У період з 28 листопада — до 1 грудня 1943 року відбулася одна з ключових історичних подій ХХ століття — Тегеранська конференція. У ній взяли участь лідери антигітлерівської коаліції:
- голова Раднаркому СРСР Йосип Сталін;
- президент США Франклін Рузвельт;
- прем’єр-міністр Великобританії Вінстон Черчілль.
Зустріч намітила контури післявоєнного устрою світу і дозволила досягти єдності поглядів з питань забезпечення міжнародної безпеки.
Вибір місця зустрічі
До моменту проведення конференції у війні намітився серйозний перелом, і крах Третього рейху був справою часу. Нацистська Німеччина програвала одну битву за іншою на всіх напрямках. Представники так званої “Великої трійки” довго не могли прийти до спільного знаменника з приводу того, де організовувати конференцію, на якій належало докладно обговорити найближчі плани союзників.
Глава Сполучених Штатів хотів провести її в Північній Африці, а британський прем’єр наполягав на тому, щоб світові лідери з офіційним візитом завітали до Лондона.
Західні дипломати також говорили, що вони не готові в розпал Другої світової війни летіти в Радянський Союз, тому пропонували варіант з Аляскою.
У відповідь на всі ці пропозиції Йосип Віссаріонович твердо заявив, що не може далеко полетіти від фронту, оскільки у важкі хвилини армія і простий народ потребують його підтримки.
На думку Сталіна, найбільш оптимальним місцем для дипломатичної бесіди є країна, в якій є посольства провідних держав. Саме тому вибір припав на Іран. Крім того, в той час на території Ісламської Республіки знаходився обмежений контингент радянських і західних військ, а значить, учасники Тегеранської конференції перебували в безпеці — загроза виходила лише від німецьких диверсантів.
Наприкінці листопада Сталін, Молотов, Берія, Ворошилов, Штеменко, працівники Наркомату закордонних справ і Генштабу в обстановці найсуворішої секретності залишають столицю на броньованому поїзді. Діставшись до Баку, Керівник СРСР і члени делегації пересідають в літак і відправляються прямо в Тегеран.
Британський прем’єр оселився в представництві своєї країни, а Рузвельт прийняв пропозицію Сталіна влаштуватися в Радянському дипломатичному комплексі, який в підсумку і став місцем проведення переговорів.
Основні цілі Тегеранської конференції
Головне завдання, яке було поставлено перед лідерами країн-учасниць антигітлерівської коаліції, полягало в остаточній розробці стратегії боротьби проти фашистської Німеччини та її сателітів. До порядку денного також були включені наступні проблеми:
- Вступ Радянського Союзу у війну з Японією;
- відкриття другого фронту;
- створення в осяжному майбутньому організації, що відповідає за світовий порядок;
- політико-територіальний устрій сторони, що програла;
- вирішення польського питання;
- надання незалежності Ірану;
- вступ у війну Туреччини.
Ключовим питанням Тегеранської конференції, від вирішення якого багато в чому залежала подальша доля всієї Європи, безумовно, було обговорення дати висадки англо-американських військ на європейському континенті.
Запропонований британським прем’єром варіант організації бойових дій мав на меті не якнайшвидше знищення “коричневої чуми”, а стримування Червоної Армії на західному напрямку.
Якби союзні війська висадилися на Балканах або Сицилії, а не у Франції, як хотів Сталін, то вони б швидко просунулися на північ і зайнялися придушенням революцій у Східній Європі замість того, щоб відтягнути на себе основні сили вермахту.
Підсумкові домовленості
Основні рішення Тегеранської конференції 1943 року коротко описані в таблицях підручників зі світової історії. Зокрема, там сказано, що питання про відкриття другого фронту в Західній Європі було вирішено на користь СРСР.
Сталін, своєю чергою, запевнив Рузвельта і Черчілля, що Збройні сили Радянського Союзу підуть в контрнаступ, щоб запобігти передислокації ворожих військ зі східного флангу на західний.
Щоб другий фронт був відкритий якомога швидше, уряд СРСР дав гарантії партнерам, що в разі падіння режиму Гітлера, СРСР оголосить війну Японії, навіть попри наявність пакту про взаємний нейтралітет з цією азіатською країною.
Рузвельт, так само як і Черчілль, хотів негайно роздрібнити німецьку землю на дрібні державні утворення, але Сталін закликав відкласти цю затію. Для обговорення територіальної цілісності Німеччини була скликана спеціальна комісія. Що стосується Польщі, то в її відношенні були прийняті наступні рішення:
- східний кордон країни проводився по “лінії Керзона”;
- територіальні втрати компенсувалися за рахунок східнонімецьких земель.
Ірану – країні, де, власне, і проходила конференція, яка зіграла виняткову роль в подальшому розгромі фашистських окупантів і наклала відбиток на всю подальшу долю людства, — були гарантовані суверенітет і недоторканність.
Важливим підсумком Тегеранської конференції стало підписання декларації, в якій підкреслювалося, що представники «Великої трійки» погодили план знищення фашистських збройних формувань і конкретні операції, спрямовані на досягнення кінцевого результату.
Замах на державних лідерів
Широку популярність завдяки літературним творам і художнім фільмам знайшла провальна операція німецьких спецслужб, що отримала назву «довгий стрибок». Її метою була ліквідація глав країн-учасниць антигітлерівської коаліції.
На думку деяких дослідників, отримавши через свою агентурну мережу дані про те, що лідери «Великої трійки» планують провести конференцію в Ірані, нацистська військова контррозвідка почала готувати на них замах.
Безпосередньо на місці віддавати накази диверсантам повинен був Отто Скорцені.
Висунуто кілька гіпотез щодо того, як діяли есесівці і яким чином вдалося запобігти трагедії. Так, англійський військовий історик Руперт Алласон припускає, що заарештований в 1943 році німецький резидент Франц Маєр здав своїх, і учасники замаху були відразу ж схоплені.
Згідно з іншою версією, диверсантів вистежила група радянських розвідників на чолі з Геворком Вартаняном. В останні роки в західній пресі активно тиражується думка про те, що невдала німецька змова була не чим іншим, як черговим радянським міфом.
Історичне значення цієї епохальної події важко переоцінити – це була зустріч політичних діячів, яка вплинула на долі мільйонів людей.
