Варшавский договір - символ

Варшавський договір — причини створення і розпаду організації



Угода про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, відома як Варшавський договір, була укладена 14 травня 1955 р., а в силу вступила 5 червня того ж року.

Документ дозволив створити військовий союз європейських соціалістичних держав, де провідна роль відводилася СРСР.

Основною метою договору було вжиття заходів у відповідь внаслідок створення блоку НАТО і Паризьких угод 1954 року з подальшим залученням до цього союзу Західної Німеччини.

Варшавський договір

Коротка історія створення

Закінчення Другої світової війни призвело до створення біполярного світу: дві держави (США і СРСР) мали найбільший економічний і військовий вплив у світі. Після зникнення фашистських держав, чиє існування мало згуртовуючий характер для інших країн, почали утворюватися нові політичні блоки і союзи.

Створенню Організації Варшавського договору посприяли наступні фактори:

  • прагнення до домінування у світовій політиці з боку провідних держав, а також країн, що входили в дружні альянси;
  • кардинальні зрушення в розстановці сил після війни, внаслідок чого кожна з провідних держав намагалася придбати корисних союзників в тому чи іншому регіоні;
  • запобігання новій глобальній війні, особливо враховуючи появу в арсеналах країн ядерної зброї, а також збільшення локальних конфліктів у різних точках світу.

11-14 травня 1955 року пройшла нарада європейських держав щодо забезпечення миру і безпеки в Європі. Результатом стало створення ОВД (розшифровка цієї абревіатури – Організація Варшавського Договору), до списку якої увійшли 8 соціалістичних країн:

  • Албанія (припинила участь в організації в 1961 році з ідеологічних причин, формально вийшла з договору після введення військ до Чехословаччини в 1968);
  • Болгарія;
  • Угорщина;
  • Німецька Демократична Республіка;
  • Польща;
  • Румунія;
  • СРСР;
  • Чехословаччина.

Для порівняння – блок НАТО в 1949 році включав в себе 12 країн.

В якості спостерігача в ОВД був присутній Міністр оборони Китайської Народної Республіки. Договір між країнами підписувався на 20 років з автоматичним продовженням терміну дії на 10 років у разі відсутності заяв про розірвання.

У 1985 році він був продовжений на 20 років. У 1990 році Соціалістична партія Німеччини вийшла з союзу, а роком пізніше, в 1991, військово-політичний альянс розпався через зміщення комуністичних режимів.

Прапор, емблема і символіка ОВД представляли собою рукостискання, зображене на тлі щита, кола і Червоної Зірки. В основі знаходилася стрічка із зображеннями країн-союзників. На колі був лаконічний напис: “Союз миру і соціалізму”.

Прагнення до домінування

Керівні органи

Вищим колективним органом цієї організації був Політичний Консультативний Комітет (ПКК). Його мета – здійснення консультацій, а також розгляд питань, пов’язаних із здійсненням Варшавського Договору. У комітеті були представлені всі 8 країн-учасниць. Як правило, в нарадах брали участь:

  • генеральні секретарі комуністичних партій;
  • глави урядів;
  • інші офіційні особи.

На порядку обговорювалися гострі зовнішньополітичні проблеми та міжнародні питання, які стосувалися обороноздатності та безпеки учасників ОВД. Колективним чином вироблялися і узгоджувалися реакції на ті чи інші світові події. Подібні наради не мали чіткого графіка зустрічей і проводилися в міру необхідності. Головними органами були:

  • Комітет міністрів закордонних справ;
  • об’єднаний Секретаріат;
  • Комітет міністрів оборони.

Також існував орган для керівництва армією і військовим контингентом — Об’єднане командування Збройних сил.

Крім спільного командування військами військова рада обговорювала проблеми вдосконалення оперативної і бойової підготовки армії. У нього входили генерали, адмірали і офіцери всіх членів Союзу. Штаб ОКВД знаходився в Москві, головнокомандувачі призначалися за взаємним погодженням.

Крім цього, існувала ще загальна штаб-квартира організації в Москві. Метою штабу було координування роботи та контроль над виконанням і дотриманням статуту ОВД.

Албанія
Албанія

Положення та статті договору

Основний текст договору включав в себе преамбулу, а також 11 статей, в яких говорилося про важке становище Європи в результаті утворення Північноатлантичного союзу і про необхідність захистити миролюбні держави від можливої зовнішньої агресії.

