СНД – це міжнародна організація, що включає в себе на поточний момент 9 країн, яка утворилася 8 грудня 1991 року в Біловезькій пущі главами РРФСР, України і Білорусі.
Враховуючи історичну спільність народів і зв’язок між ними, було прийнято рішення про укладення договору між прилеглими державами.
Коротка історія створення СНД
Розшифровка СНД означає “Співдружність Незалежних Держав” (на англійську ця абревіатура перекладається як CIS Countries, а не SNG, як думають деякі). Документ, який був підписаний главами країн, констатував припинення існування СРСР як суб’єкта міжнародного права.
10 грудня 1991 року угода була схвалена верховними радами Білорусі та України, 12 грудня — верховними органами Росії. Для обговорення умов входження в організацію, а також з метою прояснити окремі торгові і територіальні питання в кінці грудня 1991 року в місті Алма-Аті (на той момент — столиця Казахстану) зустрілися лідери 11 колишніх союзних республік:
- Україна;
- Вірменія;
- Білорусь;
- Казахстан;
- Молдова;
- Киргизія;
- Росія;
- Таджикистан;
- Узбекистан;
- Туркменія;
- Азербайджан.
Результатом зустрічі стало підписання так званої Алма-Атинської декларації, в якій викладалися цілі і принципи нової Співдружності союзних держав.
Ратифікація документа, попри переважну кількість голосів «за» (188 проти 6 незгодних), відбувалася з порушеннями Конституції РРФСР, а саме ст. 104, що вимагає створення вищого органу державної влади для прийняття остаточного рішення. Згодом регулярні відмови З’їзду ратифікувати угоду послужили однією з причин протистояння з Борисом Єльциним.
У 1993 році дійсним членом СНД стала Грузія, згодом (14 серпня 2008 року) грузинський парламент прийняв одноголосне рішення про вихід зі складу Співдружності. Останньою державою, що вступила до лав Співдружності, стала Молдова (8 квітня 1994 року); спостерігачами і донині є Монголія та Афганістан.
Характеристика і список країн СНД
Союзні держави, що входять до Співдружності, є республіками за формою правління. У них проживає понад 100 націй і народностей, що розрізняються за мовою, етнічним складом, культурою та побутом. Членство в співдружності полегшує право отримання громадянства на території дружніх країн.
Кількість населення, що проживають на території тієї чи іншої країни, встановлюється за допомогою перепису, але в деяких країнах подібні заходи не проводяться внаслідок важкого економічного становища населення.
У список країн СНД входять країни-учасниці:
- Росія (2 штаб-квартири Співдружності, в Москві і Санкт-Петербурзі). За сучасним довідником населення – 146,8 мільйона осіб.
- Білорусь (штаб-квартира СНД у Мінську) – 9,4 млн.
- Узбекистан – понад 30 млн.
- Казахстан – 6,3 мільйона осіб.
- Таджикистан – близько 9 млн осіб.
- Вірменія – в районі 3 мільйонів осіб. Є єдиною однонаціональною країною в співдружності (це означає, що в її складі понад 90% основного етносу).
- Азербайджан – за результатами останнього перепису 9,6 мільйона осіб.
- Молдова – 3 млн.
- Киргизстан – 6 млн.
- Туркменістан – майже 5 млн.
Слід знати, що у Туркменістану статус «асоційований член». Це пов’язано з намірами цієї країни брати участь тільки в двосторонніх відносинах, ігноруючи групові і коаліційні. Крім цього, не всі з країн-учасниць ратифікували договір (як приклад — Молдова), але при цьому Молдова повноцінно бере участь в обговоренні питань Союзу. На сьогодні на карті СНД налічується 9 країн, що входять до його складу і мають статус повноправних членів.
Цілі і завдання
У тексті Алма-Атинської декларації зазначено, що СНД не є окремою державою і не має наднаціональних повноважень (сюди ж відноситься і відсутність єдиної валюти).
Країни-учасниці – це самостійні суб’єкти міжнародного права, які на добровільній основі уклали союз для взаємовигідного вирішення спільних завдань. Якщо говорити коротко, то основними цілями співпраці є наступні пункти:
- Обговорення політичних, економічних, гуманітарних, екологічних, культурних та інших питань в різних областях. Надання взаємної правової та юридичної допомоги.
- Врегулювання спірних моментів і розбіжностей (у тому числі територіальних) між союзними державами Співдружності.
- Питання міграційної та соціальної політики.
- Забезпечення миру і безпеки між союзними країнами (наприклад, шляхом контролю озброєння і часткового роззброєння).
- Відкриття спільного ринку, який би дозволив усім союзним державам поліпшити свою економічну ситуацію і домогтися установки міцних міждержавних торгових зв’язків.
- Об’єднання зусиль у боротьбі з організованою злочинністю.
На 2020 рік до пріоритетних напрямків у співдружності відноситься:
- підтримка демографічної ситуації;
- поліпшення рентабельності товарів і спрощення товарообігу між союзними державами;
- прийом і адаптація мігрантів з ближнього зарубіжжя;
- розробка принципово нової юридичної бази, яка зможе істотно поліпшити економічне співробітництво всередині організації.
Гуманітарна та наукова сфера діяльності включає в себе обмін інноваційних технологій і розробок, розвиток культури, освіти, підвищення кваліфікації та допомогу в реалізації великих проектів.
В цілому протягом понад 20 років найбільша увага приділяється саме економічному співробітництву (враховуючи різний рівень розвитку економіки у країн колишнього СРСР, переважно в Середній Азії). Одним з цільових напрямків є активізація діяльності Митного союзу, а також установка єдиних тарифів і мит на різні товари.
Етапи діяльності СНД
За 28 років існування Співдружності прийнято виділяти 3 ключових етапи діяльності, які сформували вигляд СНД в його нинішньому вигляді. Світова спільнота (Індія, окремі країни Азії та Європи) продемонструвала зацікавленість до діалогу з союзом країн, а також відзначило підвищення якості життя населення.
До цих етапів відносяться:
- Період з моменту заснування (1991 рік) по кінець 1993 року. У цей проміжок часу формувалися кордони країн колишнього СРСР, при цьому кожна з держав створила свою національну армію, а також валюту. Одночасно було підписано угоду про колективну безпеку, яка закріпила співпрацю у військовій сфері між Росією і країнами Середньої Азії.
- 1993-1997. Спроба уніфікації економіки, пошук механізмів та інструментів для розвитку міждержавних відносин всередині Союзу. Попри підписані угоди, що відповідають за інтеграцію в торговельній, митній та платіжній сферах, економічний союз сформувати не вийшло. Цьому завадило масове недотримання умов укладених угод. Багато країн воліли торговельне співробітництво з європейськими країнами, а не всередині Співдружності.
- З 1997 року до цього дня йде формування зони вільної торгівлі (з 2009 року). Також змінам піддалися керуючі органи СНД, частина яких була скасована, а у решти були змінені повноваження.
У майбутньому особлива увага приділяється розвитку спільного ринку або єдиного економічного простору, яке повинно забезпечити країнам СНД істотне підвищення рівня життя населення, а також економічну незалежність від глобального світового ринку.
