Герб Речі Посполитої

Річ Посполита — утворення, території, важливі дати, розпад



Утворення Речі Посполитої відбулося в другій половині XVI столітті. Це було об’єднання Польщі та Литви заради посилення могутності обох держав.

Історія об’єднаної держави невелика, але сумна: в останні десятиліття в державні справи і устрій активно втручалися сусіди, хоча на початку існування об’єднання ледь не захопило владу в Росії в смутний час. Воно було ліквідоване після поділу території між 3 країнами.

Території Речі Посполитої
Території Речі Посполитої

Варіанти назви майбутньої держави

Офіційна назва країни – Королівство Польське і Велике Князівство Литовське зі столицею Краковом.

З 1596 столиця Речі Посполитої — Варшава, хоча офіційно вона стала нею тільки в 1791.

Герб Королівства склався з гербів Польщі та Литви: на червоному тлі двічі повторюється Польський орел і литовський лицар на коні з піднятим мечем. Прапор являє собою полотно червоно-білих смуг, на якому розміщені королівський герб з короною і польсько-литовська емблема, в центрі якої — шведський герб.

В історії Польщі існує 3 періоди, пов’язаних з цією назвою:

  • 1569-1795 роки — перша.
  • 1918-1939 – друга, або польська, Республіка.
  • З 1989 – Третя Республіка.

Примітно, що період 1944-1989 не враховується і позначається терміном «Народна Республіка».

По-польськи країна називається Rzeczpocpolita. Сама назва є дослівним перекладом з латинської мови терміна res publica, визначення якого – «публічна річ, суспільна власність». Назва використовувалася місцевими жителями, причому Польщу називали короною, Литовське князівство — Литвою або Великим князівством.

Повстання Богдана Хмельницького
Повстання Богдана Хмельницького

Чисельність і території Речі Посполитої

Об’єднані Польща і Литва майже 2 століття залишалися однією з найбільших держав Європи, що легко помітити на картах. Вона розташовувалася на землях сучасних Польщі, Литви, України, Білорусь, на частині території Латвії, Естонії, Росії, Словаччини та Молдови. Найбільший розмір держава отримала під час Деулінського перемир’я (1618 рік).

Країна ділилася на Велике князівство Литовське і Королівство Польське.

Останнє складалося з Великопольської та Малопольської провінцій. Кожне князівство поділялося на воєводства, після — на повіти. Окреме Задвинське герцогство управлялося спільно, особливий статус мали князівство Севезьке і єпископство Вармінське.

Чисельність населення в 1580 році становило 7,5 мільйона чоловік, в 1771 році їх було вже 12,3 мільйона. При цьому значна частина земель залишалася слабо заселена.

Утворення Речі Посполитої і політичний устрій

Держава вважається продовженням держави Ягеллонів – великокнязівської династії, яка правила в Центральній і Східній Європі в XIV-XVI ст. З 1385 року Королівство Польське і князівство Литовське перетворилися в особисту унію. У 1569 році між ними була укладена Люблінська унія.

Однією з причин створення – це затяжна Лівонська війна з Росією (1558-1583), яка вимагала об’єднати зусилля.

В результаті унії держави:

Отримували загально обраного монарха і сейм, єдину зовнішню і грошову політику.
Зберігали власні адміністрації, скарбниці, війська і суди, незмінною залишалася і межа між ними. При об’єднанні Литва втратила значні території на півдні: Волинь, Київщину та Поділля.

На той момент державний устрій був унікальним. Це була шляхетська демократія, при якій в управлінні державою брали активну участь місцеві дворяни (шляхта). Найбільше воно схоже на олігархічну монархію — на відміну від абсолютних монархій, яких дотримувалася Росія.

Сама країна, незважаючи на назву, не була республікою, оскільки очолювалася монархом, який обирався довічно. Вибирати останнього міг тільки сейм – представницькі збори дворянства. Однак поступово в політичному житті держави наростала анархія, яка разом з демографічними втратами призвела до економічного занепаду.