Договірні Сторони відповідно до Указу ООН зобов’язалися вирішувати суперечки мирним шляхом без застосування сили (опис першої статті). Слід коротко згадати і інші положення ОВД:

  • Вжиття ефективних заходів, що сприяють скороченню зброї масового ураження, в тому числі атомного, ядерного, водневого, хімічного та інших різновидів (стаття 2).
  • Спільне прийняття рішень з політичних питань з метою зміцнити свої позиції, при цьому основний декларований інтерес – безпека і міжнародний мир (стаття 3).
  • Надання негайної допомоги союзній державі в разі збройного нападу, а також посильна Економічна та інша підтримка (Стаття 4, що є однією з ключових).
  • Створення спільних Збройних сил з метою збереження недоторканності кордонів держав і зміцнення загальної обороноздатності країн Варшавського договору (стаття 5).
  • Установа Консультативного комітету для кращої взаємодії та виконання всіх пунктів положень ОВД (стаття 6).
  • Відмова від участі в союзах або коаліціях, чиї цілі і угоди суперечать ОВДС (стаття 7).
  • Принцип невтручання у внутрішні справи союзних держав, а також розвиток культурних та економічних зв’язків між ними (стаття 8).
  • Будь-яка країна, незалежно від суспільного і державного ладу, може приєднатися до союзу, якщо висловить бажання або намір діяти з метою забезпечення загального миру (стаття 9).
  • Всі пункти цього Договору ратифіковані. Зберігання ратифікаційних грамот здійснюватиметься в Польській Народній Республіці (стаття 10).
  • Час дії договору – 20 років. Якщо після закінчення терміну країни, які беруть участь у договорі не денонсують договір, він автоматично продовжується на 10 років. У разі укладення загальноєвропейського договору про колективну безпеку, до чого і прагнуть країни ОВД, цей документ втрачає свою силу з дня вступу в дію Європейського Договору. Дата складання – 14 травня 1955 року (стаття 11).

Договір був складений на чотирьох мовах (російською, польською, німецькою та чеською), всі тексти мали однакову юридичну силу. НДР спочатку приєдналася до нього тільки в політичному відношенні, Положення про військове союзництво Республіка прийняла лише 28 січня 1956 року після створення Народної армії.

Договір між країнами

Діяльність Спілки та декларації

За весь час існування ОВД було прийнято 4 декларації. Їх метою стало укладення пакту про ненапад між країнами Варшавського договору і блоком НАТО, одностороння відмова від ядерних випробувань (за умови, що західні країни теж відмовляться від подібних досліджень у військових цілях) та створення захисних заходів проти ядерних сил Альянсу.

Іноді в історичних таблицях згадується і Будапештська Декларація, що закликає європейські країни шукати шляхи і способи до співпраці.

Крім цього, проводилися спільні військові навчання і маневри. З 1963 по 1988 рік їх налічувалося понад 30. Всі операції отримували кодові назви і проводилися на територіях країн-учасниць.

Велася координаційна діяльність між країнами і в галузі розвідки: з 1979 року почала діяти засекречена система перехоплення інформації для ведення глобальної радіоелектронної розвідки.

До важливих подій відносяться і випадки військового втручання СРСР в союзні країни. Перший інцидент стався в 1956 році в Угорщині, де розгорівся заколот проти радянського режиму. Після введення радянських військ повстання було придушене з великою кількістю жертв, а цей інцидент став одним з ключових в холодній війні, так як було ясно, що СРСР готовий застосовувати військову міць для утримання своїх позицій в дружніх країнах.

Деякі джерела стверджують, що угорське повстання активно спонсорувалося і підтримувалося окремими західними країнами, включаючи США.

Другим випадком стало введення радянських військ до Чехословаччини (операція «Дунай»). Курс на зміну політики, лібералізацію і відчуження від соціалістичних країн призвів до народних мітингів і невдоволень.

Після безуспішних переговорів з першим секретарем Олександром Дубчеком в країну ввели близько трьохсот тисяч солдатів Радянської Армії, що стало причиною еміграції багатьох людей. Ця операція стала причиною виходу Албанії з ОВД. Не знайшла вона підтримки і в СРСР – 25 серпня 1968 року на Красній площі пройшла одна з найзначніших демонстрацій дисидентів.

Статі договору

Розпад організації

У 1990 році в організації числилося вже не 8, а 6 країн. 24 вересня 1990 р. в результаті об’єднання Східної і Західної Німеччини Міністр оборони НДР Еппельман підписав протокол про вихід НДР з ОВД. Однак на той момент СРСР перебував у такій кризі, що було ясно: Варшавський договір доживає свої останні дні. Суть кризи полягала в наступному:

  • розвиток військової промисловості на шкоду іншим галузям;
  • економічна криза;
  • нестримне зростання інфляції;
  • застій у політиці, відсутність конкуренції в лавах КПРС (була лише видимість народного волевиявлення);
  • різка зміна напрямку економічного і політичного розвитку в результаті реформ Горбачова.

25 лютого 1991 року країни-союзники прийняли рішення про ліквідацію об’єднаних військових сил.

Вже 1 липня того ж року, беручи до уваги зміни, що відбуваються в Європі і на карті світу в цілому, відбулося підписання Протоколу про припинення дії документа, що автоматично означало розпуск Організації Варшавського договору.

З боку СРСР його підписав віце-президент Геннадій Іванович Янаєв. Цікавим фактом є те, що всі держави-учасники ОВД нині входять в блок НАТО (включаючи і деякі країни колишнього Радянського Союзу).

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *