
- вчення Конфуція.
Китай встановив торговельні відносини із Заходом.
Вони вивозили шовк, інструменти із заліза, порцелянові вироби, ліки. З заліза вони робили цвяхи і почали будувати кораблі. Великі торгові судна могли перевозити до 600-700 осіб.
Також були морські торгові міста як:
- Цзяжу.
- Чжаньцзян.
- Гуанчжоу.
У XI столітті з розвитком торгівлі з’явилися паперові гроші. У XIII столітті з’явилися перші зброї з бамбука в Китаї. У VIII столітті з’явилися школи, почали друкувати книги, виробляти папери.
У VI-VII ст.в Індії сформувалися феодальні відносини. Відкрито виявлялася майнова нерівність. Земля вважалася державною власністю і була в розпорядженні царя. В Індії було 4 види володіння землею:
- власність держави;
- власність царських придворних і вищих чиновників;
- земля для передачі в якості дару;
- земля для служителів релігії і храмів.
Племена, які жили на берегах річок Ганг та Інд, хотіли об’єднатися та створити державу. Їх об’єднували спільна культура, мова та історія. В результаті в IV-VI ст. було засновано одне з великих держав – імперія Гуптів. Ними керував Чандрагупта з династії Гуптів.
Для управління країною були сформовані сильні військові та адміністративні апарати.
Наприкінці VI століття через напади ефталітів (білі гуни) держава розпалася. З кінця VII століття і до XIII століття араби почали захоплювати землі Індії та Афганістану і поширювати Іслам.
Арабський султан Кутб ад-Дін Айбек в 1206 році заснував нову державу на півночі Індії. Воно називалося Делійським державою, і столицею було місто Делі. У 1221 році на територію Індії вторгся Чингісхан і зруйнував місто Пенджаб.
У 1398 році Делійський султанат ослаб через боротьбу за владу. У цей час на них напав зі 120-тисячним військом Емір Тимур, і в Індії встановилася його влада. Під час правління Еміра Тимура іслам був державною релігією на півночі країни. У 1526 році Бабур, онук Тимура, знову вторгся в Індію і захопив Делі. Пізніше він захопив землі Біхар, Бенгалію і заснував імперію Моголів.