Станіслав Другий
Станіслав Другий

Історія держави

Лівонська війна була закінчена при королі Стефані Баторії, який підписав мир у 1582 році. Польща отримала Полоцьк і Лівонію.

Історія держави протікала неспокійно:

  • Після раптової смерті Стефана країна занурилася в розбіжності щодо нового правителя. Відбулися 2 сейми, кожен вибрав свого короля. В результаті в 1587 році на трон зійшов син шведського короля Сигізмунд III. Шляхтичі, які його обрали, сподівалися таким чином зміцнити союз зі Швецією.
  • У 1592 році після смерті батька Сигізмунд зійшов на шведський трон і на короткий час об’єднав обидві держави в особисту унію. Однак через 3 роки Шведський парламент обрав нового регента замість відсутнього короля. Спроби повернути трон призвели до війни зі Швецією та громадянської війни, в ході якої деякі дворянські сім’ї, в тому числі Мнішеки, вирішили підтримати авантюру Лжедмитрія I.
  • 1609-1618 – російсько-польська війна, або польсько-литовська інтервенція. У цей час країна активно підтримувала Лжедмитрія I і Лжедмитрія II, а після намагалася змусити Росію передати трон королевичу Владиславу.
  • 1648-1654 – повстання Богдана Хмельницького і козаків Війська Запорозького. В результаті Запорізькі землі перейшли в російське підданство.
  • 1654-1667 – російсько-польська (або тринадцятирічна) війна за загублені Росією в смутний час землі. Закінчилася підписанням Андрусівського перемир’я на вигідних для Росії умовах.
  • 1655-1660 – Північна війна зі Швецією та її союзниками. Стурбована успіхами Російської держави в Тринадцятирічній війні, Швеція запропонувала польському королю об’єднатися, але останнього не влаштували висунуті умови (територіальні поступки), і він висунув зустрічні — зажадав компенсацію за свою відмову від шведського престолу. Швеція прийняла рішення почати війну. Тільки протиріччя між союзниками врятували державу від розгрому. Був укладений Олівський мир, який вирішував всі наявні питання про території і права на трон. Держава була сильно ослаблена. Король Ян II Казимир насилу втримав країну від розпаду і зберіг кордони.

Розділ Речі Посполитої

  • 1674-1696 – правління Яна III Собеського, при якому відбулося зростання політичної могутності держави. При ньому відбулися війни з Османською імперією, які поклали край її експансії в Європі.
  • 1700-1721 – Північна війна проти Швеції та її союзників. Польща виступала на боці Російської імперії, її території стали місцем бойових дій. Це призвело до розорення населення та економічної кризи. Внутрішні проблеми посилювалися через постійне втручання інших держав у справи Польщі та кризу в управлінні. В результаті в 1768 році посол Росії під загрозою введення військ до Варшави нав’язав уряду невигідні для них закони. Країна перетворилася на протекторат Росії.
  • 1764-1795 – правління Станіслава II Августа Понятовського, останнього короля Речі Посполитої. При ньому відбулися кардинальні зміни в державному устрої. Почався економічний підйом, але його результати були знищені Росією в ході російсько-польської війни (1792). При Станіславі відбулися 3 розділи Речі Посполитої і повстання (народна боротьба) Костюшка (1794), придушене Росією і Пруссією.

Об’єднання перестало існувати в 1795 році після третього розділу.

За таблицею можна простежити дати правління всіх королів Речі Посполитої.

