Радянсько-японська війна – це збройний конфлікт у серпні-вересні 1945 року, який став логічним завершенням Другої світової війни. Червона армія завдала кілька відчутних поразок противнику, після чого імператором була підписана повна капітуляція.
Підсумком цієї війни стало повернення частини територій, які були втрачені Російською імперією ще на початку XX століття.
Передумови до війни
Вже на початку тридцятих років існували передумови для збройного конфлікту між СРСР на Далекому Сході і набираючою силу Японією. У 1938 році відбулося перше зіткнення, відоме як Битва на озері Хасан.
У серпні 1939 року між фашистською Німеччиною і Радянським Союзом було підписано угоду про ненапад. У цій угоді була також секретна частина, за якою Червона Армія зобов’язувалася вести військові дії в якості союзника німецьких військ.
У той же час Гітлер налагоджував контакти з японським імператором, бажаючи мати такого потужного мілітаристського партнера на Тихоокеанському фронті. У подальшому в період з 1939 по 1941 року Японія і СРСР були фактично союзниками, але при цьому повномасштабна війна між ними могла початися в будь-який момент і з різних причин.
Для Японії війна з СРСР мала наступне значення:
- розширення територій;
- захоплення земель з цінними ресурсами;
- можливість контролю частини материка.
В кінці тридцятих і на початку сорокових років Японська імперія являла собою мілітаристичну державу з ухилом в нацизм і фашизм. Місцеві воєначальники, яким належала, фактично, вся влада в країні, розглядали частину території Китаю і Далекий Схід з Камчаткою в якості своїх споконвічних земель, готуючись в будь-який момент напасти на СРСР.
В цей же час відзначається промисловий бум в Японії, в цій країні активно збільшувалася чисельність армії, яка володіла величезним повітряним флотом, а на токійських верфях будувалися численні важкі морські есмінці і лінкори.
Диспозиція сил
Де-факто Японія була союзником фашистської Німеччини. Однак насправді бойові дії японські генерали вели виключно в інтересах своєї країни, в першу чергу намагаючись протистояти зростаючому впливу США в Тихоокеанському регіоні і плануючи збільшити території за рахунок захоплення земель в Китаї і СРСР.
Ні Китай, ні Радянський Союз поодинці протистояти такій військовій машині в ті роки просто не могли. Тим більше що основна частина Червоної Армії була зосереджена в європейській частині країни, а Далекий Схід залишався беззахисним.
Не дивно, що більшість японських генералів будували проекти по швидкому захопленню частини територій, схиляючи імператора якомога швидше оголосити війну СРСР.
Однак промислове лобі змогло впливати на імператора, який відмовився від планів захоплення нових територій, бажаючи при цьому знизити вплив Сполучених Штатів на Тихому океані. У підсумку Японія оголошує війну США, проводячи знамениту повітряну атаку на морський американський флот в бухті Перл Харбор.
Незважаючи на перші успіхи, домогтися бліцкригу не вдалося, а кампанія прийняла затяжний характер. В подальшому до Сполучених Штатів приєдналася Австралія і ряд інших країн. Спільними зусиллями в 1943-1945 роках вдалося завдати ряд серйозних поразок японським військам.
Необхідно було визначитися з подальшим розділом сфер впливу як в Європі, так і в регіоні Південно-Східної Азії. Остання розглядалася США в якості своєї вотчини, тим більше, що саме американські війська вели тут широкомасштабні бойові дії, завдаючи Японії одну поразку за іншою.
Ялтинська конференція
У лютому 1945 року в Ялті відбулася знаменита зустріч, в якій брало участь вище керівництво Великобританії, США і СРСР. В ході переговорів вдалося домогтися від Сталіна згоди на вступ СРСР у війну з Японією, що Червона Армія зобов’язалася зробити після трьох місяців після остаточної перемоги над фашистською Німеччиною.
Підсумком Ялтинської конференції стало:
- розділ впливу в Західній і Центральній Європі;
- домовленості про початок бойових дій на Тихоокеанському фронті.
На той час між Японією і СРСР діяв п’ятирічний пакт про нейтралітет, який був укладений в кінці 1941 року. У квітні 1945, тобто за місяць до закінчення Великої Вітчизняної війни, СРСР в односторонньому порядку заявляє про розірвання цього договору, діючи без оголошення війни в рамках усних домовленостей Ялтинської конференції.
При цьому військовий контроль над Японією, а отже, і над усім Тихоокеанським регіоном, після завершення всіх бойових дій повинен був перейти до США.
Активні бойові дії
Спочатку Радянський Союз не володів потужним військовим угрупованням на Далекому Сході, проте відразу ж після завершення Другої світової війни частина регулярної армії була в спішному порядку перекинута в район Хабаровська і Владивостока. Стратегічний задум генералів Червоної армії мав на увазі проведення трьох військових операцій:
- Курильська.
- Южно-Сахалінська.
- Маньчжурська.
У районі Маньчжурії Радянській Армії протистояв генерал Оцудзо Ямада, який очолював Квантунську армію. Під його командуванням було більше мільйона чоловік, 1000 танків, 1500 літаків і більше 6000 мінометів і гармат.
До моменту початку бойових дій радянська армія мала значну чисельну перевагу, а по танках, авіації і потужній артилерії перевага була величезною. При цьому японські війська були відомі своїм умінням майстерно вести битви, тому навіть при подібній диспозиції війна обіцяла бути вкрай складною і могла тривати роками.
Японські війська змогли відмінно підготуватися до неминучої війни з Радянським Союзом. Були облаштовані численні укріпрайони і дзоти, кожен з яких в подальшому брався з величезними людськими втратами з боку червоноармійців.
Японські війська продовжували відчайдушно битися, самураї, загоном яких командував Ояма Івао, рідко коли здавалися в полон, вважаючи за краще померти на полі бою.
Найзапеклішою і кровопролитною битвою цієї війни є битва за висоти Верблюд і Гострий, які входили до складу укріпленого Хотоуського району. Японці облаштували на висоті численні артилерійські установки, підступи до гір були заболочені, а пересування істотно ускладнювалося численними дрібними повноводними річками.
Захисники Піка Гострий відкидали вимоги радянських військ щодо капітуляції і до останнього солдата захищали зроблений ними укріпрайон. Бойові дії в цьому районі закінчилися вже на початку вересня, при цьому співвідношення втрачених солдатів в Червоній Армії становило десять до одного загиблого японця.
Завершення кампанії СРСР в Японії
Незважаючи на перші успіхи червоноармійців у битві з ворогом, військові дії проти Квантунської армії могли затягнутися на багато місяців. Ситуацію ускладнював той факт, що японці взяли на озброєння ефективну тактику партизанських рейдів камікадзе.
Вони з вибухівкою проникали в табори червоноармійців, підривали себе і знищували тим самим велику кількість живої сили ворога. Тільки в перші дні серпня в ході таких рейдів було знищено близько півтори тисячі червоноармійців.
6 і 9 серпня 1945 року американські війська скинули дві ядерні бомби, знищивши при цьому близько 250 тисяч мирного населення. Це був перший і єдиний на сьогоднішній день факт використання атомної зброї при веденні бойових дій. Для Радянського Союзу наявність такої руйнівної за своєю потужністю зброї у США стало одкровенням.
У Радянському Союзі багато генералів в той час переконували Сталіна не зупинятися на Південних Курилах, а розвинути наступ, розширивши зону впливу на всю Японію. Однак після проведеної атомної бомбардування Хіросіми і Нагасакі від таких планів довелося відразу ж відмовитися. Японське командування припинило активні бойові дії, а 15 серпня було оголошено про повну капітуляцію.
Вважається, що ця дата є закінченням Другої світової війни. Однак на окремих фронтах бойові дії тривали ще аж до 10 вересня. Повний текст договору був засекречений, а публічним стала лише незначна його частина.
Підсумки для СРСР
Виконавши всі умови підписаних на Ялтинській конференції угод, СРСР після завершення японської війни повернула втрачені раніше території, в тому числі Квантунську область з селищем Дальнім і Порт-Артуром, Південний Сахалін, а також кілька Курильських островів. Однак Японія вже в дев’яностих і двохтисячних роках домагалася повернення низки спірних територій, які досі в цій країні вважають своїми.
Військами противника було знищено 62 літаки, 232 міномети і далекобійних гармат, а також 78 танків. З японської сторони втрати становлять за непідтвердженими даними 84000 убитих і 640000 взятих в полон.
Незважаючи на успішне завершення бойових дій, будь-якого серйозного значення перемога для СРСР у війні з Японією не мала. Загальна площа приєднаних територій була незначна, тоді як втрати Червоної Армії в боях незрівнянно високі.
Сталін хотів розширити свій вплив в регіоні і отримати велику територію, проте після атомного бомбардування і демонстрації сили США від початкових планів довелося відмовитися. У подальшому таблиці втрат і короткий зміст війни з Японією 1945 року вивчали в багатьох військових вузах, проте будь-якої особливої важливості ця компанія для СРСР не придбала.
Після атомного бомбардування Хіросіми і Нагасакі Америка утвердилася в якості головної сили в регіоні, а Радянський Союз повністю відмовився від планів експансії свого впливу на Південно-Східну Азію, зосередивши увагу лише на Центральній і Східній Європі.