Роки правління Ім’я
1569−1572 Сигізмунд II Август
1573−1574 Генріх Валуа
1575−1586 Анна Ягеллонка з чоловіком
1576−1586 Стефан Баторій
1587−1632 Сигізмунд III
1632−1648 Владислав IV
1648−1668 Ян II Казимир
1669−1673 Михайло Корибут
1673−1696 Ян III
1697−1704 и 1709−1733 Август II Сильний
1704−1709 и 1733−1734 Станіслав Лещинський
1734−1763 Август III
1764−1795 Станіслав II Август

Сигізмунд

Розділ території Речі Посполитої

Територія держави тричі ділилася між сусідніми країнами. Всі вони відбулися в кінці XVIII століття при останньому королі. Розділи були пов’язані з кризою держави і її нездатністю захиститися, а також релігійним питанням: російський посол у Варшаві вимагав свободи православного віросповідання, що викликало обурення місцевого католицтва.

Коротко розділи Речі Посполитої описані нижче:

  • 19 лютого 1772 року було підписано секретну угоду про розподіл територій Польщі між Російською імперією, Австрією та Пруссією. У серпні війська цих держав зайняли розділені землі: Росія отримала частину Лівонії і частину Білорусії, хоча імператриця Катерина II розраховувала зайняти і Галичину. Під тиском загарбників сейм прийняв розділ і устрій держави.
  • Після першого розділу в Польщі почалися реформи в багатьох сферах. З’явилася Патріотична партія, яка бажала розриву відносин з Росією. Коли остання вступила у війну з Османською імперією в 1787, Пруссія підштовхнула країну до розриву відносин з Російською імперією. У 1790 був укладений польсько-прусський договір, за яким наступні розділи виявилися неминучі. Прийняття Конституції в 1791 році змусило Росію виступити проти набираючої популярність патріотичної партії. Армії були розбиті, Пруссія і Росія уклали в 1793 році Конвенцію про другий розділ.
  • У 1794 році відбулося повстання Костюшка, яке протестувало проти розділів країни. Поразка повсталих стала приводом для остаточної ліквідації Речі Посполитої. 24 жовтня 1795 року були визначені нові кордони Польщі, землі поділили Росія, Австрія та Пруссія. Через місяць останній польський король склав повноваження.
  • При Наполеоні захоплені ним землі на деякий час були знову об’єднані у Варшавське герцогство, але в 1814 році сусіди знову розділили їх. Герцогство розпалося на Царство Польське (Росія), Вільне місто Краків (Австрія) і Велике князівство Познанське (Пруссія).

Спроби об’єднання приймалися і після, але вони не привели ні до якого результату. Сучасна Польща вважає себе спадкоємицею Речі Посполитої.

Третій Розподіл Речі Посполитої
Третій Розподіл Речі Посполитої

Проблеми релігії

На території проживали люди, які сповідали різні релігії. У Польщі та Литві це, в основному, були католики, на українських і російських землях — православні, по всій Землі проживали мусульмани, євреї і протестанти різних напрямків.

У перші роки існування держави проблем, пов’язаних з релігією, не спостерігалося: була проголошена свобода віросповідання. Однак при Сигізмунді III обстановка змінилася. Через ослаблення православ’я і перемогу Контрреформації посилилися протиріччя в суспільстві, доходило навіть до відкритих сутичок, повстань і вбивств.

При Владиславі IV були зроблені спроби повернути віротерпимість, проте до середини XVII століття католицизм став панівною релігією. До того часу багато протестантських громад переїхали до Європи, православні стали невеликою меншиною, третина населення належала уніатській церкві, а атеїзм переслідувався.

Релігійне питання часто ставало офіційною причиною для втручання сусідів у справи Речі Посполитої.

При цьому сюди приїжджали віруючі з країн з більш складними обстановками, наприклад, старовіри Росії. Важливу роль грав і орден єзуїтів, особливо в системі освіти.

Об’єднані в унію Королівство Польське і князівство Литовське існували трохи більше 2 століть — з кінця XVI по кінець XVIII століття. За цей час країна пройшла шлях від великої, найбільшої європейської країни до політично залежної від сусідів. Держава пережила 3 розділи територій і втручання у свої справи чужих держав.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *